Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Національної комісії регулювання електроенергетики України та
Державного підприємства "Е" на ухвали Вищого господарського суду
України від 22.09.2003 року та від 18.11.2003 року у справі за
позовом відкритого акціонерного товариства "ДЕК "Ц" до Державного
підприємства "Е", третя особа: Національна комісія регулювання
електроенергетики України про стягнення суми,
встановила:
Ухвалами Вищого господарського суду України від 22.09.2003 року
касаційні скарги відповідача та третьої особи на рішення
господарського суду м. Києва від 19.03.2003 року та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2003 року
повернуто без розгляду у зв'язку з ненаданням належних доказів
сплати державного мита.
Ухвалами Вищого господарського суду України від 18.11.2003 року
відмовлено Національній комісії регулювання електроенергетики
України та Державному підприємству "Е" у задоволенні клопотання
про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги
на рішення суду першої інстанції від 19.03.2003 року та постанову
суду апеляційної інстанції від 09.06.2003 року і касаційні скарги
відповідача та третьої особи знов повернуто без розгляду.
Ухвалою від 29 січня 2004 року Верховним Судом України за
касаційними скаргами Національної комісії регулювання
електроенергетики України та Державного підприємства "Е" порушено
провадження з перегляду у касаційному порядку ухвал Вищого
господарського суду України від 22 вересня 2003 року та від 18
листопада 2003 року з мотивів їх невідповідності Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, нормам матеріального права та різного
застосування Вищим господарським судом України положень одного й
того ж закону в аналогічних справах.
Відкрите акціонерне товариство "ДЕК "Ц" не використало наданого
законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
Державного підприємства "Е" та Національної комісії регулювання
електроенергетики України, дослідивши доводи касаційної скарги і
перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційні
скарги підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посилання Вищого господарського суду України на те, що відсутні
підстави для відновлення строку на касаційне оскарження, зроблені
без врахування дійсних обставин справи.
Зокрема, судом касаційної інстанції не враховано того, що подані
вчасно касаційні скарги Національної комісії регулювання
електроенергетики України та Державного підприємства "Е", ухвалами
Вищого господарського суду України від 22.09.2003 року були
безпідставно повернуті, оскільки висновок суду касаційної
інстанції про відсутність доказів сплати державного мита
суперечить фактичним обставинам справи, оскільки Національна
комісія регулювання електроенергетики України подала в якості
доказу сплати державного мита платіжне доручення за № 2282 від
07.07.2003 року на звороті якого є напис про зарахування мита до
державного бюджету за підписами посадових осіб банку, що
засвідчені печаткою, а Державне підприємство "Е" подало в якості
доказу сплати державного мита платіжне доручення за № 618 від
08.08.2003 року, на звороті якого також є напис про зарахування
мита до державного бюджету за підписами посадових осіб банку, що
засвідчені печаткою.
Згідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
такі платіжне доручення є доказом. У випадку сумніву у
його вірогідності, чи дійшовши висновку про недостатність такого
доказу, суд міг і повинен був витребувати додаткові докази, але не
мав законних підстав для повернення касаційної скарги.
Окрім того, повертаючи касаційну скаргу Державного підприємства
"Е" Вищий господарський суд України послався на те, що в порушення
вимог статті 111 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, у касаційній скарзі не зазначено суті порушення або
неправильного застосування норм матеріального чи процесуального
права господарськими судами, проте, такий висновок носить
надуманий характер і не відповідає дійсності.
Касаційна скарга відповідача містить посилання на те, що
господарськими судами при вирішення даного спору порушено норми
матеріального права, зокрема, Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
У скарзі конкретно зазначено суть допущених порушень і наведено їх
обґрунтування.
За таких обставин оскаржувані ухвали Вищого господарського суду
України не є законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційні скарги задовольнити.
Ухвали Вищого господарського суду України від 22.09.2003 року та
від 18.11.2003 року у справі № 27 скасувати, а касаційні скарги
Національної комісії регулювання електроенергетики України та
Державного підприємства "Е" передати до Вищого господарського суду
України для розгляду по суті.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.