Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів,
за участю представників:
Акціонерного товариства "ХХХ" - присутній,
Державного підприємства "YYY" - присутній,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "XXX" на
постанову Вищого господарського суду України від ХХ жовтня 2003 р.
у справі за позовом Акціонерного товариства "XXX" до Державного
підприємства "YYY" Державного комітету молодіжної політики, спорту
і туризму України про стягнення 18 133,45 євро,
встановила:
У жовтні 2002 року Акціонерне товариство "XXX" звернулось до суду
з позовом про стягнення з Державного підприємства "YYY" Державного
комітету молодіжної політики, спорту і туризму України 18 133,45
євро в рахунок відшкодування витрат, понесених позивачем у зв'язку
з прийняттям чека на інкасо та його неоплатою.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що між ним та
відповідачем ХХ.12.2001 р. було укладено договір № Х1 про інкасо
іменних чеків. На його виконання ХХ.12.2001 р. позивач прийняв від
відповідача на інкасо чек № Х5 на суму 18 065,21 євро, емітований
французьким банком "SSS" та виписаний іноземним громадянином на
ім'я громадянина України. Відповідно до вимог Уніфікованих правил
по інкасо та Європейської угоди про надання послуг з
першочергового переказу, укладеної ХХ.02.2000 р. між позивачем та
німецьким банком "ZZZ", останнім було оплачено чек позивачеві,
який, в свою чергу, здійснив переказ коштів відповідачу.
ХХ.02.2002 р. від банку "ZZZ" до позивача надійшло
SWIFТ-повідомлення про відмову банка-емітента в оплаті чека у
зв'язку з тим, що даний чек числиться втраченим. Згідно з
наведеним SWIFТ-повідомленням та Авізо про відмову, складеного
банком - емітентом ХХ.02.2002 р., банк "ZZZ" списав з коррахунку
позивача 18 133,45 євро.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що він є
добросовісним набувачем коштів, а витрати позивача виникли
внаслідок його власних неправомірних дій, зокрема, порушення ряду
вимог Положення про порядок здійснення операцій з чеками в
іноземній валюті на території України ( z0152-01 ) (z0152-01)
, затвердженого
Постановою Правління Національного банку України 29.12.2000 N 520.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.04.2003 р. позов
задоволено з тих мотивів, що, оскільки, позивач кошти від платника
за чеком не отримав, то відповідач є неналежним одержувачем коштів
і зобов'язаний їх повернути.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.07.2003 р. зазначене рішення скасоване. У позові відмовлено з
посиланням на необґрунтованість доводів позивача, та
безпідставність заявлення вимог саме до чекодержателя.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.10.2003 р.
постанова Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.07.2003
р. залишена без змін. При цьому, судом зазначено, що у відповідача
відсутнє договірне зобов'язання щодо повернення коштів, отриманих
за чеком.
ХХ січня 2004 р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою Акціонерного товариства "XXX", у якій ставиться
питання про скасування постанови Вищого господарського суду
України від ХХ.10.2003 р. В обґрунтування скарги зроблено
посилання на різне застосування Вищим господарським судом України
одного і того ж положення закону, невідповідність оскаржуваної
постанови рішенням Вищого господарського суду України та
Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального
права, положенням Конституції України.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до умов договору, укладеного між сторонами ХХ грудня
2001 року, позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу
послуги з прийняття на інкасо іменних чеків за комісійну
винагороду.
Зобов'язання позивача за договором, який ґрунтується на Положенні
про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на
території України ( z0152-01 ) (z0152-01)
, затвердженого Постановою Правління
Національного банку України 29.12.2000 N 520, обмежувалися
виплатою відповідачу коштів по чеку, які надійдуть до позивача від
чекодавця через банк-емітент та розрахунковий банк.
Оскільки, судами встановлено, що платник чеку його не оплатив, то
відповідне зобов'язання не виникло й у позивача.
Таким чином, відповідач без достатніх підстав одержав виплату за
чеком з позивача, а не з особи, яка за ним зобов'язана.
Згідно статті 469 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, особа, яка
одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави,
встановленої законом або договором, зобов'язана повернути
безпідставно придбане майно цій особі. Такий же обов'язок виникає,
коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала.
Висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача повернути
банку перераховані кошти відповідає й статті 35 Закону України
"Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
,
оскільки відповідачу кошти перераховані банком внаслідок помилки.
Посилання суду касаційної та апеляційної інстанції на неможливість
витребування грошей у відповідача, оскільки, він є добросовісним
набувачем, за наведених обставин не може прийматися судом до
уваги.
Враховуючи наведене, постанову суду касаційної інстанції та суду
апеляційної інстанції слід скасувати, залишивши без змін рішення
суду першої інстанції.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
постановила:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "XXX" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/622-1 ) (sp02/622-1)
від ХХ.10.2003 р. та постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.07.2003 р. скасувати, а рішення
господарського суду м. Н-ська від ХХ.04.2003 р. залишити
без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.