Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
за участю представника Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Ч-ська - присутній,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Н-ському районі м. Ч-ська на постанову Вищого господарського суду
України від ХХ жовтня 2003 р. у справі за заявою Державної
податкової інспекції у Н-ському районі м. Ч-ська про визнання ТОВ
"ХХХ" банкрутом,
встановила:
Державна податкова інспекція у Н-ському районі м. Ч-ська
звернулась до господарського суду з заявою про визнання ТОВ "ХХХ"
банкрутом. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що
місцезнаходження боржника невідоме, а всі заходи по стягненню
заборгованості товариства перед бюджетом у сумі 179 795,19 грн.
вичерпано.
Ухвалою господарського суду м. Ч-ська від ХХ.07.2003 р. заяву
Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Ч-ська про
порушення справи про банкрутство повернено без розгляду на
підставі п. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
з тих мотивів, що у заяві не вказано всіх необхідних
відомостей, передбачених статтею 7 цього Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.10.2003 р.
зазначена ухвала залишена без змін. При цьому судом касаційної
інстанції наголошено, що заява про порушення справи про
банкрутство відсутнього боржника може бути подана до
господарського суду за наявності усієї сукупності ознак, які
свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, та
наведено перелік доказів, якими це може бути підтверджено.
ХХ січня 2004 р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Ч-ська, у якій ставиться питання про скасування
постанови Вищого господарського суду України від ХХ.10.2003 р. та
направлення справи на розгляд до суду першої інстанції. В
обґрунтування скарги зроблено посилання на різне застосування
Вищим господарським судом України одного і того ж положення закону
в аналогічних справах.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вищий господарський суд України, як на підставу для залишення без
змін ухвали господарського суду м. Ч-ська від ХХ.07.2003 р.,
послався на положення статті 52 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього
боржника.
Даною статтею встановлено, що у разі, якщо громадянин-підприємець
-боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за
її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року
до органів державної податкової служби згідно із законодавством
податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а
також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність
підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи
про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором
незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання
зобов'язань.
Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про
банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення
провадження у справі й у випадку наявності будь-якої з підстав,
передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, а не виключно за наявності усієї сукупності
перелічених у статті підстав, як помилково зазначив суд касаційної
інстанції.
Окрім того, Вищим господарським судом України не дано правової
оцінки правомірності застосування судом першої інстанції п. 1 ст.
9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
для повернення заяви
Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Ч-ська про
порушення справи про банкрутство без розгляду.
У той же час, застосовуючи п. 1 ст. 9 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, суд першої інстанції зазначив, що кредитор
у своїй заяві не вказав всіх необхідних відомостей, передбачених
статтею 7 цього Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Враховуючи те, що у заяві кредитора викладені обставини, які
підтверджують неплатоспроможність боржника, зазначений розмір
податкового боргу боржника, до заяви додані докази відсутності
керівних органів боржника - юридичної особи за її
місцезнаходженням, відсутності коштів на банківському рахунку
боржника, даних про реєстрацію за боржником рухомого та нерухомого
майна, докази вжиття заходів до отримання заборгованості по
обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку,
твердження суду не можна визнати обґрунтованими.
За таких обставин, оскаржувана постанова Вищого господарського
суду України та ухвала суду першої інстанції підлягають
скасуванню, а справа направленню на розгляд до суду першої
інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України, Судова палата
постановила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Н-ському районі
м. Ч-ська задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp13/045-1 ) (sp13/045-1)
від ХХ.10.2003 р. та ухвалу господарського суду м. Ч-ська від
ХХ.07.2003 р. скасувати, а справу направити на розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.