Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ.10.2003 року у справі за
позовом прокурора Н-ської області в інтересах держави в особі
Державної податкової інспекції в м. Н-ську до відділу Державної
виконавчої служби Ч-ського районного управління юстиції,
товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ", спільного
українсько-німецького підприємства "YYY" та Н-ської
товарно-універсальної біржі, третя особа: акціонерне товариство
закритого типу "ZZZ" про визнання біржових торгів такими, що не
відбулися, визнання недійсними біржового контракту, акта
прийому-передачі майна і стягнення суми,
встановила:
У квітні 2001 року прокурор Н-ської області в інтересах держави в
особі Державної податкової інспекції в м. Н-ську звернувся з
позовом до відділу Державної виконавчої служби Ч-ського районного
управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю "XXX",
спільного українсько-німецького підприємства "YYY" та Н-ської
товарно-універсальної біржі про визнання біржових торгів такими,
що не відбулися, визнання недійсними біржового контракту, акта
прийому-передачі майна і стягнення суми. Позовні вимоги
обґрунтовувались тим, що товариство з обмеженою відповідальністю
"ХХХ" неналежним чином виконало умови біржового контракту за № Х6
від ХХ.09.1997 року, зокрема, щодо повноти та своєчасності
проведення оплати придбаного на торгах майна склоцеху відкритого
акціонерного товариства "RRR", що є підставою визнання біржових
торгів такими, що не відбулися. Окрім того, відділ Державної
виконавчої служби Ч-ського районного управління юстиції
безпідставно передав у власність товариству з обмеженою
відповідальністю "XXX" спірне майно, оскільки все майно відкритого
акціонерного товариства "RRR" було передано у розпорядження
санатору - акціонерному товариству закритого типу "ZZZ".
Відповідачі позов не визнавали, посилаючись на те, що вони діяли
відповідно до вимог суду та чинного законодавства.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.07.2001 року,
позов задоволено частково, визнано торги по реалізації склоцеху
відкритого акціонерного товариства "RRR" такими, що не відбулися,
розірвано біржовий контракт за № Х6 від ХХ.09.1997 року, визнано
недійсним акт прийому-передачі спірного майна від ХХ.07.2000 року.
У задоволенні позову в частині визнання недійсним біржового
контракту за № Х6 від ХХ.09.1997 року - відмовлено, а в частині
стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" коштів
сплачених ним за придбане майно в доход держави позов залишено без
розгляду.
Постановою Я-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.07.2003 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині
визнання торгів по реалізації склоцеху відкритого акціонерного
товариства "RRR" такими, що не відбулися, розірвання біржового
контракту, визнання недійсним акта прийому-передачі та залишення
без розгляду вимог про стягнення з товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" сплачених коштів за придбане майно і
прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в
решті рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.07.2001
року залишено без змін з тих підстав, що відповідачі не порушили
вимог чинного законодавства, а тому не має підстав для задоволення
позову.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.10.2003 року
скасовано постанову суду апеляційної інстанції, а рішення
господарського суду Н-ської області від ХХ.07.2001 року залишено
без змін. Постанова мотивована тим, що Я-ський апеляційний
господарський суд дійшов безпідставного висновку про відсутність
підстав для визнання біржових торгів такими, що не відбулись,
оскільки неправильно застосував до спірних правовідносин норми
матеріального та процесуального права.
Ухвалою від ХХ лютого 2004 року Верховним Судом України за
касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від ХХ жовтня 2003 року з мотивів її
невідповідності нормам матеріального права та Конституції України.
Прокурор Н-ської області, відділ Державної виконавчої служби
Ч-ського районного управління юстиції, спільне
українсько-німецького підприємство "YYY" та Н-ська
товарно-універсальна біржа не використали наданого законом права
на участь свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" та акціонерного
товариства закритого типу "ZZZ", перевіривши матеріали справи і
рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Судова
палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Визнаючи біржові торги такими, що не відбулися на підставі статей
397, 399 Цивільного процесуального кодексу УРСР ( 1503-06 ) (1503-06)
(в
редакції чинній на час розгляду справи), господарський суд першої
інстанції не звернув уваги на те, що положення вказаних статей
регулюють порядок звернення стягнення на будинки та не можуть бути
застосовані до спірних правовідносин. Встановивши, що за біржовим
контрактом за № Х5 від ХХ.09.1997 року була укладена угода
купівлі-продажу, кошти по якій були перераховані ХХ.08.2000 року,
тобто на момент розгляду справи, господарський суд Н-ської області
не звернув уваги, що розірвати договір купівлі-продажу можна лише
за умов передбачених статтею 232 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Не можна погодитись з висновками господарських судів першої та
касаційної інстанцій про те, що постанова президії Н-ського
обласного суду від ХХ.01.2001 року, якою скасовано ухвалу Ч-ського
районного суду м. Н-ська від ХХ.06.2000 року щодо продовження
строку проведення розрахунків за спірним біржовим контрактом, та
припинено провадження у справі, і ухвала Верховного Суду України
від ХХ.10.2003 року мають преюдиційне значення для даної справи,
оскільки вказаними судовими рішеннями не були досліджені умови
біржового контракту за № Х6 від ХХ.09.1997 року та не було визнано
біржові торги такими, що не відбулися.
Задовольняючи вимогу про визнання недійсним акта прийому-передачі
майна судом першої інстанції не взято до уваги те, що зазначений
документ не є актом нормативного чи ненормативного характеру у
розумінні статті 12 Арбітражного процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(в редакції чинній на момент прийняття позову),
оскільки він лише підтверджує факт виконання умов договору щодо
передачі придбаного на товарній біржі майна.
Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прокурор, який звертається до
господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві
самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави,
та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах. Враховуючи рішення Конституційного суду України від
ХХ.04.1999 року, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно
визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого
подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення
матеріальних або інших інтересів держави.
Позов прокурор пред'явив в інтересах держави в особі Державної
податкової інспекції у м. Н-ську. Господарські суди не з'ясували
належним чином наявність факту порушення інтересів держави з боку
відповідачів, не звернули уваги на рішення про списання
податкового боргу за № Х9 від ХХ.04.01 року, за № Х1 від
ХХ.04.2001 року, договір про розстрочення податкового боргу від
ХХ.04.2001 року, які є в матеріалах справи та не дослідили
правомірність пред'явлення позову прокурором.
Окрім того, прокурором було заявлено вимогу про визнання біржового
контракту за № Х6 від ХХ.09.1997 року недійсним. Господарський суд
Н-ської області, постановивши рішення про розірвання оспорюваного
контракту, в порушення вимог пункту 2 статті 83 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вийшов за межі
позовних вимог без будь-якого правового обґрунтування, чим також
порушив вимоги статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Господарські суди першої та касаційної інстанцій не звернули увагу
на те, що законність біржового контракту за № Х6 від ХХ.09.1997
року встановлено рішенням арбітражного суду Н-ської області у
справі № Х2 за позовом Обласної ради профспілки працівників
радіоелектронної промисловості м. Н-ську до спільного
українсько-німецького підприємства "YYY", Н-ської
товарно-універсальної біржі та товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" про визнання вказаного контракту недійсним
від ХХ.02.2001 року, яке вступило в законну силу на момент
розгляду даної справи.
За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України
від ХХ.10.2003 року, постанова Я-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.07.2003 року та рішення господарського
суду Н-ської області від ХХ.07.2001 року підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді, слід всебічно та повно з'ясувати всі
обставини справи, зокрема, дослідити належним чином правомірність
пред'явлення позову прокурором в інтересах держави в особі
Державної податкової інспекції, дати їм належну юридичну оцінку та
ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp03/006-2 ) (sp03/006-2)
від ХХ.10.2003 року у справі № Х7, постанову Я-ського
апеляційного господарського суду від ХХ.07.2003 року та
рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.07.2001
року - скасувати, а справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.