Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представників:
Державного підприємства "ОП" - З-о Д.А., Українсько-шведського
спільного підприємства "П" - З-я В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Українсько-шведського спільного
підприємства "П" на ухвалу Вищого господарського суду України від
29 жовтня 2003р. у справі за позовом Державного підприємства "ОП"
до Українсько-шведського спільного підприємства "П" про розірвання
договору та зобов'язання укласти договір,
встановила:
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.06.2003р. у
позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
07.08.2003р. зазначене рішення скасоване, спірний договір визнано
недійсним, а у позові відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2003р.
повернено касаційну скаргу Українсько-шведського спільного
підприємства "П" на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 07.08.2003р. на підставі п.п.4, 6 ст.111-3
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Судом зазначено, що касаційна скарга
містить посилання на неповне з'ясування обставин справи, а подане
скаржником платіжне доручення не можна визнати належним доказом,
який підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і
розмірі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.10.2003р.
відмовлено Українсько-шведському спільному підприємству "П" у
відновленні строку на подання касаційної скарги на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2003р. з тих
мотивів, що і після повернення касаційної скарги в зв'язку з
недоліками в її оформленні скаржником такі не усунуті, на доданому
до скарги платіжному дорученні відсутні перший та другий підписи
посадових осіб кредитної установи.
22 січня 2004р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою Українсько-шведського спільного підприємства
"П", у якій ставиться питання про скасування ухвали Вищого
господарського суду України від 29.10.2003р. та передачу справи на
розгляд до Вищого господарського суду України. В обґрунтування
скарги зроблено посилання на невідповідність оскаржуваної ухвали
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, неправильне застосування норм
матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посилання в оскаржуваній ухвалі як на підставу відмови у
відновленні строку на подання касаційної скарги на ту обставину,
що на доданому до повторно поданої касаційної скарги платіжному
дорученні відсутні перший та другий підписи посадових осіб
кредитної установи, не ґрунтуються на законі та не відповідають
фактичним обставинам.
Платіжне доручення № 2291 від 8 жовтня 2003 року, додане до
касаційної скарги, містило підписи заступника голови правління
банку та головного бухгалтера, які могли бути наділені,
відповідно, правом першого та другого підпису.
Таким чином, обставина, яку суд визнав достатньою для відмови у
відновленні строку подання касаційної скарги, не давала правових
підстав для такого висновку.
Відповідно до статті 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
за заявою сторони
господарський суд може визнати причину пропуску встановленого
законом процесуального строку поважною і відновити пропущений
строк.
Згідно пункту 4 ст.111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд може
відмовити у прийнятті касаційної скарги до розгляду, якщо до неї
не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у
встановленому порядку і розмірі.
Додане до скарги платіжне доручення є належним та допустимим
доказом виконання вимог процесуального закону. У разі сумніву щодо
повноважень посадових осіб, які вчинили підписи на платіжному
дорученні, суд міг витребувати додаткові докази, але не мав
підстав для повернення скарги.
За таких обставин оскаржувану ухвалу слід скасувати як незаконну,
а касаційну скаргу передати до Вищого господарського суду України
для розгляду.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу Українсько-шведського спільного підприємства "П"
задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2003р.
скасувати та передати справу на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.