Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
суддів
за участю представника ДПІ у м. Керчі - К-ї І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у
м. Керчі,
встановила:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 2
червня 2003 року позов виробничого пошукового підприємства "П" до
ДПІ у м. Керчі задоволено. Визнано недійсними рішення відповідача
від 7 березня 2003 року №№ 0000202200/0 та 0000021200/0 про
застосування фінансових санкцій за порушення валютного
законодавства.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
14 серпня 2003 року вищевказане рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 10 листопада 2003
року № 2 касаційну скаргу повернуто ДПІ у м. Керчі у зв'язку з
недотриманням вимог, передбачених п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 111-3 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвалою Верховного Суду України від 22 січня 2004 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку ухвали Вищого
господарського суду України від 10 листопада 2003 року № 2за
касаційною скаргою ДПІ у м. Керчі, де поставлено питання про
скасування цієї ухвали та передачу справи на розгляд до Вищого
господарського суду України. Посилання зроблені на порушення норм
процесуального права та невідповідність оскарженої ухвали
положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Заслухавши доповідача, представника ДПІ у м. Керчі, яка підтримала
доводи касаційної скарги і просила її задовольнити, та перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
В оскарженій ухвалі Вищий господарський суд України послався на
відсутність доказів надіслання копії касаційної скарги іншій
стороні у справі, зазначивши, що належним доказом направлення
копії скарги є бланк опису вкладення лише у сукупності з
фінансовим чеком або квитанцією, а сам лише опис вкладення не може
вважатись належним доказом відправлення копії касаційної скарги.
Крім того, вказано, що касаційна скарга не містить викладення суті
порушень або неправильного застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Такий висновок суперечить фактичним обставинам справи та нормам
процесуального права. Скаржник подав доказ надіслання копії
касаційної скарги - опис вкладення, виданий поштовим відділенням
(а.с. 124).
Згідно з ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
такий опис є доказом. У
випадку сумніву його вірогідності, чи дійшовши висновку про
недостатність такого доказу, суд міг і повинен був витребувати
додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення
скарги.
ДПІ у м. Керчі у касаційній скарзі на постанову суду апеляційної
інстанції вказувала, зокрема, про неправильне застосування
положень Законів України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) (959-12)
і "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та Указу Президента України "Про деякі заходи по
поверненню в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться
за її межами" ( 319/94 ) (319/94)
.
Посилання Вищого господарського суду України на невідповідність
поданої касаційної скарги вимогам процесуального законодавства, не
зазначення суті порушень або неправильного застосування норм
матеріального чи процесуального права, спростовуються змістом
касаційної скарги. Наведені ДПІ у м. Керчі доводи за своєю суттю
відповідають вимогам п. 4 ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин висновок Вищого господарського суду України про
невідповідність поданої касаційної скарги вимогам розділу XII-1
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суперечить положенням процесуального
законодавства.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Керчі задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 10 листопада 2003
року № 2скасувати та передати справу на розгляд до Вищого
господарського суду України.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.