СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
10.02.2004
(Витяг)
У вересні 2001 р. із заявою до господарського суду м. Києва
звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Континенталь
Холдинг" (далі - ТОВ) про визнання державного колективного
підприємства "Кінотеатр "Краків" (далі - Кінотеатр) банкрутом.
Позовна вимога мотивована наявністю в Кінотеатру перед ТОВ
заборгованості в сумі 51 тис. 276 грн.
Господарський суд м. Києва ухвалою від 6 вересня 2001 р.
порушив провадження у цій справі. Цей же суд ухвалою від
3 червня 2002 р. припинив провадження у справі на підставі п. 7
ст. 5 Закону від 14 травня 1992 р. N 2343-XII ( 2343-12 ) (2343-12)
"Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" (у редакції Закону від 30 червня 1999 р. N 784-XIV
( 784-14 ) (784-14)
; далі - Закон N 784-XIV). Судове рішення обґрунтоване
тим, що: 8 листопада 2001 р. на пленарному засіданні IX сесії
XXIII скликання Київської міської ради (далі - Київрада) прийнято
рішення "Про питання банкрутства підприємств комунальної власності
територіальної громади міста Києва" ( ra0117023-01 ) (ra0117023-01)
(далі -
рішення Київради), яким встановлено, що положення Закону N 784-XIV
не застосовуються до підприємств, котрі є об'єктами права
комунальної власності територіальної громади м. Києва; згідно зі
статутом Кінотеатр є підприємством, що перебуває в комунальній
власності територіальної громади м. Києва.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
8 липня 2002 р. ухвалу господарського суду м Києва від
3 червня 2002 р. залишив без зміни з тих самих підстав.
Постановою від 30 жовтня 2002 р. Вищий господарський суд
України постанову Київського апеляційного господарського суду від
8 липня 2002 р. та ухвалу господарського суду м. Києва від
3 червня 2002 р. скасував, а справу передав на новий розгляд зі
стадії підготовчого засідання. Постанова обґрунтована тим, що:
рішення Київради прийнято після порушення справи про банкрутство
Кінотеатру; прийнявши заяву про порушення справи, суд поверхово
розглянув додані до неї документи та не виконав дій, передбачених
статтями 7, 8, 9 Закону N 784-XIV ( 784-14 ) (784-14)
.
За результатами нового розгляду справи господарський суд
м. Києва ухвалою від 14 серпня 2003 р. визнав вимоги ТОВ на суму
51 тис. 276 грн., зобов'язавши заявника за його рахунок у
десятиденний строк подати оголошення щодо порушення провадження у
справі про банкрутство Кінотеатру, та призначив розпорядника
майна.
Вищий господарський суд України постановою від
29 жовтня 2003 р. ухвалу господарського суду м. Києва від
14 серпня 2003 р. залишив без зміни.
У касаційній скарзі Кінотеатр просив постанову Вищого
господарського суду України від 29 жовтня 2003 р. скасувати,
мотивуючи це тим, що суд касаційної інстанції неправильно
застосував п. 8 ст. 5 Закону N 784-XIV ( 784-14 ) (784-14)
, оскільки цією
нормою не передбачено, що прийняття рішення відповідної ради
органів місцевого самоврядування має бути прийнято до порушення
справи про банкрутство комунального підприємства, а тому
припинення провадження у справі можливе на будь-якій стадії
провадження.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників
сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені в касаційній
скарзі, перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вирішила, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 7 ст. 5 Закону N 784-XIV ( 784-14 ) (784-14)
положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб -
підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо
стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради
органів місцевого самоврядування щодо цього прийняті рішення.
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що
8 листопада 2001 р. на пленарному засіданні Київрада прийняла
рішення, згідно з яким визначено, що положення Закону N 784-XIV
( 784-14 ) (784-14)
не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є
об'єктами права комунальної власності територіальної громади
м. Києва. Кінотеатр заснований на міській комунальній власності та
є підприємством, що перебуває у власності зазначеної громади. Тому
суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого
висновку про припинення провадження у розглядуваній справі в
зв'язку з прийняттям Київрадою рішення від 8 листопада 2001 р.
Зважаючи на ці обставини та керуючись статтями
111-17 - 111-20 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України касаційну скаргу Кінотеатру
задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від
30 жовтня 2002 р. та постанову цього ж суду від 14 серпня 2003 р.,
а також ухвалу господарського суду м. Києва від 14 серпня 2004 р.
скасувала як незаконні та необґрунтовані, постанову Київського
апеляційного господарського суду від 8 липня 2002 р. залишила в
силі.