Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
за участю представників дочірньої компанії "XXX" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України" -присутні, відкритого
акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ZZZ" -
присутній,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "ZZZ" (далі - ВАТ "ZZZ") на
постанову Вищого господарського суду України від ХХ.10.2003 року №
Х9,
встановила:
У березні 2003 року дочірня компанія "XXX" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Компанія, дочірня
компанія "XXX") в особі філії "SSS" звернулася в господарський суд
Н-ської області із позовом до ВАТ "ZZZ" про стягнення 272 526 477
грн. 54 коп. заборгованості за поставлений природний газ та надані
послуги з його транспортування.
Позивач зазначав, що у 1996-1997 роках дочірнє підприємство "RRR"
відкритого акціонерного товариства "Укргазпром" (далі - ДП "RRR"
ВАТ "Укргазпром") поставляло відповідачу природний газ та надавало
послуги з його транспортування. Станом на ХХ січня 2003 року
неоплаченими залишились 1 474 755 823 куб. метрів поставленого
природного газу на суму 53 884 896,21 доларів США, що в гривневому
еквіваленті складає 272 526 477 грн. 54 коп. Посилаючись на
постанову Кабінету Міністрів України від 31.05.1999 року № 931
"Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів
України від 25 травня 1998 року № 747" ( 931-99-п ) (931-99-п)
, позивач
вказував, що правонаступником майнових прав і обов'язків
реорганізованого ВАТ "Укргазпром" та його ДП "RRR" є Компанія.
Позивач просив суд поновити строк позовної давності та
задовольнити позов на підставі статей 161, 203, 204, 214, 440
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідач позов не визнавав, посилаючись на те, що подані
Компанією акти прийому-передачі газу не підтверджують обов'язку
ВАТ "ZZZ" оплатити переданий природний газ та послуги з його
транспортування, оскільки за цими актами газ поставлявся для
потреб населення, бюджетних організацій та комунально-побутових
споживачів, які і повинні бути належними відповідачами. На думку
відповідача, нормативні акти, на які посилається позивач, також не
встановлюють факту існування заборгованості того чи іншого
підприємства перед ДП "RRR", а потім і перед Компанією в особі її
філії "SSS".
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.04.2003 року
позов задоволено
Проаналізувавши законодавство та статут Компанії, суд дійшов
висновку, що остання є правонаступником прав і обов'язків ДП "RRR"
ВАТ "Укргазпром".
Суд установив, що у 1996-1997 роках ДП "RRR" ВАТ "Укргазпром" та
ВАТ "ZZZ" вживали заходів до укладення договорів на поставку
природного газу, але через недосягнення домовленості по всіх
істотних умовах, договори не були укладені. За цих обставин суд
дійшов висновку, що поставка природного газу відповідачу
здійснювалась у позадоговірному порядку на загальних підставах.
Суд зазначив, що факт поставки природного газу відповідачу
підтверджується актами про реалізацію природного газу та актами
про надані послуги з його транспортування, підписаними
уповноваженими представниками сторін; за поставлений природний газ
та послуги з його транспортування відповідач розрахувався
частково; наявність заборгованості відповідача перед позивачем
підтверджується актами звірки розрахунків від ХХ.03.2000 року та
від ХХ.07.2000 року. Розбіжності між сторонами щодо суми
заборгованості, які відображені в цих актах, стосуються не
кількості поставленого природного газу, а застосування курсу
національної грошової одиниці до долара США. На обґрунтування
правильності зробленого позивачем розрахунку суми заборгованості
суд послався на накази Міністерства економіки України від
20.12.1995 року № 186 ( z0472-95 ) (z0472-95)
та від 14.06.1996 року № 76
( z0317-96 ) (z0317-96)
із змінами і доповненнями, якими передбачалося
здійснення розрахунків за газ підприємствами України в
національній валюті, виходячи з ціни газу та тарифів на його
транспортування, встановлених в доларах США і перерахованих за
офіційним курсом Національного банку України на день зарахування
коштів на рахунок постачальника газу та газотранспортної
організації.
За таких обставин суд визнав позовні вимоги Компанії доведеними.
Суд визнав, що строк позовної давності пропущено Компанією з
поважних причин, а відтак порушене право позивача підлягає
захистові. При вирішенні цього питання суд виходив із того, що в
період реорганізації нафтогазового комплексу України існували
обставини, які не давали змоги підприємствам Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі -НАК "Нафтогаз
України") здійснювати діяльність по стягненню існуючої на той час
заборгованості за спожитий природний газ та послуги з його
транспортування.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ-ХХ.07.2003 року рішення суду першої інстанції скасовано, в
позові відмовлено. На обгрунтування постанови суд апеляційної
інстанції послався на неправильне застосування місцевим
господарським судом норм матеріального та процесуального права;
недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав
встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні
місцевого господарського суду, обставинам справи.
Апеляційний суд зазначив, що подані позивачем докази свідчать про
обсяги поставки природного газу для різних категорій споживачів у
1996-1997 роках та його вартість у доларовому еквіваленті; проте
цими доказами не підтверджується перехід права власності на
природний газ до ВАТ "ZZZ" та прийняття ним на себе зобов'язань
щодо оплати поставленого газу. Постанова вмотивована посиланням на
постанову Кабінету Міністрів України і Національного банку України
від 12.06.1996 року № 636 "Про заходи покращення розрахунків за
природний газ" ( 636-96-п ) (636-96-п)
, якою передбачалося відкриття в
уповноважених банках транзитних рахунків газозбутових організацій
Державної акціонерної холдингової компанії "Укргаз" (далі - ДАХК
"Укргаз") та їх філій; через транзитні рахунки всі кошти від
споживачів природного газу повинні були надходити на
консолідований транзитний рахунок ДАХК "Укргаз", у зв'язку з чим
безакцептні платіжні вимоги за наявну заборгованість за природний
газ на розрахункові рахунки газозбутових організацій не
виставлялись. За цих обставин апеляційний суд дійшов висновку, що
зобов'язаною особою щодо розрахунків з постачальниками природного
газу є НАК "Нафтогаз України", як правонаступник прав і обов'язків
ліквідованої ДАХК "Укргаз".
Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції
стосовно того, що до Компанії в порядку правонаступництва перейшло
право вимоги до відповідача щодо оплати вартості природного газу,
поставленого у 1996-1997 роках.
Апеляційний суд зазначив, що при розгляді справи судом першої
інстанції не враховано вимоги постанови Кабінету Міністрів України
від 18.12.1998 року № 1998 "Про удосконалення порядку формування
цін" ( 1998-98-п ) (1998-98-п)
, відповідно до якої ціни (тарифи), окрім
імпортної складової, підлягали перерахуванню у національну грошову
одиницю за курсом Національного банку України станом на 1 вересня
1998 року.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.10.2003 року
№ Х9 зазначену постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а
рішення суду першої інстанції залишено в силі.
ХХ січня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою ВАТ "ZZZ" порушено провадження з перегляду в
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від ХХ.10.2003 року № Х9. У касаційній скарзі ставиться питання
про скасування оскарженої постанови з мотивів виявлення різного
застосування Вищим господарським судом України одного й того ж
положення закону у аналогічних справах, неправильного застосування
норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідача та позивача, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, рішення якого залишено в силі оскарженою
постановою, встановив, що у 1996-1997 роках ДП "RRR" ВАТ
"Укргазпром" поставляло природний газ ВАТ "ZZZ". Договорів у
письмовій формі між сторонами укладено не було. Для з'ясування
прав і обов'язків сторін, що виникли у зв'язку із зазначеними
поставками природного газу, суд правильно застосував до спірних
відносин положення постанови Кабінету Міністрів України від
22.12.1995 року № 1033 "Про порядок забезпечення природним газом
народного господарства і населення в 1996 році" ( 1033-95-п ) (1033-95-п)
та
постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.1996 року № 1539
"Про порядок забезпечення природним газом народного господарства
населення в 1997 році" ( 1539-96-п ) (1539-96-п)
. Слід погодитись з Вищим
господарським судом України, який зазначив в оскарженій постанові,
що відповідно до статті 151 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання виникають з договору або інших підстав,
зазначених у статті 4 цього Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
. За правилами цієї
статті цивільні права і обов'язки виникають як з угод, так і з
інших підстав, зокрема адміністративних актів, інших дій громадян
і організацій.
Водночас висновку про наявність підстав для задоволення позову суд
першої інстанції дійшов без усебічного з'ясування обставин, що
мають значення для справи, чим порушив вимоги статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а Вищий
господарський суд України на це уваги не звернув.
Обґрунтовуючи право на позов, Компанія в особі філії "SSS"
вказувала, що вона є правонаступником реорганізованого ДП "RRR"
ВАТ "Укргазпром" у відносинах з реалізації відповідачу природного
газу у 1996-1997 роках, проти чого під час розгляду справи в усіх
судових інстанціях заперечувало ВАТ "ZZZ". Суд не дав належної
оцінки доводам відповідача.
Указом Президента України від 25.02.1998 року № 151/98 "Про
реформування нафтогазового комплексу України" ( 151/98 ) (151/98)
передбачено створення Кабінетом Міністрів України НАК "Нафтогаз
України" на базі 100 відсотків акцій державних акціонерних
товариств, створених шляхом перетворення підприємств нафтогазового
комплексу, що не підлягають приватизації, а також пакетів акцій
відкритих акціонерних товариств нафтогазового комплексу, які
відповідно до чинного законодавства залишені у державній
власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року № 747
"Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України" ( 747-98-п ) (747-98-п)
із змінами і доповненнями утворено НАК
"Нафтогаз України" у формі відкритого акціонерного товариства,
визначено джерела формування її статутного фонду, і зокрема
передбачено передати до статутного фонду НАК "Нафтогаз України"
майно ВАТ "Укргазпром" та його дочірніх підприємств у зв'язку з їх
реорганізацією.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.1999 року № 931
"Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів
України від 25.05.1998 року № 747" ( 931-99-п ) (931-99-п)
установлено, що
правонаступником усіх майнових прав і обов'язків ВАТ "Укргазпром"
та його дочірніх підприємств є НАК "Нафтогаз України"; остання
розподіляє між своїми дочірніми компаніями майнові права і
обов'язки реорганізованих ВАТ "Укргазпром" та його дочірніх
підприємств.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.1998 року № 1173
"Про розмежування функцій з видобування, транспортування,
зберігання і реалізації природного газу" ( 1173-98-п ) (1173-98-п)
із змінами
і доповненнями передбачено створення дочірніх компаній НАК
"Нафтогаз України", у тому числі з транспортування та зберігання
природного газу - дочірньої компанії "XXX" на базі
газотранспортних підприємств та структурних підрозділів ВАТ
"Укргазпром". Цією ж постановою зобов'язано НАК "Нафтогаз України"
разом з відповідними міністерствами та відомствами під час
проведення реорганізації визначити правонаступників підприємств,
що ліквідуються.
Спільним наказом НАК "Нафтогаз України" та Державного комітету
нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від
06.11.1998 року № 68/234 "Про реорганізацію АТ "Укргазпром"
припинено діяльність ВАТ "Укргазпром" у зв'язку з його
реорганізацією шляхом поділу та приєднання до дочірніх компаній
НАК "Нафтогаз України", у тому числі до дочірньої компанії "XXX" -
ДП "RRR" ВАТ "Укргазпром", позбавивши його статусу юридичної особи
та створивши на його базі філію.
Пославшись на вказані акти законодавства, суд першої інстанції, з
яким погодився Вищий господарський суд України, дійшов висновку
про те, що до позивача, як правонаступника ДП "RRR", перейшло
право вимоги щодо сплати відповідачем боргу за поставлений
природний газ у 1996-1997 роках.
Проте такий висновок не є переконливим.
Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
юридична особа припиняється шляхом ліквідації або
реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі
юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходять до
нововиниклих юридичних осіб, а при приєднанні юридичної особи до
іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходять до
останньої. Майно переходить в день підписання передаточного
балансу. Слід зазначити, що у зв'язку з реорганізацією ВАТ
"Укргазпром" наказом НАК "Нафтогаз України" та Державного комітету
нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від
06.11.1998 року № 68/234 передбачалося проведення інвентаризації
майна та перевірки фінансового стану підприємств, які
реорганізуються; надання в НАК "Нафтогаз України" роздільних
балансів та передаточних актів, достовірність та повнота яких
повинна бути підтверджена висновками аудиторських перевірок
(пункт 4). Суд першої інстанції не перевірив обставини виконання
цих вимог наказу, не витребував передаточних балансів та актів
прийому-передачі дебіторської заборгованості від ДП "RRR" ВАТ
"Укргазпром" до дочірньої компанії "ХХХ", тобто не розглянув тих
обставин, які мають значення для з'ясування дійсних прав і
обов'язків сторін у спірних відносинах.
Цієї ж помилки припустився суд апеляційної інстанції, висновок
якого про те, що позивач не є правонаступником ДП "RRR" ВАТ
"Укргазпром" у спірних відносинах, позбавлений належного правового
обґрунтування. Крім того, зазначивши у постанові, що з
постачальниками природного газу зобов'язана розрахуватися НАК
"Нафтогаз України", як правонаступник ДАХК "Укргаз", апеляційний
суд вирішив питання стосовно прав і обов'язків особи, яка не була
залучена до участі у справі. Водночас судом апеляційної інстанції
зроблено суперечливий висновок про те, що належним позивачем щодо
вимоги про оплату вартості поставленого природного газу має бути
та ж особа - НАК "Нафтогаз України".
Судом порушено вимоги процесуального закону при вирішенні питання
щодо наявності поважних причин пропуску Компанією строку позовної
давності. Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень. Проте суд першої інстанції не витребував від
позивача доказів на підтвердження тих обставин, якими
обґрунтовувалось клопотання Компанії про поновлення строку
позовної давності, та зробив висновок щодо поважності причин
пропуску строку, не підтверджений фактичними даними. Відповідні
докази були подані позивачем тільки під час розгляду справи судом
апеляційної інстанції, про що зазначено в постанові цього суду.
Зазначені докази не оцінювались також і судом апеляційної
інстанції, який ухвалив нове рішення про відмову в позові з тієї
підстави, що право позивача відповідачем не порушено.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами і доповненнями, рішення
є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Судові рішення у даній справі
цим вимогам не відповідають, у зв'язку з чим вони підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно розглянути всі обставини справи в їх
сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "ZZZ" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/623-1 ) (sp02/623-1)
від ХХ.10.2003 року № Х9, постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ-ХХ.07.2003 року та рішення
господарського суду Н-ської області від ХХ.04.2003 року скасувати,
а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.