Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
за участю представника державної податкової інспекції у Ч-ському
районі м. Н-ська - присутній,
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Ч-ському районі м. Н-ська (далі - Інспекція) на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ.10.2003 року № Х3,
встановила:
У липні 2003 року Інспекція звернулася в господарський суд м.
Н-ська із заявою про порушення справи про банкрутство та визнання
товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" (далі - Товариство)
банкрутом.
Обгрунтовуючи заяву посиланням на статтю 52 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
в редакції Закону України від 30.06.1999
року № 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
із змінами і доповненнями (далі - Закон
№ 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
), якою встановлено особливості банкрутства
відсутнього боржника, Інспекція зазначала, що станом на ХХ червня
2003 року заборгованість Товариства з платежів до бюджету
становить 274 455 грн. 29 коп.; перед органом державної податкової
служби Товариство не звітує; за юридичною адресою Товариство не
знаходиться і його місцезнаходження невідомо; всі заходи по
стягненню заборгованості Товариства перед бюджетом вичерпано.
Ухвалою господарського суду м. Н-ська від ХХ.07.2003 року
Інспекції повернуто без розгляду заяву про порушення справи про
банкрутство на підставі частини 1 статті 9 Закону № 784-Х1V
( 784-14 ) (784-14)
з тих мотивів, що у заяві не вказано всіх необхідних
відомостей, передбачених статтею 7 цього Закону ( 784-14 ) (784-14)
.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.10.2003 року
№ Х3 зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова вмотивована тим, що за змістом статті 52 Закону №
784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
для визнання боржника відсутнім вимагається
наявність у сукупності таких обставин як фактичне припинення
підприємницької діяльності та відсутність за місцезнаходженням
громадянина-підприємця - боржника або керівних органів боржника -
юридичної особи. Проте Інспекція подала суду першої інстанції
тільки деякі докази, які свідчать про відсутність підприємницької
діяльності боржника, а не про сукупність вказаних обставин.
ХХ січня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Інспекції порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від ХХ.10.2003 року № Х3. У касаційній скарзі ставиться питання
про скасування оскарженої постанови та передачу справи на розгляд
до суду першої інстанції з мотивів виявлення різного застосування
Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону
у аналогічних справах, неправильного застосування норм
матеріального та процесуального права. На обгрунтування мотивів
щодо неоднозначного застосування Вищим господарським судом України
статті 52 Закону № 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
зроблено посилання на
постанову цього суду від ХХ.07.2003 року № Х0.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
заявника, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону № 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
у
разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи
боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у
разі ненадання боржником протягом року до органів державної
податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій,
документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших
ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності
боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього
боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його
вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Таким чином, за правилами вказаної статті підстави для подання
кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього
боржника настають як у випадку наявності будь-якої з ознак,
передбачених цією статтею, так і у випадку їх сукупності. Мотиви,
покладені в основу оскарженої постанови суду касаційної інстанції,
грунтуються на помилковому витлумаченні цим судом положень статті
52 Закону № 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
та не відповідають її дійсному
змісту.
У заяві Інспекції про порушення справи про банкрутство викладались
обставини, які свідчать про відсутність підприємницької діяльності
Товариства, та зазначались докази, що підтверджують вказані
обставини. Тому суд першої інстанції, з яким погодився Вищий
господарський суд України, не мав законних підстав для повернення
заяви і неправильно застосував положення частини 1 статті 9 Закону
№ 784-Х1V ( 784-14 ) (784-14)
.
Враховуючи викладене, оскаржену постанову Вищого господарського
суду України та залишену нею без змін ухвалу місцевого
господарського суду слід скасувати, а справу передати на розгляд
до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ч-ському районі
м. Н-ська задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp13/047-1 ) (sp13/047-1)
від ХХ.10.2003 року № Х3 та ухвалу господарського суду
м. Н-ська від ХХ.07.2003 року скасувати, а справу передати
на розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.