Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
за участю представника Державної податкової інспекції у м. Н-ську
- присутній,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Н-ську на постанову Вищого господарського суду України від ХХ
листопада 2003 р. у справі за заявою Державної податкової
інспекції у м. Н-ську про визнання ЗАТ "ХХХ" банкрутом,
встановила:
У квітні 2003 року Державна податкова інспекція у м. Н-ську
звернулась до суду з заявою про визнання ЗАТ "ХХХ" банкрутом з
огляду на те, що заборгованість перед бюджетами та державними
цільовими фондами у сумі 131 846,15 грн. не була погашена
боржником протягом трьох місяців після встановленого для її
погашення строку.
Ухвалою господарського суду Н-ської області від ХХ.04.2003 р.
порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ "ХХХ", введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено дату
проведення підготовчого засідання суду.
Ухвалою господарського суду Н-ської області від ХХ.05.2003 р.
зобов'язано заявника подати до офіційних друкованих органів у
десятиденний строк оголошення про порушення провадження у справі
про банкрутство, призначено розпорядника майна, зобов'язано
розпорядника майна скласти реєстр грошових вимог кредиторів та
подати для затвердження суду.
Ухвалою господарського суду Н-ської області від ХХ.08.2003 р.
ухвалено провадження у справі здійснювати з урахуванням вимог
Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 672-15 ) (672-15)
від 03.04.2003 р., затверджено реєстр вимог
кредиторів, призначено дату скликання перших зборів кредиторів.
Державною податковою інспекцією у м. Н-ську зазначена ухвала суду
першої інстанції оскаржена у частині визнання грошових вимог
інспекції у сумі 127 985,32 грн. за другою чергою.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.11.2003 р.
ухвала господарського суду Н-ської області від ХХ.08.2003 р.
залишена без змін. Судом зазначено, що розпорядником майна
правомірно не внесено до реєстру грошових вимог кредиторів пеню та
штрафні санкції у сумі 3 860,83 грн., заявлені Державною
податковою інспекцією у м. Н-ську, виходячи з положень п. 2 ст. 1
Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 672-15 ) (672-15)
від 03.04.2003 р.
ХХ січня 2004 р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Н-ську, у
якій ставиться питання про скасування постанови Вищого
господарського суду України від ХХ.11.2003 р. та направлення
справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування
скарги зроблено посилання на неправильне застосування норм
матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок судів про те, що розпорядником майна правомірно не
внесено до реєстру грошових вимог кредиторів пеню та штрафні
санкції у сумі 3 860,83 грн., заявлені Державною податковою
інспекцією у м. Н-ську, є помилковим.
Обґрунтування висновку визначенням "грошового зобов'язання", що
дане в абзаці сьомому статті 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(зобов'язання боржника заплатити кредитору певну
грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших
підставах, передбачених цивільним законодавством України, до
складу якого не зараховуються, зокрема, недоїмка (пеня та штраф),
визначена на дату подання заяви до господарського суду),
суперечить вимогам чинного законодавства.
Згідно частини 1 статті 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, конкурсні кредитори
за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про
банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в
офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження
у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду
письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують.
Частиною 2 статті 15 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлено, що у
попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог
кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника
і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог
кредиторів.
За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій
зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які
включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та
призначається дата проведення зборів кредиторів.
Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги
кредиторів.
У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного
кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи
зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір
неустойки (штрафу, пені).
Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать
кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті)
кредиторів.
Отже, доводи судів про правомірність не включення до реєстру вимог
кредиторів вимог ДПІ стосовно пені та штрафних санкцій не
ґрунтуються на законі.
Визначення грошового зобов'язання, на яке посилалися суди і яке
дане в законі, не може мати відношення до вимог податкового органу
(зобов'язань щодо сплати податків і зборів), оскільки воно включає
лише зобов'язання, що виникають з підстав, передбачених цивільним
законодавством України.
За таких обставин оскаржувану постанову Вищого господарського суду
України слід скасувати як незаконну, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України (sp 13/046-1)
від ХХ.11.2003 р. та ухвалу господарського суду Н-ської
області від ХХ.08.2003 р. скасувати, а справу передати
на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.