Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представника Джанкойської об'єднаної державної
податкової інспекції в Автономній Республіці Крим П-ї С.В.,
розглянувши касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної
податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі -
Інспекція) на ухвалу Вищого господарського суду України від
17.11.2003 року № 2,
встановила:
У березні 2003 року приватне підприємство "Ю" звернулося в
господарський суд Автономної Республіки Крим із позовом до
Інспекції про усунення перешкод у здійсненні права власності на
акумулятори автомобільні СТ-60А у кількості 2150 штук на суму 283
800 грн., повернення зазначеного майна з незаконного володіння
відповідача; відшкодування матеріальної шкоди в сумі 165 000 грн.
та моральної шкоди в сумі 50 000 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02-
11.04.2003 року позов задоволено частково; зобов'язано Інспекцію
усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні зазначеним
майном, повернути його позивачу; з відповідача на користь позивача
стягнуто 82 775 грн. збитків та 1 850 грн. моральної шкоди; у
решті позову відмовлено. Постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 06.08.2003 року зазначене рішення залишено
без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2003 року № 2
Інспекції повернуто касаційну скаргу на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2003
року на підставі пунктів 2, 6 частини 1 статті 111-3
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала
вмотивована тим, що касаційна скарга надіслана безпосередньо до
місцевого господарського суду, а не через апеляційний суд, який
прийняв оскаржувану постанову; у касаційній скарзі аналізуються
обставини справи, не зазначено суті порушення або неправильного
застосування судами норм матеріального чи процесуального права.
15 січня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Інспекції порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від
17.11.2003 року № 2. У касаційній скарзі ставиться питання про
скасування оскарженої ухвали та передачу справи на розгляд до
Вищого господарського суду України. На обґрунтування касаційної
скарги зроблено посилання на неправильне застосування норм
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
відповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 109 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна скарга подається до Вищого
господарського суду України через місцевий чи апеляційний
господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.
Цей порядок покликаний забезпечити надходження касаційної скарги
до Вищого господарського суду України разом зі справою для
здійснення судом касаційної інстанції своїх процесуальних
повноважень щодо перевірки юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення судами.
Враховуючи, що касаційна скарга Інспекції надійшла до суду
касаційної інстанції разом зі справою, факт подання цієї скарги
через місцевий, а не апеляційний господарський суд, не створював
ніяких перешкод для розгляду скарги по суті. За таких обставин у
Вищого господарського суду України не було законних підстав для
застосування пункту 2 частини 1 статті 111-3 на обґрунтування
повернення касаційної скарги.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і
зокрема встановлено, що касаційна скарга повинна містити вимоги
особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення
або неправильного застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України
послався на недотримання Інспекцією вимог зазначеної норми. Проте
з таким висновком погодитись не можна.
Касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 06.08.2003 року Інспекція мотивувала
посиланням на неповне з'ясування судами обставин, що мають
значення для справи; помилкове застосування до правовідносин
сторін положень статті 15 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
, статті 27 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
, статей 440-1, 442 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Таким чином, посилання Вищого господарського суду України на
невідповідність поданої Інспекцією касаційної скарги вимогам
процесуального закону спростовується змістом касаційної скарги.
Наведені Інспекцією доводи за своєю суттю відповідають вимогам
пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин оскаржену ухвалу Вищого господарського суду
України слід скасувати як незаконну, а справу передати на розгляд
до цього суду.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової
інспекції в Автономній Республіці Крим задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 17.11.2003 року № 2
скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.