ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
03.02.2004 Справа N 36/207
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства
"Євроіндекс" на постанову Вищого господарського суду України від
23.09.2003 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства
"Євроіндекс" до товариства з обмеженою відповідальністю
"Український промисловий банк" про стягнення 66564 грн.,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2003 р. ДП "Євроіндекс" звернулось до
господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Український
промисловий банк" про повернення майна з чужого незаконного
володіння.
Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що відповідно до рішення
господарського суду м. Києва від 27.12.2002 р. у справі N 20/711
ДП "Євроіндекс" визнано законним володільцем спірного майна, що
відповідно до статей 48, 49, 50 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
та ст. 145 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
є підставою
для витребування позивачем майна з чужого (незаконного) володіння.
ТОВ "Український промисловий банк" проти позову заперечувало,
посилаючись на те, що майно перебувало у володінні відповідача на
законних підставах, і на момент подання позову вибуло з його
володіння.
Під час розгляду справи ДП "Євроіндекс" змінило предмет
позову і просило стягнути з відповідача 66564 грн. збитків у
вигляді понесених позивачем витрат.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.05.2003 р. позов
задоволено. Стягнуто з ТОВ "Український промисловий банк" на
користь ДП "Євроіндекс" 66564 грн. збитків та 100000 грн. судових
витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката. Суд виходив з того,
що ТОВ "Укрпромбанк" не виконав належним чином свої зобов'язання
стосовно відповідального зберігання майна та його реалізації у
встановленому КПК України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) (1001-05, 1002-05, 1003-05)
порядку,
з метою забезпечення в подальшому цивільного позову.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.06.2003 р. змінено резолютивну частину рішення господарського
суду м. Києва від 23.05.2003 р., повернувши ДП "Євроіндекс" з
бюджету України 1034,36 грн. зайво сплаченого державного мита.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від
23.09.2003 р. скасовано рішення господарського суду м. Києва від
23.05.2003 р., постанову Київського апеляційного господарського
суду від 26.06.2003 р. та відмовлено у позові посилаючись на те,
що судами не зроблена юридична оцінка правових підстав щодо
законності володіння майном відповідачем згідно зі ст. 79 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
та ст. 49 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
.
25.12.2003 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою
ДП "Євроіндекс" порушено касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від 23.09.2003 року.
Скарга мотивується виявленням різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону в
аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню.
Скасовуючи судові рішення у справі та відмовляючи у позові,
Вищий господарський суд України обгрунтовував свою постанову
відсутністю правових підстав для висновку про законність володіння
спірним майном ТОВ "Український промисловий банк".
Проте з такими висновкам погодитись не можна на таких
підставах.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що
18.12.2002 р. між ЗАТ "Українські ресурси та технології" (далі -
ЗАТ) та ДП "Євроіндекс" укладено договір уступки вимоги. За
уступку вимоги позивач сплатив ЗАТ 66564 грн. платіжним дорученням
N 175 від 14.03.2003 року.
За договором уступки вимоги (ч.3 ст. 197 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
) до набувача вимоги переходять права, що забезпечують
виконання зобов'язання.
Висновок апеляційного суду, що за договором уступки вимоги
від 18.12.2002 р. до позивача перейшли всі права, що забезпечують
виконання зобов'язання за кредитними угодами та договорами застави
і володіння майном є обгрунтованим та законним і знайшов своє
підтвердження в рішенні господарського суду м. Києва від
27.12.2002 р. у справі N 20/711.
При розслідуванні кримінальної справи стосовно посадових осіб
ПІК "Ніклаус Комодітіз", на спірне майно накладено арешт і
залучено до справи як речові докази. Постановою ст. слідчого в
особливо важливих справах СУ ГУМВС України в м. Києві
28.11.2002 р. майно передано на відповідальне зберігання
ТОВ "Укрпромбанк" (далі - Банк), а 18.02.2003 р. доручено Банку
реалізувати речові докази, а кошти зарахувати на спецрахунок для
забезпечення цивільного позову.
Згідно зі ст. 80 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
речові докази
зберігаються до набрання законної сили вироку або до закінчення
строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.
У тих випадках, коли виникає спір про право власності на
предмети, які є речовими доказами, вони зберігаються поки набере
законної сили рішення суду, винесене по даному спору в порядку
цивільного судочинства.
Суди першої і апеляційної інстанцій дійшли правильного
висновку, що позивач, як законний володілець спірного майна, на
підставі статей 48, 49, 50 Закону ( 697-12 ) (697-12)
має право вимагати
його повернення з чужого незаконного володіння, а у разі його
відсутності у натурі - вимагати відшкодування збитків (ст. 440,
453 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, незалежно від того, в якій
стадії розслідування знаходиться кримінальна справа, тому
посилання касаційного суду на неправильне застосування ст. 50
Закону не відповідає фактичним обставинам справи і є помилковим.
Відповідач вимоги постанови ст. слідчого в особливо важливих
справах СУ ГУМВС України в м. Києві не виконав, а спірне майно
передав ПІК "Ніклауз Комодітіз", тому суд обгрунтовано і законно в
частині стягнення збитків задовольнив позов ДП "Євроіндекс".
Задовольняючи позов в частині судових витрат, пов'язаних з
оплатою послуг адвоката, суди першої і апеляційної інстанцій не
звернули увагу, що сума судових витрат на оплату адвоката значно
перевищує суму позову, при цьому не з'ясували, наскільки
обгрунтовані ці витрати з розглядом справи.
За таких обставин, незаконна постанова касаційного суду
підлягає скасуванню в повному обсязі, а постанова суду апеляційної
інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню в
частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката, а в іншій
частині - залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17, 111-18, 111-19, 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата В С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ДП "Євроіндекс" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
23.09.2003 р. скасувати.
Рішення господарського суду м. Києва від 23.05.2003 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.06.2003 р. скасувати в частині стягнення 100000 грн. судових
витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката. В іншій частині
рішення господарського суду м. Києва від 23.05.2003 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.06.2003 р. залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 3, стор.145