ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
03.02.2004 Справа N 14/100(7/30)(4/228)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
за участю представників товариства з обмеженою
відповідальністю "Трейдінгбудінвест ЛТД" - Божок І.М., Генеральної
прокуратури України - Кузьменко Ж.М., розглянувши касаційну скаргу
державного відкритого акціонерного товариства "Павлоградське
управління по матеріально-технічному постачанню" - дочірнього
підприємства державної холдингової компанії "Павлоградвугілля" на
постанову Вищого господарського суду України від 23.10.2003 р.
N 14/100(7/30)(4/228), В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 1997 р. товариство з обмеженою відповідальністю
"Трейдінгбудінвест ЛТД" (далі - Товариство) звернулося до
арбітражного суду Дніпропетровської області із позовом до
Управління матеріально-технічного постачання виробничого
об'єднання "Павлоградвугілля" (далі - Управління) про зобов'язання
відповідача поставити 95 000 т вугілля марки "Г".
Позов мотивувався тим, що на підставі договору уступки вимоги
від 23.09.1997 р. N 13/2Д, укладеного між товариством з обмеженою
відповідальністю "Сябри" (далі - ТОВ "Сябри") і Товариством,
позивач набув право вимоги до відповідача у зв'язку з невиконанням
ним у повному обсязі зобов'язання щодо поставки вугілля за
договором міни від 20.07.1992 р. N 350 та доповненням до цього
договору від 26.01.1995 року.
Управління позов не визнавало, посилаючись на те, що договір
від 20.07.1992 р. N 350 діяв до 1.03.1993 р. і вимоги з цього
договору могли бути пред'явлені до закінчення строку позовної
давності, який відповідно до чинного на той час законодавства
становив один рік. Управління ставило під сумнів існування
оригіналу доповнення від 26.01.1995 р. до цього договору, а також
вказувало про відсутність заборгованості за договором. На
обгрунтування своїх заперечень по суті заявлених вимог Управління
зазначало, що договором від 20.07.1992 р. N 350 передбачалися
взаємні поставки продукції на суми, які не є рівнозначними, та
встановлювався порядок оплати продукції - через 10 днів після
повідомлення про відвантаження. На виконання умов договору
ТОВ "Сябри" поставило 28 шт. автомобілів "РАФ" на суму
4 200 000 рублів, а Управління поставило 55 000 т вугілля на суму
79 750 000 рублів. Оскільки розрахунки у грошовій формі за
поставлену продукцію не проводились, відповідач вважав, що оплату
здійснено взаємозаліком, і за ТОВ "Сябри" залишився борг за
поставлене вугілля на суму 75 550 000 рублів.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
28.11.1997 р. в позові відмовлено.
Суд установив, що за умовами договору від 20.07.1992 р. N 350
ТОВ "Сябри" зобов'язалося поставити 21 шт. автомобілів "РАФ" за
ціною 150000 рублів, а Управління - 150 000 т вугілля марки "Г" за
ціною не вище 1450 рублів за тонну. ТОВ "Сябри" свої зобов'язання
за договором виконало повністю, поставивши 29 шт. автомобілів
"РАФ", натомість Управління поставило лише 55 000 т вугілля.
Відмовляючи в позові, суд керувався тим, що зобов'язання сторін
повинні були виконуватись в межах строку дії договору, який
закінчився 1.03.1993 р., а порядок поповнення недопоставки
продукції сторонами не погоджено. Суд відхилив посилання позивача
на доповнення від 26.01.1995 р. до договору від 20.07.1992 р.
N 350 з тих мотивів, що це доповнення укладено після закінчення
терміну дії договору, і до того ж у доповненні сторони погодили
строк погашення заборгованості (протягом 1995 р.), а не порядок
поповнення недопоставки вугілля.
Постановою заступника голови арбітражного суду
Дніпропетровської області від 02.03.1998 р. зазначене рішення
залишено без змін. Додатково у постанові зазначено, що на дату
закінчення строку дії договору від 20.07.1992 р. N 350 законом
було встановлено загальний строк позовної давності один рік; для
пред'явлення вимог з цього договору строк позовної давності
закінчився 1.03.1994 р.; позов подано до суду лише у вересні
1997 р., тобто понад три роки після закінчення строку позовної
давності.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 21.04.1998 р.
зазначені рішення та постанову арбітражного суду Дніпропетровської
області скасовано, позов задоволено, зобов'язано відповідача
поставити позивачу 95000 т вугілля марки "Г". Постанова
вмотивована тим, що суд неправильно визначив початок перебігу
строку позовної давності. Судова колегія зазначила, що доповненням
від 26.01.1995 р. до договору від 20.07.1992 р. N 350 ТОВ "Сябри"
та Управління узгодили погашення Управлінням заборгованості за
договором у повному обсязі протягом 1995 року. Тим самим сторони
поновили права і обов'язки за договором, і перебіг строку позовної
давності починається з 1.01.1996 року. Задовольняючи позов, судова
колегія послалася на положення ст. 208 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до якої зобов'язання
повинно бути виконано в натурі.
Ухвалою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від 09.04.1999 р. змінено спосіб
виконання постанови від 21.04.1998 р. та стягнуто з відповідача на
користь позивача 10 144 100 грн. вартості недопоставленого
вугілля.
За поданням заступника Генерального прокурора України
постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від 21.04.1998 р. переглянуто за
нововиявленими обставинами та постановою судової колегії по
перегляду рішень, ухвал, постанов цього суду від 10.12.1999 р.
скасовано, а рішення від 28.11.1997 р. та постанову від
02.03.1998 р. арбітражного суду Дніпропетровської області залишено
в силі. Постанова судової колегії вмотивована посиланням на те, що
за викладеними у поданні заступника Генерального прокурора України
даними доповнення від 26.01.1995 р. до договору від 20.07.1992 р.
N 350 не укладалося; про це, зокрема, свідчить відсутність
оригіналу доповнення до договору. З урахуванням цієї обставини,
яка визнана судовою колегією нововиявленою та такою, що має
суттєве значення для справи, судова колегія погодилась з висновком
арбітражного суду Дніпропетровської області щодо закінчення строку
позовної давності до пред'явлення позову.
За заявою Товариства, поданою в липні 2002 р., господарський
суд Дніпропетровської області переглянув рішення арбітражного суду
Дніпропетровської області від 28.11.1997 р. за нововиявленими
обставинами та ухвалою від 15.10.2002 р. залишив вказане рішення
без змін. Суд вмотивував ухвалу тим, що на обгрунтування заяви
Товариство послалося на докази, які досліджувались судом при
розгляді справи, а поданий Товариством висновок спеціаліста
Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі -
КНДІСЕ) від 27.06.2002 р. N 2881 не є нововиявленою обставиною у
розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Вищого господарського суду України від
09.01.2003 р. зазначену ухвалу скасовано, а справу передано на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
31.03.2003 р. постанову судової колегії по перегляду рішень,
ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від
10.12.1999 р., рішення від 28.11.1997 р. та постанову від
02.03.1998 р. арбітражного суду Дніпропетровської області
скасовано, а постанову судової колегії з перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 21.04.1998 р.
залишено в силі. Суд зазначив, що за висновком спеціаліста КНДІСЕ
від 27.06.2002 р. N 2881 підпис від імені начальника Управління
Приземного В.Н. на оригіналі доповнення від 26.01.1995 р. до
договору від 20.07.1992 р. N 350 виконано самим Приземним В.Н.
Суду надано оригінал вказаного доповнення до договору. Посилаючись
на вказані обставини, суд вмотивував рішення тим, що обставини,
які стали підставою для прийняття постанови судової колегії з
перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України
від 10.12.1999 р., відпали.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 18.06.2003 р. та постановою Вищого господарського суду
України від 23.10.2003 р. N 14/100(7/30)(4/228) рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2003 р.
залишено без змін.
15 січня 2004 р. колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою державного відкритого акціонерного товариства
"Павлоградське управління по матеріально-технічному постачанню" -
дочірнього підприємства державної холдингової компанії
"Павлоградвугілля" порушено провадження з перегляду у касаційному
порядку постанови Вищого господарського суду України від
23.10.2003 р. N 14/100(7/30)(4-228). У касаційній скарзі ставиться
питання про скасування оскарженої постанови та передачу справи на
новий розгляд до суду першої інстанції з мотивів неправильного
застосування норм матеріального та процесуального права, виявлення
різного застосування Вищим господарським судом України одного й
того ж положення закону в аналогічних справах. На обгрунтування
цих мотивів зроблено посилання на п.1.1 Роз'яснення президії
Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. N 04-5/563
( v_563600-02 ) (v_563600-02)
"Про деякі питання практики перегляду рішень,
ухвал, постанов за нововиявленими обставинами".
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача та Генеральної прокуратури України, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд може переглянути прийняте
ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими
обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути
відомі заявникові.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
31.03.2003 р., з яким погодились суди апеляційної й касаційної
інстанцій, вимогам зазначеної статті не відповідає.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в п.5
постанови від 27.02.1981 р. N 1 ( v0001700-81 ) (v0001700-81)
"Про практику
перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень,
ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" зі
змінами, не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі,
що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а
також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у
справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути
встановлені при виконанні судом вимог норм процесуального права.
Аналогічне роз'яснення дано у п.1.1 Роз'яснення президії Вищого
господарського суду України від 21.05.2002 р. N 04-5/563
( v_563600-02 ) (v_563600-02)
"Про деякі питання практики перегляду рішень,
ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", відповідно до
якого виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не
можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за
правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Відповідно до п.1.3 цього Роз'яснення не
можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на
підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. У разі
подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за
правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу
України, господарський суд має прийняти ухвалу про залишення
судового рішення без зміни.
Задовольняючи заяву Товариства про перегляд судових рішень у
зв'язку з нововиявленими обставинами, місцевий господарський суд
зазначеного не врахував, а суди апеляційної й касаційної інстанцій
на це уваги не звернули.
Як на нововиявлену обставину, Товариство посилалося на
зроблений за його запитом висновок спеціаліста КНДІСЕ від
27.06.2002 р. N 2881 про те, що підпис у доповненні від
26.01.1995 р. до договору від 20.07.1992 р. N 350 вчинено особою,
яка діяла від імені Управління.
Слід зазначити, що посиланням на вказане доповнення до
договору обгрунтувались позовні вимоги Товариства. При розгляді
справи цей доказ досліджувався арбітражним судом Дніпропетровської
області та йому дані оцінка. Зокрема суд дійшов висновку, що право
вимоги Товариства виникло з договору від 20.07.1992 р. N 350, а не
з доповнення до нього від 26.01.1995 р., яке за своїм змістом не
визначає прав і обов'язків сторін у зв'язку з недопоставкою
вугілля.
Таким чином, у порушення правил розділу XIII Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставою для перегляду
судових рішень стали не нововиявлені обставини, а нові докази щодо
обставин, які з'ясовувались судом при вирішенні справи; до того ж
ці докази не спростовують висновків суду по суті спору.
Враховуючи, що оскаржена постанова, а також залишені нею без
змін постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 18.06.2003 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 31.03.2003 р., постанова Вищого господарського суду
України від 09.01.2003 р. грунтуються на помилковому застосуванні
норм процесуального права, вони підлягають скасуванню, а законна й
обгрунтована ухвала господарського суду Дніпропетровської області
від 15.10.2002 р., якою відхилено заяву Товариства про перегляд
судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, - залишенню
в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу державного відкритого акціонерного
товариства "Павлоградське управління по матеріально-технічному
постачанню" - дочірнього підприємства державної холдингової
компанії "Павлоградвугілля" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
23.10.2003 р. N 14/100(7/30)(4/228), постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 18.06.2003 р., рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2003 р.,
постанову Вищого господарського суду України від 09.01.2003 р.
скасувати, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області
від 15.10.2002 р. залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 3, стор.95