Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого
суддів
за участі представника відповідача: М-а А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по
роботі з великими платниками податків (далі - Інспекція) на ухвалу
Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2003 року у
справі за позовом Закритого акціонерного товариства "У" (далі -
Товариство) до Інспекції про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0000081501 від 28 лютого 2003 року,
встановила:
Ухвалою від 3 вересня 2003 року Вищий господарський суд України
повернув без розгляду касаційну скаргу Інспекції на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2003 року
на підставі пункту шостого частини першої статті 111-3
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України). Ухвала обґрунтована тим, що зміст поданої касаційної
скарги зводиться лише до аналізу чинного законодавства, наявних у
справі доказів і висновків господарських судів щодо доведеності
обставин справи без конкретного посилання на порушення норм
матеріального і процесуального права, що могли б бути підставою
для скасування постанови апеляційного господарського суду.
Оскарженою ухвалою Вищий господарський суд України відхилив
клопотання Інспекції про відновлення пропущеного процесуального
строку для повторного подання касаційної скарги та повернув її без
розгляду на підставі пунктів першого і п'ятого частини першої
статті 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала обґрунтована тим, що:
касаційна скарга підписана представником Інспекції за довіреністю
Б-ю О.В.; зазначена довіреність підписана виконуючим обов'язків
першого заступника Голови Державної податкової інспекції у м.
Києві, повноваження якого належним чином не підтверджені;
недотримання Інспекцією вимог процесуального закону не може
вважатися поважною причиною для відновлення пропущеного
процесуального строку.
Інспекція просить ухвалу Вищого господарського суду України
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу її невідповідністю
Конституції України та різним застосуванням Вищим господарським
судом України статті 53 та пункту першого частини першої статті
111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 111
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, пунктом четвертим частини першої
цієї статті встановлено, що касаційна скарга повинна містити
вимоги особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням суті
порушення або неправильного застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Повертаючи вперше подану касаційну скаргу, Вищий господарський суд
України послався на недотримання Інспекцією вимог зазначеної
норми. Проте з таким висновком погодитись не можна.
Касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 22 липня 2003 року Інспекція мотивувала
неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм
матеріального права, а саме: абзацу сьомого статті 1, статті 8,
пунктів 47-48 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних
видів господарської діяльності"; абзацу 13 статті 1 та частини
другої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
; частини другої статті 154 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
; абзацу першого статті 1, частин першої і
п'ятої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. При цьому в касаційній скарзі
зазначалося в чому саме полягає суть неправильного застосування
зазначених норм.
Відтак, посилання Вищого господарського суду України на
невідповідність поданої касаційної скарги вимогам процесуального
закону спростовується її змістом. Наведені Інспекцією доводи за
своєю суттю відповідають вимогам пункту четвертого частини першої
статті 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Повторне повернення касаційної скарги Вищий господарський суд
України здійснив без врахування того, що пропуск строку стався
внаслідок незаконного повернення Інспекції вперше поданої
касаційної скарги у встановлений термін.
Посилання Вищого господарського суду України, як на підставу
повернення касаційної скарги, на те, що вона підписана особою, яка
не мала права її підписувати, є надуманим.
Пункт перший частини першої статті 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає право суду касаційної інстанції не приймати касаційну
скаргу до розгляду і, відповідно, повертати її без розгляду, якщо
вона підписана особою, яка не має права її підписувати, або
особою, посадове становище якої не зазначено.
Частинами першою і третьої статті 28 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть
їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством
та установчими документами, через свого представника, яким,
зокрема, може бути особа, повноваження якої підтверджуються
довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність
видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи
та посвідчується печаткою підприємства, організації.
З матеріалів справи вбачається, що: касаційну скаргу від імені
Інспекції підписала начальник управління правового забезпечення
Інспекції - Б-а О.В.; її повноваження підтверджені довіреністю від
11 вересня 2003 року за № 18506/9/16-4200, підписаною одним із
керівників та посвідченою відбитком печатки Інспекції. Тобто,
касаційна скарга підписана особою посадове становище якої
зазначено та яка має на це право.
За таких обставин оскаржена ухвала підлягає скасуванню як
незаконна, а касаційна скарга Інспекції на постанову суду
апеляційної інстанції -передачі до Вищого господарського суду
України для розгляду по суті.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у
м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити,
ухвалу Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2003 року
скасувати, а касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на
постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 липня
2003 року разом зі справою передати до Вищого господарського суду
України для розгляду по суті.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.