Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2004 року (залишено без змін постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства "XXX" на
постанову Вищого господарського суду України від ХХ.10.2003 року у
справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "YYY" до
товариства з обмеженою відповідальністю "ZZZ" та акціонерного
товариства "XXX" про стягнення 876364 грн.
встановила:
У лютому 2003 року ТОВ "YYY" звернулось до господарського суду м.
Н-ська з позовом до ТОВ "ZZZ" та АТ "XXX" про стягнення 876364
грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що АТ "XXX" не виконало
зобов'язань за Форвардним договором про поставку
сільськогосподарської продукції № Х1 від ХХ.03.2001 року,
укладеного між ним та позивачем, де п. 2.2 передбачено, що АТ
"XXX" поставляє ТОВ "YYY" на умовах самовивозу продукцію в термін
до ХХ.03.2002 року.
Позивач також просив стягнути з ТОВ "ZZZ" 79800 грн. штрафу
відповідно до п. 2.2 Договору поруки № Х3 від ХХ.03.2001 року,
згідно якого у випадку неналежного виконання договірних
зобов'язань продавцем, ТОВ "ZZZ" сплачує покупцю штраф у розмірі
10% від суми контракту.
Відповідач 1 проти позову заперечував, посилаючись на те, що
сільськогосподарська продукція була в необхідній кількості готова
для поставки, але позивач всупереч п. 2.2 Договору № Х1 в термін
до ХХ.03.2002 року не забрав продукцію на умовах самовивозу.
Відповідач 2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що
відповідно до договору Поруки № Х3 встановлено граничний розмір
виплати зобов'язання, що дорівнює 50000 грн.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.03.2003 року позов
задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ZZZ" на користь ТОВ "YYY"
50000 грн. штрафу та стягнуто з АТ "XXX" 798000 грн. основного
боргу та 14364 грн. неустойки. Суд виходив з того, що АТ "XXX"
документально не підтвердив готовність своєчасно відвантажити
продукцію позивачу, оскільки згідно положень Форвардного договору
зобов'язання вважається виконаним з моменту підписання акта
приймання-передачі.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.06.2003 року скасовано рішення господарського суду м. Н-ська
від ХХ.03.2003 року та відмовлено у задоволенні позову,
посилаючись на належне виконання відповідачем умов Форвардного
договору № Х1 від ХХ.03.2001 року.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.10.2003 року
скасовано постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.06.2003 року та залишено без змін рішення господарського суду
м. Н-ська від ХХ.03.2003 року.
ХХ.12.2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ВАТ
"XXX" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від ХХ.10.2003 року. Скарга
мотивується неправильним застосуванням норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова
палата вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення
суду першої інстанції Вищий господарський суд України грунтував
свою постанову тим, що АТ "XXX" не виконало зобов'язання
форвардного договору про поставку сільськогосподарської продукції
№ Х1 від ХХ.03.2001 року (далі - Договір).
З таким висновком слід погодитись з наступних підстав.
Господарським судом встановлено , що за умовами Договору та
додатку № Х АТ "XXX" (Продавець) поставляє ТОВ "YYY" (Покупець) на
умовах самовивозу сільськогосподарську продукцію в термін до
ХХ.03.2002 року (п. 2.2) на загальну суму 798000 грн.
Покупець зобов'язання п. 4.3 Договору виконав і на рахунок
Продавця сплатив 798000 грн. в обумовлений строк.
У термін до ХХ.03.2002 року Продавець згідно з п. 4.1 Договору не
поставив до відома Покупця щодо поставки сільськогосподарської
продукції, передбаченої п. 4.2 Договору та Додатком № Х.
Цей факт продавцем не заперечується, тому висновок апеляційного
суду про відсутність в діях АТ "XXX" порушень зобов'язань за
договором необгрунтований і протирічить умовам Договору.
Згідно зі ст.ст. 161, 213 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений
законом строк, відповідно до вказівок закону, договору, а боржник,
який прострочив виконання, відповідає перед кредитором за збитки,
завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково
настало після прострочення.
АТ "XXX" умови договору не виконало, тому суд першої інстанції
обгрунтовано задовольнив позов.
Посилання Вищого господарського суду України про вихід
апеляційного суду за межі власних повноважень щодо оцінки
додаткових доказів помилкове, тому що за змістом ст. 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
В той же час висновок касаційного суду щодо обгрунтованості і
законності рішення суду першої інстанції є правильним.
За таких обставин, законна і обгрунтована постанова касаційного
суду підлягає залишенню в силі, а касаційна скарга - без
задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
постановила:
Касаційну скаргу АТ "XXX" залишити без задоволення.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/626-1 ) (sp02/626-1)
від ХХ.10.2003 року залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.