Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
за участю представника ТОВ фірма "ХХХ" - присутній,
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "YYY" на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ вересня 2003 р. у справі за
позовом ЗАТ "YYY" до ТОВ фірма "XXX" про розірвання договору та за
зустрічним позовом про визнання договору частково недійсним,
встановила:
У травні 2002 року ЗАТ "YYY" звернулось до суду з позовом про
розірвання договору фінансового лізингу № Х5 від ХХ.11.2000 р.,
укладеного між позивачем та ТОВ фірма "XXX", у зв'язку з
неналежним виконанням договірних зобов'язань.
У ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив
спірний договір визнати недійсним в цілому як такий, що не
відповідає вимогам закону.
Відповідач позовні вимоги не визнав та звернувся з зустрічним
позовом про визнання договору фінансового лізингу від ХХ.11.2000
р. частково недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
, а також, зобов'язання ЗАТ "YYY" привести договір у
відповідність з вимогами Закону України "Про лізинг"
( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
.
ЗАТ "YYY" проти зустрічного позову заперечувало.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.10.2002 р. у
первісному позові відмовлено. Зустрічний позов задоволено з тих
мотивів, що ряд пунктів договору від ХХ.11.2000 р. не відповідають
вимогам Закону України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
, та зобов'язано
сторони привести дані пункти договору у відповідність з Законом
( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
.
Крім того, заява ЗАТ "YYY" про уточнення позовних вимог та
визнання спірного договору недійсним в цілому залишена судом без
розгляду з посиланням на необґрунтованість.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.04.2003 р. зазначене рішення скасоване, первісний позов
задоволено та визнано договір фінансового лізингу № Х5 від
ХХ.11.2000 р. недійсним, а у зустрічному позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що в силу невідповідності закону
істотних умов договору, спірний договір є недійсним повністю, а
зобов'язання судом першої інстанції сторін привести ці умови
договору у відповідність з законом не ґрунтується на чинному
законодавстві.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.09.2003 р.
постанова Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.04.2003
р. скасована, а рішення господарського суду Н-ської області від
ХХ.10.2002 р. залишене без змін. В обґрунтування постанови судом
зроблено посилання на те, що, визнаючи спірний договір недійсним в
цілому, суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх
повноважень.
ХХ січня 2004 р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою ЗАТ "YYY", у якій ставиться питання про
скасування постанови Вищого господарського суду України від
ХХ.09.2003 р. В обґрунтування скарги зроблено посилання на
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права, невідповідність оскаржуваної постанови положенням
Конституції України та різне застосування Вищим господарським
судом України одного і того ж положення закону в аналогічних
справах.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову Н-ського
апеляційного господарського суду та залишаючи без змін рішення
господарського суду Н-ської області, зробив посилання на те, що,
визнаючи спірний договір недійсним в цілому, суд апеляційної
інстанції вийшов за межі своїх повноважень.
Цей висновок Вищого господарського суду України не можна визнати
законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка
була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, недійсною
є угода, що не відповідає вимогам закону.
Як встановлено пунктом 1 статті 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним
повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір,
який суперечить законодавству.
Згідно статті 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в апеляційній інстанції
справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій
інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у Розділі XII
Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному
порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Положення частини 3 статті 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
про те, що
в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги,
що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не можна
розуміти так, що апеляційний суд позбавлений права реалізувати
право суду, передбачене пунктом 1 статті 83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
при скасуванні рішення ухваленого судом першої
інстанції.
Отже, апеляційний суд мав повноваження для визнання спірного
договору недійсним, вимоги про що заявлялись позивачем в суді
першої інстанції, однак, були залишені судом без розгляду,
оскільки, на думку суду першої інстанції, було відсутнє будь-яке
обґрунтування заявлених позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції наведені й підстави висновку про
недійсність договору - його суперечність вимогам Закону України
"Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
.
Постанова Н-ського апеляційного господарського суду ґрунтується на
тому, що визнання частини даного договору недійсним неможливе,
оскільки, не можна припустити, що договір був би укладений і без
включення його недійсної частини. Такий висновок відповідає
положенням статті 60 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції, з обґрунтованістю
якого погодився суд касаційної інстанції, про недійсність лише
частини умов договору, зокрема, стосовно строку дії договору,
розміру лізингових платежів, вартості об'єкта лізингу (суми
договору), зроблений всупереч положенням згаданої норми Цивільного
кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
При таких обставинах, зобов'язання судом сторін привести ряд
істотних умов договору у відповідність з законом не ґрунтується на
вимогах останнього.
При прийнятті оскаржуваної постанови, суд касаційної інстанції
виходив з помилковості постанови апеляційної інстанції, однак,
наведені правові підстави висновку суду не підтверджують.
Не спростовують помилковості його висновку і посилання на судові
рішення, якими задовольнялися вимоги позивача про стягнення коштів
за спірним договором.
Також, слід зазначити, що не застосування судом апеляційної
інстанції наслідків визнання угоди недійсною, передбачені ст. 48
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, не є підставою для скасування
правильного по суті рішення, і не унеможливлює захист порушеного
права у майбутньому.
Враховуючи наведене, оскаржувана постанова Вищого господарського
суду України підлягає скасуванню, а постанова апеляційної
інстанції залишенню без змін.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
постановила:
Касаційну скаргу ЗАТ "YYY" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/627-1 ) (sp02/627-1)
від ХХ.09.2003 р. скасувати, а постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.04.2003 р. залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.