ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
27.01.2004 N 21/126
Розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва на постанову Вищого господарського
суду України від 13.10.2003 року у справі за поданням Державної
податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до товариства з
обмеженою відповідальністю "Міла" про продовження терміну
застосування адміністративного арешту активів,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2003 року Державна податкова інспекція у Печерському
районі м. Києва звернулась до господарського суду м. Києва з
поданням про продовження терміну застосування адміністративного
арешту активів ТОВ "Міла".
ДПІ у Печерському районі м. Києва просила продовжити повний
адміністративний арешт активів ТОВ "Міла", відповідно до пп.9.3.3
ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
на строк 2160 годин, посилаючись на те, що звільнення
активів ТОВ "Міла" з-під адміністративного арешту активів призведе
до їх зникнення.
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.02.2003 року
позов (подання) задоволено. Продовжено строк повного
адміністративного арешту активів, які належать ТОВ "Міла" на праві
власності та повного господарського відання, застосованого на
підставі рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від
29.01.2003 року до 2160 годин з моменту його прийняття.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.02.2003 року до
набрання законної сили рішенням господарського суду м. Києва від
04.02.2003 року заборонено ТОВ "Міла" та будь-яким іншим особам
розпоряджатися у будь-який спосіб активами ТОВ "Міла".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.07.2003 року залишено без змін рішення та ухвалу господарського
суду м. Києва від 04.02.2003 року.
Постановою Вищого господарського суду України від
13.10.2003 року скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від
31.01.2002 про порушення провадження у справі, рішення
господарського суду м. Києва від 04.02.2003 року та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2003 року, а
справу повернуто до господарського суду м. Києва, посилаючись на
порушення господарським судом при прийнятті подання вимог ст. 2
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої господарський суд порушує
справи лише за наявності позовної заяви або за заявою у справах
про банкрутство.
25.12.2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
ДПІ у Печерському районі м. Києва порушено касаційне провадження з
перегляду постанови Вищого господарського суду України від
13.10.2003 року. Скарга мотивується застосуванням
нормативно-правового акта, що суперечить Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню.
Скасовуючи судові рішення у справі Вищий господарський суд
України грунтував свою постанову тим, що у відсутність позовної
заяви у господарського суду не було підстав порушувати
господарську справу за поданням Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва.
Проте з такими висновками не можна погодитись з наступних
підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у
Печерському районі м. Києва виявлено недостовірність даних та
фактів, які свідчать про порушення ТОВ "Міла" норм податкового
законодавства, тому було прийнято рішення про проведення
позапланової виїзної перевірки ТОВ "Міла".
У зв'язку з відмовою посадових осіб ТОВ "Міла" від проведення
документальної перевірки при наявності законних підстав для її
проведення, 29.01.2003 року першим заступником начальника ДПІ -
начальником ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва було накладено
повний адміністративний арешт на активи відповідача строком на 96
годин, який в адміністративному порядку не може бути продовженим.
Згідно зі ст.ст. 124, 6 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у
державі. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади
здійснюють свої повноваження у порядку, встановленому відповідно
до законів України.
Відповідно до ч.2 ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до
господарського суду мають право також звертатися державні та інші
органи у відносинах, передбачених законодавчими актами України.
Відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності,
суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні
відносини, забороняється (ч.6 ст. 4 ГПК України).
Згідно пп.9.3.3 п.9.3 ст. 9 Закону України "Про погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон) керівник податкового
органу (його заступник) має право звернутися до суду (арбітражного
суду) з поданням про подовження строку арешту активів платника
податку за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення
активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх
зникненням або знищенням, а суд (арбітражний суд) повинен прийняти
відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання
зазначеного звернення.
Таким чином, судочинство щодо процедури розгляду подання
керівника податкового органу та його заступника повинно
здійснюватися відповідно до положень ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже, апеляційний суд прийшов до обгрунтованого висновку щодо
законності порушення господарським судом провадження у справі за
поданням керівника податкового органу та продовження строку арешту
активів ТОВ "Міла".
За таких обставин незаконна постанова суду касаційної
інстанції підлягає скасуванню, а судові рішення у справі -
залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
13.10.2003 року скасувати.
Рішення господарського суду м. Києва від 04.02.2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.07.2003 року залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Бізнес:законодавство та практика, рік 2004, N 6