Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого,
Суддів,
за участю представників державної акціонерної холдингової компанії
"А" - К-а М.В., державної податкової інспекції у Шевченківському
районі м. Києва - К-о Д.Г.,
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва (далі - Інспекція) на ухвалу
Вищого господарського суду України від 15.10.2003 року № 33,
встановила:
У червні 2003 року державна акціонерна холдингова компанія "А"
звернулася в господарський суд м. Києва із позовом до Інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
09.01.2003 року № 50/23-1, яким визначено суму штрафних санкцій у
розмірі 259 507 грн. 50 коп.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.07.2003 року в позові
відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.09.2003 року зазначене рішення скасовано, позов задоволено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.10.2003 року
№ 33 Інспекції повернуто касаційну скаргу на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 03.09.2003 року на підставі
пункту 6 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала вмотивована тим, що зміст
касаційної скарги зводиться до аналізу чинного законодавства,
наявних у справі доказів і висновків господарського суду щодо
доведеності обставин справи; у скарзі відсутнє чітке посилання на
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи
процесуального права.
10 січня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Інспекції порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від
15.10.2003 року № 33. У касаційній скарзі ставиться питання про
скасування оскарженої ухвали та передачу справи на розгляд до
Вищого господарського суду України. На обгрунтування касаційної
скарги зроблено посилання на порушення положень статті 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, неправильне застосування норм
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідача та позивача, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і
зокрема встановлено, що касаційна скарга повинна містити вимоги
особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення
або неправильного застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України
послався на недотримання Інспекцією вимог зазначеної норми. Проте
з таким висновком погодитись не можна.
Касаційна скарга Інспекції вмотивовувалась посиланням на положення
абзацу четвертого підпункту 5.2.2 та підпункту 5.2.5 пункту 5.2
статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" від 21.12.2000 року № 2181- 111 ( 2181-14 ) (2181-14)
із змінами і
доповненнями, підпункту 5.3 пункту 5 Порядку направлення органами
державної податкової служби України податкових повідомлень
платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 21.06.2001 року № 253 із змінами і
доповненнями, які не були застосовані судом апеляційної інстанції;
вказувалось про неправильне застосування цим судом положень
підпункту 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Таким чином, посилання Вищого господарського суду України на
невідповідність поданої Інспекцією касаційної скарги вимогам
процесуального закону спростовується змістом касаційної скарги.
Наведені Інспекцією доводи за своєю суттю відповідають вимогам
пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин оскаржену ухвалу Вищого господарського суду
України слід скасувати як незаконну, а справу передати на розгляд
до цього суду.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському
районі м. Києва задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 15.10.2003 року № 33
скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.