Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого судді,
суддів;
за участі представників
позивача: присутній,
відповідача - ДП "ХХХ": присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного товариства закритого типу фірми "YYY" (далі - Фірма)
на постанову Вищого господарського суду України від ХХ березня
2003 року у справі за позовом Фірми до Виробничого об'єднання
"ZZZ" (далі -Об'єднання) та Державного підприємства "XXX" (далі -
Завод) про зобов'язання передати квартири,
встановила:
З позовом до Арбітражного суду м. Н-ська Фірма звернулася ХХ
жовтня 1993 року.
Заявлена позовна вимога мотивована невиконанням відповідачами умов
договору підряду на капітальне будівництво, укладеного ХХ січня
1988 року між Підприємством п/я Х7 (правопопередник Заводу) і
трестом "QQQ" (правопопередник Фірми), та додаткових угод до нього
від ХХ квітня 1991 року № Х1 і від ХХ листопада 1992 року № Х2,
укладених між Фірмою та Об'єднанням, згідно з якими відповідачі
зобов'язувалися передати Фірмі 10% збудованого житла, а саме:
п'ять двокімнатних квартир площею 254,15 м.кв. та шість
трикімнатних квартир площею 434,4 м.кв.
Рішенням Арбітражного суду м. Н-ськ від ХХ-ХХ грудня 1993 року
позов до Об'єднання задоволено, а в позові до Заводу відмовлено.
Постановою цього ж суду від ХХ березня 1994 року зазначене судове
рішення скасовано, а справа передана на новий розгляд.
Рішенням від ХХ травня 1994 року Арбітражний суд м. Н-ська
затвердив мирову угоду укладену між сторонами.
Ухвалою Арбітражного суду м. Н-ськ від ХХ лютого 1998 року
відновлено провадження у справі, у зв'язку з ненаданням
відповідачами доказів про виконання затвердженої судом мирової
угоди.
Рішенням від ХХ квітня 1998 року Арбітражний суд м. Н-ська
зобов'язав Завод передати Фірмі дві двокімнатні та дві трикімнатні
квартири загальною площею не менше 249,95 м.кв. у будинку № 88
(ділянка № 7) по вулиці Ц-ній в м. Н-ськ.
Постановою цього ж суду від ХХ червня 1998 року рішення від ХХ
квітня 1998 року залишено без змін.
Постановою від ХХ вересня 1999 року Вищий арбітражний суд України
рішення від ХХ квітня 1998 року та постанову від ХХ червня 1998
року Арбітражного суду м. Н-ськ залишив без змін.
Ухвалою Арбітражного суду м. Н-ськ від ХХ січня 2000 року змінено
спосіб та порядок виконання рішення від ХХ квітня 1998 року шляхом
стягнення з Заводу вартості квартир в сумі 385 214 грн.. Ухвала
обгрунтована неможливістю виконання судового рішення в зв'язку з
відсутністю у власності Заводу квартир в будинку № 88 по вул.
Ц-ній в м. Н-ськ.
Постановою від ХХ листопада 2002 року Н-ський апеляційний
господарський суд ухвалу Арбітражного суду м. Н-ська від ХХ січня
2000 року залишив без змін.
Оскарженою постановою Вищий господарський суд України постанову
Н-ського апеляційного господарського суду та ухвалу Арбітражного
суду м. Н-ськ від ХХ січня 2000 року скасував, а провадження у
справі про заміну способу виконання рішення від ХХ квітня 1998
року припинив на підставі пункту 11 статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України).
Постанова обгрунтована тим, що судами першої та апеляційної
інстанцій при ухваленні судових рішень порушені вимоги статті 121
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позаяк в рішенні від ХХ квітня 1998 року
суд не визначив ні вартості квартир, ні конкретного їх розміру, а
вказана в ухвалі від ХХ січня 2000 року вартість квартир визначена
на підставі звіту Закритого акціонерного товариства "RRR"
проведеного під час розгляду заяви про зміну способу виконання
судового рішення.
Фірма просить постанову Вищого господарського суду України
скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої
інстанції, мотивуючи касаційну скаргу виявленням факту різного
застосування Вищим господарським судом України пункту 11 статті 80
і статті 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до статті 73 Арбітражного процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - АПК України) арбітражний суд мав право
сприяти досягненню угоди між сторонами. Умови угоди повинні були
викладатися в адресованій арбітражному суду письмовій заяві,
підписаній представниками сторін. Стосовно такої угоди арбітражний
суд приймав рішення, якщо угода не суперечила законодавству,
фактичним обставинам і матеріалам справи.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами спору у травні
1994 року укладено угоду, за умовами якої Завод, як замовник
будівництва, на підставі договору підряду на капітальне
будівництво та додаткових угод до нього, зобов'язався передати
Фірмі не менше 375 м.кв. житлової площі, що складає три
трикімнатні та три двокімнатні квартири в житловому будинку на
ділянці № 7 по вул. Ц-ній, 88 в Ч-ському районі м. Н-ська.
Зазначена угода затверджена рішенням Арбітражного суду м. Н-ська
від ХХ травня 1994 року.
Відповідно до частини першої статті 82, статті 115 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
з дати прийняття судом рішення про затвердження угоди
між сторонами господарський спір по суті вважався вирішеним, а
тому поновлення провадження у такій справі є неправомірним.
Крім того, зазначений кодекс передбачав поновлення провадження у
справі лише у випадку зупинення в ній провадження з підстав,
передбачених статтею 79 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У зв'язку з цим ухвала Арбітражного суду м. Н-ська від ХХ лютого
1998 року про поновлення провадження у справі, а також всі
ухваленні після неї ухвали, рішення і постанови підлягають
скасуванню як незаконні.
Стаття 116 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не містила винятків щодо
виконання рішення арбітражного суду, яким затверджено угоду між
сторонами згідно частини другої статті 73 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Тому виконання такого рішення повинно було провадитись на підставі
виданого судом наказу.
У зв'язку з цим в резолютивній частині рішення суд не повинен був
обмежуватись лише вказівкою про затвердження угоди. Резолютивна
частина такого рішення повинна була містити вказівки на те, які
дії зобов'язані вчинити сторони на користь одна одної для
виконання укладеної між ними і затвердженої судом угоди.
Проте, резолютивна частина рішення Арбітражного суду м. Н-ськ від
ХХ травня 1994 року таких вказівок не містить.
Відтак, зазначений недолік повинен бути усунутий господарським
судом першої інстанції на підставі статті 88 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
шляхом ухвалення додаткового рішення з видачею
позивачу відповідного наказу оформленого з дотриманням вимог
статей 115, 116, 117 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу фірми
"YYY" задовольнити, постанову Вищого господарського суду України
від ХХ березня 2003 року, постанову
Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ листопада
2002 року, ухвалу Арбітражного суду м. Н-ськ від ХХ січня 2000
року, постанову Вищого арбітражного суду України від ХХ
вересня 1999 року, постанову від ХХ червня 1998 року, рішення
від ХХ квітня 1998 року і ухвалу від ХХ лютого 1998 року
Арбітражного суду м. Н-ськ скасувати, а справу передати до
господарського суду першої інстанції для ухвалення
додаткового рішення до рішення Арбітражного суду м. Н-ськ
від ХХ травня 1994 року у даній справі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.