ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
20.01.2004 Справа N 15/86-03-2062
Розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Ренійські плавні" на постанову Вищого
господарського суду України від 15.10.2003 року у справі
за-позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ренійські
плавні" до Новосільської сільської ради Ренійського району
Одеської області та Одеської обласної ради; третя особа -
товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Дунаю"
про зобов'язання виконати умови договору та визнання недійсним
розпорядження,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2003 року ТОВ "Ренійські плавні" звернулося до
господарського суду Одеської області з позовом до Новосільської
сільської ради Ренійського району Одеської області про
зобов'язання виконати умови договору.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач в
порушення п. 2.3 Договору про сумісну діяльність від
12.04.2002 року, укладеного між сторонами, не надає позивачу права
вільного використання території для ведення мисливського та
риболовного господарства у відповідності до діючого законодавства.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що не має
можливості виконати умови договору від 12.04.2002 року, оскільки
вказана територія розпорядженням Одеської обласної ради від
26.07.2002 року N 135 передана у виключне користування ТОВ "Дельта
Дунаю" та просив залучити Одеську обласну раду у якості
співвідповідача.
Рішенням господарського суду Одеської області від
2.07.2003 року позов задоволене частково та визнано недійсним
розпорядження Одеської обласної ради N 135/2002-ОР від
26.07.2002 року. В решті позовних вимог відмовлено. Суд виходив з
того, що спірні мисливські угіддя зарезервовані з метою наступного
заповідання з метою розширення природного заповідника "Дунайські
плавні" та створення на його і базі біосферного заповідника, тому
згідно Закону України "Про природно-заповідний фонд України"
( 2456-12 ) (2456-12)
, у Одеської обласної ради не було законних підстав для
надання спірних угідь у користування ТОВ "Дельта Дунаю".
Постановою Вищого господарського суду України від
15.10.2003 року скасовано рішення господарського суду Одеської
області від 2.07.2003 року в частині визнання недійсним
розпорядження Одеської обласної ради N 135/2002-ОР від
26.07.2002 року, в решті рішення залишено без змін.
11.12.2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
ТОВ "Ренійські плавні" порушено касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від 15.10.2003 року.
Скарга мотивується застосуванням нормативно-правового акта, що
суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та неправильним
застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню.
Скасовуючи рішення господарського суду в частині визнання
недійсним розпорядження Одеської обласної ради N 135/2002-ОР "Про
надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства у
Ренійському районі" від 26.07.2002 року, Вищий господарський суд
України обґрунтовував свою постанову тим, що постійним
Землекористувачем оскаржених угідь є Ізмаїльський держлісгосп,
тому Одеська облрада відповідно до вимог ст. 22 Закону України
"Про мисливське господарство та полювання" ( 1478-14 ) (1478-14)
правильно
надала у користування ТОВ "Дельта Дунаю" мисливські угіддя.
Проте з такими висновками не можна погодитись з наступних
підстав.
Стаття 193 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
(далі -
Кодекс) визначає державний земельний кадастр, як єдину державну
систему земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру
визнання факту виникнення або припинення права власності і грава
користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей
і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок,
їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну
характеристику, розподіл серед власників землі та
землекористувачами.
Державну реєстрацію земельних ділянок здійснює Центр при
Держкомземлі України на підставі положення про реєстрацію
землеволодінь та землекористувань, затвердженого наказом
Державного комітету України по земельних ресурсах N 144
( z0811-01 ) (z0811-01)
від 23.08.2001 року, відповідно до вимог ст. 202
Кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Господарський суд правовий режим земель, виділених під
мисливські угіддя не з'ясував, відомості із книги записів
реєстрації державних актів на право власності на землю постійного
користування землею із зазначенням кадастрових номерів земельних
ділянок не витребував і не дослідив.
Висновок касаційного суду в тому, що постійним користувачем
оскаржених угідь є Ізмаїльський Держлісгосп зроблено з
перевищенням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
передбачених ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не відповідає фактичним обставинам справи, а
застосовані норми матеріального права до спірних відносин є
помилковими.
Таким чином, незаконні судові рішення у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду
першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ТОВ "Ренійські плавні" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
15.10.2003 року та рішення господарського суду Одеської області
від 2.07.2003 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.