Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "YYY" на постанову Вищого господарського суду
України від ХХ.10.2003 року у справі за позовом товариства з
обмеженою відповідальністю "YYY" до Ч-ської сільської ради
Я-ського району Н-ської області та Н-ської обласної ради; третя
особа - товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" про
зобов'язання виконати умови договору та визнання недійсним
розпорядження,
встановила:
У березні 2003 року ТОВ "YYY" звернулося до господарського суду
Н-ської області з позовом до Ч-ської сільської ради Я-ського
району Н-ської області про зобов'язання виконати умови договору.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач в порушення п.
2.3 Договору про сумісну діяльність від ХХ.04.2002 року,
укладеного між сторонами, не надає позивачу права вільного
використання території для ведення мисливського та риболовного
господарства у відповідності до діючого законодавства.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що не має
можливості виконати умови договору від ХХ.04.2002 року, оскільки
вказана територія розпорядженням Н-ської обласної ради від
ХХ.07.2002 року № Х1 передана у виключне користування ТОВ "XXX" та
просив залучити Н-ську обласну раду у якості співвідповідача.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.07.2003 року
позов задоволено частково та визнано недійсним розпорядження
Н-ської обласної ради № Х1 від ХХ.07.2002 року. В решті позовних
вимог відмовлено. Суд виходив з того, що спірні мисливські угіддя
зарезервовані з метою наступного заповідання з метою розширення
природного заповідника "SSS" та створення на його базі біосферного
заповідника, тому згідно закону "Про природно-заповідний фонд
України" ( 2456-12 ) (2456-12)
, у Н-ської обласної ради не було законних
підстав для надання спірних угідь у користування ТОВ "XXX".
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.10.2003 року
скасовано рішення господарського суду Н-ської області від
ХХ.07.2003 року в частині визнання недійсним розпорядження Н-ської
обласної ради № Х1 від ХХ.07.2002 року, в решті рішення залишено
без змін.
ХХ.12.2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ТОВ
"YYY" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від ХХ.10.2003 року. Скарга
мотивується застосуванням нормативно-правового акта, що суперечить
Конституції України та неправильним застосуванням норм
матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова
палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Скасовуючи рішення господарського суду в частині визнання
недійсним розпорядження Н-ської обласної ради № Х1 "Про надання
мисливських угідь для ведення мисливського господарства у Я-ському
районі" від ХХ.07.2002 року, Вищий господарський суд України
грунтував свою постанову тим, що постійним землекористувачем
оспорюваних угідь є Р-ський держлісгосп, тому Н-ська облрада
відповідно до вимог ст. 22 Закону України "Про мисливське
господарство та полювання" ( 1478-14 ) (1478-14)
правильно надала у
користування ТОВ "XXX" мисливські угіддя.
Проте з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.
Стаття 193 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
(далі - Кодекс)
визначає державний земельний кадастр, як єдину державну систему
земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання
факту виникнення або припинення права власності і права
користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей
і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок,
їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну
характеристику, розподіл серед власників землі та
землекористувачами.
Державну реєстрацію земельних ділянок здійснює Центр при
Держкомземлі України на підставі положення про реєстрацію
землеволодінь та землекористувань, затвердженого наказом
Державного комітету України по земельних ресурсах № 144
( z0810-01 ) (z0810-01)
від 23.08.2001 року, відповідно до вимог ст. 202
Кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Господарський суд правовий режим земель, виділених під мисливські
угіддя не з'ясував, відомості із книги записів реєстрації
державних актів на право власності на землю постійного
користування землею із зазначенням кадастрових номерів земельних
ділянок не витребував і не дослідив.
Висновок касаційного суду в тому, що постійним користувачем
оспорюваних угідь є Р-ський Держлісгосп зроблено з перевищенням
меж перегляду справи в касаційній інстанції, передбачених ст.
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не відповідає фактичним обставинам
справи, а застосовані норми матеріального права до спірних
відносин є помилковими.
Таким чином, незаконні судові рішення у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду
першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
постановила:
Касаційну скаргу ТОВ "YYY" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/603-1 ) (sp02/603-1)
від ХХ.10.2003 року та рішення господарського суду Н-ської
області від ХХ.07.2003 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.