Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.01.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників державного підприємства України "ХХХ" -
присутній, та ВАТ "YYY" - присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
державного підприємства України "ХХХ",
встановила:
У квітні 2002 року державне підприємство України "ХХХ" звернулось
до господарського суду Н-ської області з позовом до ВАТ "YYY" про
стягнення 4 168 214 грн. 40 коп. заборгованості за надані
експедиторські послуги та 125 046 грн. 43 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що станом на ХХ вересня 2002
року заборгованість відповідача перед позивачем за надані
експедиторські послуги згідно договору від ХХ жовтня 1999 року №
Х1 складає 4 168 214 грн. 40 коп.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ березня 2003
року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ липня
2003 року вищевказане рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ вересня 2003
року № Х2 рішення господарського суду Н-ської області від ХХ
березня 2003 року та постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ липня 2003 року залишено без змін.
Зазначені рішення та постанови мотивовані тим, що матеріалами
справи не підтверджується наявність заборгованості відповідача
перед позивачем.
Ухвалою Верховного Суду України від ХХ грудня 2003 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від ХХ вересня 2003 року № Х2 за
касаційною скаргою державного підприємства України "ХХХ", де
поставлено питання про скасування цієї постанови Вищого
господарського суду України, постанови Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ липня 2003 року і рішення
господарського суду Н-ської області від ХХ березня 2003 року та
передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилання зроблені на порушення норм матеріального і
процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають
значення для справи, та невідповідність оскарженої постанови
положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, ХХ жовтня 1999 року між ВАТ "YYY" (далі -
Комбінат) та Державним підприємством "ХХХ" (далі - Підприємство)
було укладено договір № 99-1500-02 (далі - Договір). Відповідно до
п. 7.1 Договору термін його дії, встановлено до ХХ грудня 1999
року. Згідно з п. 7.2 Договору термін його дії було продовжено до
ХХ грудня 2000 року. Згідно з цим Договором Підприємство
зобов'язалось надати Комбінату на підставі заявок експедиторські
послуги. У свою чергу, Комбінат був зобов'язаний за виконану
роботу зробити розрахунки з Підприємством згідно з виставленими
рахунками (т. 1, а.с. 18-21).
Із позовної заяви випливає, що станом на ХХ вересня 2002 року
заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги
становить 4168214 грн. 40 коп. (т. 1, а.с. 4-9).
У постанові Вищого господарського суду України зазначено, що
заборгованості у Комбінату перед Підприємством немає, що
підтверджується, матеріалами справи.
Такий висновок є передчасним. Він зроблений без урахування норм
матеріального права та даних, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст.ст. 4, 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода (договір) є
підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань),
які повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк
відповідно до вказівок закону, умов договору (ст.161 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не
допускається (ст. 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
В обгрунтування позовних вимог Підприємство посилалось на те, що в
матеріалах справи містяться оригінали залізничних накладних та
копії виставлених і відповідачу рахунків, чим фактично
підтверджується обсяг виконаних робіт та наявність заборгованості
по оплаті.
Відповідного аналізу та оцінки цим документам судом не дано.
Зокрема, не з'ясовано, чи надавались фактично експедиторські
послуги позивачем при перевезенні вантажів для відповідача згідно
з зазначеними залізничними накладними.
Крім того, Підприємство зазначало, що Комбінату повторно
виставлялись рахунки для оплати експедиторських послуг, про що
свідчить супровідний лист від ХХ лютого 2003 року № Х8. Цей
документ підтверджує, що Комбінату повторно було направлено 43
аркуші копій рахунків та податкових накладних (т. 4, а.с. 43).
Судом не досліджено правову природу цих документів. Зокрема, чи
мають вони відношення до оплати саме експедиторських послуг за
договором від ХХ жовтня 1999 року № Х1.
Із листа від ХХ серпня 2000 року № Х3 вбачається, що при
перевезенні вантажу в вересні 2000 року Комбінат не заперечував
той факт, що функції експедитора виконувало Підприємство (т. 4,
а.с. 31).
Згідно з листом від ХХ лютого 2003 року № Х5 за підписом голови
правління - генерального директора Комбінату за період з жовтня
1999 року по травень 2000 року ДП "ХХХ" надавались послуги ВАТ
"YYY" по перевезенню вантажів на суму 4 071 584, 27 грн., але у
зв'язку з тим, що своєчасно не були надані відповідні документи -
рахунки, акти на виконані послуги, то не було підстав своєчасно
провести розрахунки (т. 4, а.с. 105, 107, 146). Указаним
документам належної оцінки не дано.
Крім того, судом не витребувані та не досліджені акти на виконані
послуги.
Згідно з ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами
докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати
від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
У зв'язку з наведеним усі постановлені по справі рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід витребувати та належно оцінити
докази, що мають значення для вирішення спору по суті, та,
враховуючи зазначені вище обставини і вимоги законодавства,
прийняти законне та обгрунтоване судове рішення.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу державного підприємства України "ХХХ"
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/601-1 ) (sp02/601-1)
від ХХ вересня 2003 року № Х2, постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ липня 2003 року і рішення
господарського суду Н-ської області від ХХ березня 2003 року
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.