Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.01.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Ч-ська на
постанову Вищого господарського суду України від ХХ.09.2003 року у
справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" до
Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Ч-ська про
визнання недійсним рішення,
встановила:
У березні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Ч-ська про визнання недійсним рішення від ХХ.03.2002
року. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що до компетенції
відповідача не входить визначення розміру пені за порушення
термінів зарахування виручки резидентів у іноземній валюті, як
податкового зобов'язання.
Відповідач позов не визнавав, зазначивши, що оскаржене рішення
прийнято у відповідності до Законів України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Рішенням господарського суду м. Ч-ська від ХХ.04.2003 року,
залишеним без змін постановою Ч-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.06.2003 року, позов задоволено з тих мотивів, що
згідно до вимог чинного законодавства до компетенції податкового
органу не входить визначення розміру пені за порушення термінів
зарахування виручки резидентів у іноземній валюті.
Постановою від ХХ.09.2003 року Вищий господарський суд України
залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції з тих самих
підстав, вказавши, що відповідач не мав права визначати пеню як
податкове зобов'язання та застосовувати такі форми актів
ненормативного характеру, як податкові повідомлення та податкові
вимоги щодо її стягнення.
Ухвалою від ХХ грудня 2003 року Верховним Судом України за
касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Ч-ська порушено касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від ХХ вересня 2003
року з мотивів її невідповідності нормам матеріального права та
різного застосування Вищим господарським судом України положень
одного й того ж закону в аналогічних справах.
В судовому засіданні представники Державної податкової інспекції у
Н-ському районі м. Ч-ська висловились на підтримку касаційної
скарги, а представник товариства з обмеженою відповідальністю
"ХХХ" - за її відхилення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались
судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарський суд м. Ч-ська задовольнивши позов виходив з того, що
відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки визначив
розмір пені за порушення термінів зарахування виручки резидентів у
іноземній валюті.
Проте, такий висновок зроблено без належного правового аналізу
положень Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, оскільки відповідно до статті 4
зазначеного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
порушення резидентами термінів,
передбачених статтями 1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за
собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3
відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої
продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю
України за валютним курсом Національного банку України на день
виникнення заборгованості, а згідно до частини 5 цієї ж статті
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
державні податкові інспекції вправі за наслідками
документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів
пеню, за порушення термінів зарахування виручки резидентів у
іноземній валюті на їх валютні рахунки.
Отже, суд першої інстанції встановивши, що податкові органи не
мають право визначати пеню за порушення термінів зарахування
виручки резидентів у іноземній валюті як податкове зобов'язання,
не звернув уваги на те, що вказана обставина не є підставою для
визнання недійсним оспорюваного рішення в цілому, оскільки судом
не було з'ясовано чи мало місця порушення термінів розрахунків з
боку позивача та чи правомірно Державна податкова інспекція у
Н-ському районі м. Ч-ська прийняла рішення про стягнення з
товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" пені за порушення
термінів зарахування виручки резидентів у іноземній валюті.
Суди апеляційної та касаційної інстанцій на вказані обставини
уваги не звернули, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України по
цій справі, постанова Ч-ського апеляційного господарського суду
від ХХ.06.2003 року та рішення господарського суду м. Ч-ська від
ХХ.04.2003 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий
розгляд.
При новому розгляді, слід всебічно і повно з'ясувати всі обставини
справи, зокрема, що стосується правомірності вимоги відповідача
про стягнення пені за порушення позивачем термінів зарахування
виручки резидентів у іноземній валюті, надати їм належну юридичну
оцінку та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-17- 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України
від ХХ.09.2003 року у справі № Х3, постанову Ч-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.06.2003 року та рішення
господарського суду м. Ч-ська від ХХ.04.2003 року -скасувати,
а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.