Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Лисичанськнафтооргсинтез" на постанову Вищого господарського суду України від 19.09.2006 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства Лисичанськнафтооргсинтез" до дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" про визнання договору недійсним,

У квітні 2005 року ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез" звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору транспортування природного газу від 02.04.1999 року № 293 ДП-Д-4-292 (Далі – Договір № 293).

Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що Договір № 293 суперечить вимогам ст. 358 ЦК УРСР, наказу НАК "Нафтогаз України" від 03.02.1999 року "Про порядок реалізації, ціни і тарифи на транспортування природного газу", затвердженого наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 10.04.1995 року №42 (z0227-95) .

Відповідач проти позову заперечував і зазначив, що Договір № 293 відповідає вимогам чинного законодавства.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.04.2006 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2006 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2006 року справу передано за підсудністю до господарського суду Донецької області. Ухвалені рішення мотивовані тим, що Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" є відособленим підрозділом, який представляє юридичну особу – дочірню компанію "Укртрансгаз", тому згідно з правилами ч.4 ст. 15 ГПК України господарська справа повинна розглядатись за місцезнаходженням відособленого підрозділу.

02.11.2006 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 19.09.2006 року. Скарга мотивується різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Судова палата вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" (далі – Управління) є філією дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (далі – Компанія).

Діяльність Управління врегульована Положенням про Управління, затвердженим 15.12.1998 року Компанією.

Управління не є юридичною особою (п.1.3). За довіреністю Компанії та в межах своєї компетенції укладає договори (угоди, контракти) відповідно до головних завдань Управління, а директор за довіреністю здійснює дії від імені Компанії (п.5.1, 5.2).

Предметом позову є визнання недійсним Договору № 293 ДП-Д-4-292 від 30.12.1998 року, укладеного між Компанією в особі філії Управління (Виконавець) та позивачем на транспортування природного газу.

Згідно з ч. 2 ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором на користь іншої сторони здійснити певні дії. Коли ж юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ (п.4 даної статті), територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої – третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Судами встановлено, що Договір № 293 на підставі Довіреності від 30.12.1998 року № 2-59-ЯМ, підписано директором та скріплено печаткою Управління, юридична адреса якого м. Донецьк, пр. Ілліча, 100-А.

Таким чином господарські суди прийшли до законного і обгрунтованого висновку, щодо підсудності господарської справи господарському суду Донецької області за місцезнаходженням відособленого підрозділу Компанії.

За таких обставин касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а законна і обгрунтована постанова касаційного суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 111-17 – 111-19 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата

касаційну скаргу ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез" залишити без задоволення.

Постанову Вищого господарського суду України від 19.09.2006 року залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.