Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Барбари В. П.,

Суддів: Гуля В. С., Карпечкіна П. Ф.,

Колесника П. І., Новікової Т. О.,

Черногуза Ф. Ф., Щотки С. О.,

за участю представника товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком" – Розсошенка І. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АС" на постанову Вищого господарського суду України від 5 вересня 2006 року в справі № 47/628-/05 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком" до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АС" про стягнення 4123094, 40 грн.,

В листопаді 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком" (далі – ТОВ "ТК "Велтон. Телеком") звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АС" (далі – ТОВ фірма "АС") про стягнення 4123094, 40 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач належним чином не виконав умови договору підряду № 58 від 1 жовтня 2004 року та додаткової угоди № 1 від 30 листопада 2004 року до вказаного договору підряду, стосовно своєчасного виконання на об'єктах позивача комплексу робіт по пристосуванню технічних майданчиків для розміщення обладнання базових станцій CDMA, монтажу антен і фідерних пристроїв, підписанню та передачі позивачу актів робочої комісії по прийманню в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність позовних вимог.

Рішенням господарського суду Харківської області від 3 лютого 2006 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 5 квітня 2006 року та постановою Вищого господарського суду України від 5 вересня 2006 року позов задоволено повністю.

Судові акти вмотивовані посиланням на приписи ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а також, у строк (термін) обумовлений зобов'язанням. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 19 жовтня 2006 року за касаційною скаргою ТОВ фірма "АС" порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 5 вересня 2006 року.

Касаційна скарга обґрунтовується невідповідністю оскарженої постанови нормам матеріального права, а також різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що між підрядником – ТОВ фірма "АС" та замовником – ТОВ "ТК "Велтон. Телеком" укладено договір підряду № 58 (далі - Договір) відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на 24 об'єктах позивача виконати комплекс робіт по пристосуванню технічних майданчиків для розміщення обладнання базових станцій CDMA, монтажу антен та фідерних пристроїв, забезпеченню електропостачання об'єктів, оформлення та підписання актів робочої комісії з приймання в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, а замовник зобов'язався прийняти виконані будівельно-монтажні роботи та здійснити їх поетапну оплату, а саме: здійснити авансові платежі підряднику (по кожному об'єкту) в розмірі 19000 грн. протягом п'яти днів від дати виставлення останнім рахунка-фактури, а також здійснити остаточний розрахунок на підставі підписаного сторонами акта виконаних робіт по об'єкту протягом 90 банківських днів з моменту надання рахунка підрядником, трьома рівними частинами. Загальна вартість робіт за Договором складає 1145300 грн. (пункти 1.1, 1.4, 2.1, 2.2 Договору) .

Крім того, сторони Договору обумовили, що черговість виконання робіт підрядником по об'єктам визначається на підставі письмових заявок замовника, а строки виконання цих робіт визначаються відповідно до графіка підготовки технічних майданчиків для базових станцій та вказуються в заявках замовника. Письмові заявки та графіки підготовки майданчиків є невід'ємною частиною Договору (пункти 1.3, 1.5 Договору).

В подальшому, у зв'язку з клопотанням відповідача про перенесення раніше узгоджених строків виконання робіт, сторони 30 листопада 2004 року уклали додаткову угоду № 1 до Договору, згідно якої виклали в новій редакції "Графік підготовки технічних майданчиків для базових станцій CDMA-33", а також пункт 5.2 Договору, яким передбачена відповідальність підрядника у разі прострочення виконання зобов'язання. Водночас сторони доповнили Договір пунктами 5.9, 5.10 яким обумовили права замовника під час виконання робіт.

Як встановлено господарськими судами, на виконання умов Договору позивач у період з 1 жовтня 2004 року по 3 грудня 2004 року надав відповідачу заявки на здійснення робіт на обумовлених Договором та додатками до нього об'єктах та платіжними дорученнями №№ 8588, 8589, 8590, 8591 від 19 жовтня 2004 року, №№ 9673 від 6 грудня 2004 року оплатив виставлені відповідачем рахунки на загальну суму 456000 грн. Проте, відповідач у погоджені строки роботи за Договором не виконав.

Залишаючи без змін постанову апеляційного господарського суду у справі Вищий господарський суд України обґрунтував свою постанову тим, що апеляційний господарський суд повно з'ясував обставини справи, а його висновки відповідають положенням чинного законодавства.

З такими доводами погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 4123094, 40 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань за Договором, господарські суди послалися на п.5.2 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30 листопада 2004 року до Договору, відповідно до якого у випадку несвоєчасного виконання комплексу робіт, згідно графіка підготовки технічних майданчиків, по будь-якому із об'єктів підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 2 % від вартості робіт по об'єкту за кожний день прострочення.

Водночас, стягуючи штраф, розрахований за кожний день прострочення, у межах передбаченого ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку, господарські суди не встановили правову природу неустойки, яку сторони Договору в дійсності мали на увазі, а відтак, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили всебічне з'ясування дійсних обставин справи.

Крім того, задовольнивши позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 4123094, 40 грн., що становить 360 % загальної вартості робіт за Договором, господарські суди не врахували положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також не взяли до уваги приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому без належної уваги та оцінки з боку суду залишилися такі обставини, як дійсна вартість робіт за Договором, ступінь виконання зобов'язання боржником, розмір відсотків стягуваної неустойки у порівнянні з розміром можливих збитків кредитора, а відтак, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання. Проте, належне з'ясування та оцінка судом цих та інших обставин, які мають істотне значення, є необхідними для правильного вирішення вказаного спору.

З огляду на викладене, всі судові рішення у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. - 111-17-- 111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата,

Касаційну скаргу ТОВ фірма "АС" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 5 вересня 2006 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 5 квітня 2006 року та рішення господарського суду Харківської області від 3 лютого 2006 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Правова позиція по справу № 3-3994к06

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, за таких обставин господарським судам належало з'ясувати дійсну вартість робіт за договором, ступінь виконання зобов'язання боржником, розмір відсотків стягуваної неустойки у порівнянні з розміром можливих збитків кредитора, а відтак, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання.