3-3589к06 Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - Текст документа

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіре" на постанову Вищого господарського суду України від 15 червня 2006 року у справі №2-2/1600-2006 (rs27566) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта-тревел" до товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіре", Гурзуфської селищної ради м. Ялти Автономної Республіки Крим, третя особа - державне підприємство "Кримське республіканське протизсувне управління", про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ялта-тревел" звернулося із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіре", Гурзуфської селищної ради м. Ялти Автономної Республіки Крим, третя особа - державне підприємство "Кримське республіканське протизсувне управління", про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,13 га (кадастровий №0111946800:01:006:0078), що знаходиться у смт Гурзуф по вул. Набережна ім. О.С. Пушкіна, який було укладено між відповідачами 28 липня 2004 року.

В обгрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 2 квітня 2002 року між державним підприємством "Кримське республіканське протизсувне управління" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ялта-тревел" укладено договір користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами № 38, відповідно до умов якого останнє отримало у користування берегоукріплювальні, протизсувні та пляжні споруди пляжу "Прибій" №4 в смт Гурзуф. На підставі вказаного договору 31 жовтня 2003 року та 15 липня 2004 року позивач звертався до Гурзуфської селищної ради м. Ялти Автономної Республіки Крим з проханням передати в оренду для організації пляжного відпочинку земельну ділянку площею 0,2 га, на якій розташовані зазначені споруди. Проте 28 липня 2004 року Гурзуфська селищна рада м. Ялти Автономної Республіки Крим уклала договір оренди спірної земельної ділянки з товариством з обмеженою відповідальністю "Санвіре".

Оскільки зазначеними діями відповідачів було порушено майнові права товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта-тревел", а також у зв'язку з тим, що вказаний договір оренди суперечить вимогам чинного законодавства, позивач просив суд про задоволення позовних вимог.

Відповідачі позов не визнали, посилаючись на його безпідставність.

Третя особа вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12-16 січня 2006 року позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 березня 2006 року зазначене рішення скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2006 року постанову апеляційного господарського суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 21 вересня 2006 року за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіре" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі постанови суду апеляційної інстанції. В обгрунтування скарги зроблено посилання на порушення судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, Гурзуфської селищної ради м. Ялти Автономної Республіки Крим, третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, Вищий господарський суд України зробив висновок про те, що земельна ділянка, яку Гурзуфська селищна рада м. Ялти Автономної Республіки Крим надала в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Санвіре" за договором оренди від 28 липня 2004 року, відноситься до складу земель водного фонду, які у постійне користування надаються лише спеціалізованим водогосподарським організаціям.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Згідно статті 14 Конституції України (254к/96-ВР) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 32 Закону України "Про власність" (697-12) передбачено, що суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності; Верховна Рада Автономної Республіки Крим - на землі в межах її території; обласні, міські, селищні, сільські ради - на землі в межах їх території (крім земель загальнодержавної власності).

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України (2768-14) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Проте в матеріалах даної справи відсутнє рішення відповідних органів, яким спірна земельна ділянка віднесена до земель водного фонду.

Iз матеріалів справи (а.с. 11-16) вбачається, що за спірним договором земля передана не у постійне, а у строкове користування і відповідно до вимог Земельного кодексу України (2768-14) могла бути надана будь-якій організації.

Також не можна погодитися з висновком апеляційного господарського суду про те, що земельна ділянка, надана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Санвіре", входить до захисної берегової пляжної зони, оскільки по земельній ділянці з кадастровим №0111946800:01:006:0078 рішення Гурзуфської селищної ради м. Ялти Автономної Республіки Крим № 9 від 15 жовтня 2003 року, на яке посилається суд, не приймалось (а.с. 131). Відповідно до вихідної земельно-кадастрової інформації спірна ділянка перебуває у комунальній власності і віднесена до земель загального користування (а.с. 20).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Гурзуфської селищної ради м. Ялти Автономної Республіки Крим з проханням передати в оренду для організації пляжного відпочинку земельну ділянку площею 0,2 га, на якій розташовані берегоукріплювальні та протизсувні споруди пляжу "Прибій" №4 у смт Гурзуф м. Ялти, надані йому у користування відповідно до договору №38 від 2 квітня 2002 року. Проте, вирішуючи спір, господарські суди не перевірили, чи знаходяться на спірній земельній ділянці зазначені споруди, а якщо так, то якими доказами це підтверджено.

Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови "Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року №11 (v0011700-76) роз'яснив, що обгрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки зазначеним вимогам постановлені судові рішення не відповідають, постанова Вищого господарського суду України від 15 червня 2006 року, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 березня 2006 року та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12-16 січня 2006 року підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід повно та всебічно встановити всі обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне й обгрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

постановила:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіре" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 15 червня 2006 року (rs27566) , постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 березня 2006 року та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12-16 січня 2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.