120/9820/22 Про зобов'язання військової частини нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, до дня фактичної виплати індексації - 11.04.2024 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа №120/9820/22

адміністративне провадження № К/990/36584/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №120/9820/22

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року (головуючий суддя: Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Матохнюк Д.Б.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду до Військової частини НОМЕР_1, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і не виплати компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 1 січня 2016 року до дня фактичної виплати індексації.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю:

визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення нарахованої за період з 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої за період з 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року індексації грошового забезпечення, за період затримки її виплати із 1 січня 2016 року до 27 липня 2022 року.

Не погоджуючись із цим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року суд відмовив у задоволенні клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку та визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року. Одночасно, скаржнику було запропоновано в строк протягом десяти днів з дня отримання вказаної ухвали звернутись до суду із заявою про поновлення строку і вказати інші поважні причини для поновлення строку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, Військова частина НОМЕР_1 звернулась із касаційною скаргою на неї до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач не подав свого відзиву на касаційну скаргу. Копію ухвали суду про відкриття касаційного провадження та матеріали касаційної скарги отримав 4 січня 2024 року.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - " КАС України (2747-15) "), виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги Військової частини НОМЕР_1 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

З матеріалів цієї справи вбачається, що 23 січня 2023 року суд першої інстанції розглянув цю справу й ухвалив у ній рішення у порядку письмового провадження (а.с. 20-21).

Відповідно до супровідного листа від 31 січня 2023 року окружний суд направив копію рішення Військовій частині НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку (а.с. 23).

До того ж, у матеріалах справи міститься розписка, відповідно до якої представник Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 отримав примірник рішення окружного суду від 23 січня 2023 року особисто 6 лютого 2023 року (а.с. 25).

6 березня 2023 року скаржник подав до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення окружного суду (а.с. 28). Перед апеляційним судом питання про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою скаржник не ставив.

13 березня 2023 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 було залишено без руху і запропоновано скаржнику сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги (а.с. 37).

23 березня 2023 року від Військової частини НОМЕР_1 до апеляційного суду надійшло клопотання про продовження строку виконання вимог ухвали про залишення скарги без руху. Ця заява обґрунтована відсутністю фінансової спроможності скаржника виконати вимога цієї ухвали (а.с. 39). До того ж, скаржник долучив до цієї заяви копію заявки на сплату судового збору за цією апеляційною скаргою, яка була подана на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 40).

Ухвалою апеляційного суду від 28 березня 2023 року було задоволено клопотання Військової частини НОМЕР_1 і надано скаржникові додатковий строк на виконання вимог ухвали про залишення скарги без руху (а.с. 41).

7 квітня 2023 року на адресу апеляційного суду була направлена скаржником заява, з якої вбачається, що виконати вимоги ухвали суду від 13 березня 2023 року немає можливості, адже відсутнє достатнє фінансування для цих цілей. У зв`язку із цим скаржник просив надати ще додаткового часу для усунення цих недоліків у подальшому (а.с. 43, 44).

Проте, ухвалою від 19 квітня 2023 року апеляційний суд повернув скаржникові апеляційну скаргу у зв`язку із неусуненням недоліків (а.с. 45).

23 червня 2023 року до апеляційного суду надійшла повторна апеляційна скарга Військовій частині НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року (а.с. 49-53).

Одночасно із цим скаржник звернувся до апеляційного суду із клопотанням про поновлення йому строку звернення до суду з цією апеляційною скаргою (а.с. 53 з.в.).

Це клопотання скаржник мотивував тим, що весь цей час намагався усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: виконати вимогу про сплату судового збору.

Як наслідок, скаржник долучив до апеляційної скарги квитанцію про сплату судового збору (а.с. 54).

Ухвалою від 14 серпня 2023 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 без руху (а.с. 59-60).

У цій ухвалі апеляційний суд відмовив скаржникові у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду з цією скаргою і запропонував подати нове клопотання, де зазначити інші поважні причини цього пропуску.

На виконання вимог ухвали суду, Військова частина НОМЕР_1 подала клопотання, яке надійшло до суду 23 серпня 2023 року (а.с. 62-63).

У цьому клопотанні скаржник повторно зауважив про намагання сплатити судовий збір і пов`язані із цим труднощі. До того ж, просив суд врахувати, що в країні діє воєнний стан, який значною мірою ускладнює роботу. Окрім того, зауважував про карантин, який запроваджений у зв`язку із поширенням на територію України хвороби COVID-19.

Розглянувши це клопотання, ухвалою від 29 серпня 2023 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив Військової частини НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження (а.с. 65-66).

З огляду на наведені фактичні обставини, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Варто зазначити, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності та є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Як вже зазначалось суд першої інстанції ухвалив рішення у цій справі 23 січня 2023 року.

Матеріалами справи підтверджено, що скаржник двічі намагався подати апеляційну скаргу, а саме 6 березня 2023 року і 23 червня 2023 року. Проте, з причин неналежного її оформлення (відсутність доказів сплати судового збору) вперше подана апеляційна скарга була повернута скаржникові.

Вдруге зі скаргою апелянт звернувся 23 червня 2023 року, за наслідками розгляду якої апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Одночасно із поданням цієї апеляційної скарги апелянт звернувся до суду із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку.

Основною підставою для визнання причин пропуску процесуального строку на звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою скаржник визначив відсутність можливості виконати вимоги зі сплати судового збору. Окрім того, зауважував про введення в країні воєнного стану, а також запровадження карантину.

У контексті наведеного варто зауважити про таке.

Перш за все варто зауважити, що обов`язок долучити до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору визначений частиною п`ятою статті 296 КАС України.

Пільги по сплаті судового збору чітко визначені статтею п`ятою Закону України "Про судовий збір" (3674-17) .

У цьому ж Законі визначено право учасника справи ставити перед судом питання про звільнення від сплати судового збору, про відстрочення чи розстрочення його сплати.

Проте, як вбачається з матеріалів справи скаржник цим правом не скористався.

Стосовно військового стану і карантину, Суд зазначає наступне.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (389-19) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 6 лютого 2023 року № 58/2023, від 1 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 6 листопада 2023 року № 734/2023. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, тобто він діє і дотепер.

Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України (2747-15) не вносилось.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Тож, колегія суддів зауважує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

У клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку скаржник покликався (окрім як на неможливість вчасно сплатити судовий збір), зокрема, на введення в Україні воєнного стану.

Між тим, Верховний Суд нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (за для визнання поважною причини пропуску процесуального строку) має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є необґрунтованими, адже не містять жодного підтвердження доказами. Ба більше, саме по собі покликання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки вчасно. Насамкінець, факт можливості подання апеляційної скарги відповідачем підтверджений попередньою його спробою це зробити. Варто також зауважити і про територіальну віддаленість місця знаходження Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) від зони ведення активних бойових дій.

Відтак, Суд констатує, що дійсно, введення в країні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Аналогічний підхід Верховний Суд застосовує також і до покликання скаржника на дію в країні карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 (211-2020-п) "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами) з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин з відповідними обмеженнями. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-ІХ (540-20) внесено зміни, зокрема до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) шляхом доповнення розділу VI "Прикінцеві положення" пунктом 3, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

18 червня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (731-20) , пунктом 2 якого встановлено, що, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року (540-20) , закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (731-20) останній набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

16 липня 2020 року вказаний Закон опубліковано у газетах "Голос України" за №119-120 та "Урядовий кур`єр" за №135, з огляду на що 17 липня 2020 року Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (731-20) набрав чинності.

Отже, процесуальні строки, продовжені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (540-20) , закінчилися 6 серпня 2020 року.

Тому посилання скаржника на факт запровадження карантину на території України, як на підставу поважності причин пропуску строку, є безпідставним.

До того ж, Суд звертає увагу, що скаржник жодним чином не конкретизував як введення в країні карантину безпосередньо вплинуло на несвоєчасне виконання ним свої процесуальних обов`язків та користування своїми процесуальними правами.

Тож, доводи скаржника про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги з огляду на проаналізовані обставини, Верховний Суд вважає необґрунтованими й погоджується із висновком апеляційного суду щодо недоведення скаржником поважності причин пропуску строку на звернення до суду.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України (2747-15) строку, скаржник не зазначає та не надає.

Отже, наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції постановлено законну і обґрунтовану ухвалу, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року у справі №120/9820/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду