СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2006 Справа N 44/399пд
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: Головуючого: Барбари В.П., Суддів: хуля В.С.,
Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф.,
Щотки С.О., за участю представників товариства з обмеженою
відповідальністю "Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика"
- Васильченко О.П., Страшнової С.В., Генеральної прокуратури
України - Прасова О.О., розглянувши касаційне подання Генерального
прокурора України на постанову Вищого господарського суду України
від 8 червня 2006 року N 44/399пд, В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика" (далі - ТОВ
"Кондратьївська ЦЗФ") пред'явило в господарському суді Донецької
області позов до регіонального відділення Фонду державного майна
України по Донецькій області (далі - Відділення ФДМУ) про
спонукання укласти договір оренди цілісного майнового комплексу
центральної збагачувальної фабрики "Кондратьївська" (далі - ЦМК
фабрики).
Позивач зазначав, що з метою оренди цілісного майнового
комплексу ЦМК фабрики, членами трудового колективу створено
господарське товариство, державна реєстрація якого здійснена
9 вересня 2005 року. ТОВ "Кондратьївська ЦЗФ" звернулося до
відповідача із заявою про оренду ЦМК фабрики, проте всупереч
вимогам законодавства позивача не повідомлено про результати
розгляду його заяви, в обґрунтування своїх вимог позивач послався
на статті 5, 6, 7, 8, 9 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
(далі - Закон про оренду).
Відділення ФДМУ позов не визнавало. Відповідач посилався на
те, що державне відкрите акціонерне товариство "Центральна
збагачувальна фабрика "Кондратьївська" припинено у 2000 році, його
державну реєстрацію скасовано, а тому ТОВ "Кондратьївська ЦЗФ" не
може розглядатися як господарське товариство, створене членами
трудового колективу державного підприємства. За цих обставин
відповідач вважав, що на ТОВ "Кондратьївська ЦЗФ" не поширюються
положення частин другої та третьої статті 115 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, статті 8 Закону про оренду
( 2269-12 ) (2269-12)
.
Відділення ФДМУ також вказувало, що ЦМК фабрики перебував в
оренді різних осіб, але в даний час підлягає поверненню в
управління Міністерства вугільної промисловості України, яке
заперечує проти передачі майна в оренду, маючи намір створити на
його базі державне підприємство. Зазначена позиція Міністерства
вугільної промисловості України, на думку Відділення ФДМУ,
унеможливлює укладення договору оренди.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 5 грудня
2005 року до участі у справі залучено товариство з обмеженою
відповідальністю "Транс-Дон" (далі - ТОВ "Транс-Дон") третьою
особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням господарського суду Донецької області від 31 січня
2006 року позов задоволено; зобов'язано Відділення ФДМУ укласти
договір оренди ЦМК фабрики на умовах, запропонованих позивачем у
заяві від 14 вересня 2005 року N 1 та додатках до неї.
Суд визнав установленим, що:
- з 2000 року на підставі договорів оренди, які згодом
розривалися або визнавалися недійсними в судовому порядку, ЦМК
фабрики послідовно передавався у тимчасове користування різним
особам - товариству з обмеженою відповідальністю "Центральна
збагачувальна фабрика "Кондратьївська" (створене членами трудового
колективу державного відкритого акціонерного товариства
"Центральна збагачувальна фабрика "Кондратьївська"), товариству з
обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика
"Кондратьївська", товариству з обмеженою відповідальністю
"Союз-М", ТОВ "Транс-Дон";
- трудовий колектив ТОВ "Транс-Дон", що задіяний у
виробництві продукції на базі ЦМК фабрики, на зборах 10 серпня
2005 року прийняв рішення про оренду цілісного майнового комплексу
господарським товариством, яке буде створено членами трудового
колективу;
- цю ініціативу підтримали 201 член трудового колективу при
штатній чисельності працюючих 289 одиниць, тобто більше половини;
15 членів трудового колективу ТОВ "Транс-Дон" з метою оренди
цілісного майнового комплексу створили та зареєстрували в
установленому порядку ТОВ "Кондратьївська ЦЗФ";
- останнє в установленому статтею 9 Закону про оренду
( 2269-12 ) (2269-12)
, статтями 638, 641 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, статтею 181 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
порядку надіслало Відділенню ФДМУ письмову пропозицію
укласти договір оренди цілісного майнового комплексу, яка отримана
відповідачем 16 вересня 2005 року;
- відповідь Міністерства вугільної промисловості України
(лист від 12 жовтня 2005 року N 01/37-15) про відмову в укладенні
договору оренди дана Відділенню ФДМУ з порушенням законодавчо
установленого п'ятнадцятиденного строку.
Висновок щодо наявності підстав для задоволення позову суд
вмотивував тим, що:
- згідно з частиною четвертою статті 8 Закону про оренду
( 2269-12 ) (2269-12)
та частиною третьою статті 115 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
створене трудовим колективом товариства з
обмеженою відповідальністю "Транс-Дон" господарське товариство має
переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди
цілісного майнового комплексу;
- згідно з абзацом четвертим частини третьої статті 9 Закону
про оренду ( 2269-12 ) (2269-12)
договір оренди вважається погодженим з
органом, уповноваженим управляти державним майном, якщо
орендодавець не одержав у встановлений термін висновків, дозволу,
відмови чи пропозицій від цього органу;
- частиною четвертою статті 9 Закону України про оренду
( 2269-12 ) (2269-12)
встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у
передачі об'єктів в оренду, наявність таких підстав Відділення
ФДМУ не довело.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
16 березня 2006 року зазначене рішення залишено без змін.
Під час розгляду справи в суді касаційної інстанції
Генеральна прокуратура України письмово повідомила суд про вступ
прокурора у справу.
Постановою Вищого господарського суду України від 8 червня
2006 року N 44/399пд зазначені судові рішення залишено без змін.
31 серпня 2006 року колегією суддів Верховного Суду України
за касаційним поданням Генерального прокурора України порушено
провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 8 червня 2006 року N 44/399пд. У
касаційному поданні ставиться питання про скасування всіх судових
рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої
інстанції. На обґрунтування касаційного подання зроблено посилання
на невідповідність оскарженої постанови рішенням Верховного Суду
України з питань застосування норм матеріального права, виявлення
різного застосування Вищим господарським судом України одного й
того ж положення закону у аналогічних справах, неправильне
застосування норм матеріального права та порушення норм
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
Генеральної прокуратури України та позивача, розглянувши доводи
касаційного подання, перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне
подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 287 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
організаційні та майнові відносини, пов'язані з
передачею в оренду цілісних майнових комплексів державного сектора
економіки, а також цілісних майнових комплексів, що є комунальною
власністю, регулюються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Зокрема зазначені відносини регулюються нормами Закону про
оренду ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Статтею 9 Закону про оренду ( 2269-12 ) (2269-12)
, якою встановлено
порядок укладення договору оренди, передбачено, що:
- фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір
оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші
документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного
майна України (далі матеріали), відповідному орендодавцеві,
зазначеному у статті 5 цього Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
(частина перша
статті 9);
- у разі надходження до орендодавця заяви про оренду
цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного
підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до
статутних фондів господарських товариств, створених у процесі
приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк
після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу,
уповноваженому управляти відповідним майном (абзац перший частини
другої статті 9);
- органу, уповноваженому управляти державним майном,
установлено п'ятнадцятиденний строк після надходження матеріалів
для їх розгляду та надіслання орендодавцеві висновків про умови
договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди (абзац
перший частини третьої статті 9);
- якщо орендодавець не одержав у встановлений термін
висновків органу, уповноваженого управляти державним майном,
укладення договору оренди вважається з цим органом погодженим
(абзац четвертий частини третьої статті 9).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодились
суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що
Відділення ФДМУ (орендодавець) не одержало від Міністерства
вугільної промисловості України (органу, уповноваженого управляти
державним майном) у встановлений строк відповіді щодо оренди ЦМК
фабрики, а тому в силу зазначених положень Закону про
оренду ( 2269-12 ) (2269-12)
укладення договору оренди вважається погодженим
з цим Міністерством.
Таким чином, при розгляді даної справи суд визнав
установленими обставини, які стосуються здійснення Міністерством
вугільної промисловості України відповідної компетенції у спірних
відносинах, проте до участі у справі зазначене Міністерство
залучено не було.
Згідно зі статтею 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в будь-якому випадку підставою для
скасування рішення місцевого або постанови апеляційного
господарського суду є порушення норм процесуального права, яке
полягає у прийнятті господарським судом рішення або постанови, що
стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі
в справі. Переглядаючи постанову апеляційного господарського суду
у касаційному порядку, Вищий господарський суд України вказані
вимоги закону не виконав та залишив без змін постанову цього суду,
відповідно й рішення місцевого господарського суду, за наявності
безумовних підстав для його скасування.
Крім того, судами допущені помилки у застосуванні норм
матеріального права.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції, з яким погодились
суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що
відповідно до законодавства ТОВ "Кондратьївська ЦЗФ" має
пріоритетне право на укладення договору оренди ЦМК фабрики. Проте
цей висновок не відповідає обставинам справи, а відтак і не
ґрунтується на законі.
Частиною четвертою статті 8 Закону про оренду ( 2269-12 ) (2269-12)
передбачено, що створене членами трудового колективу господарське
товариство має переважне перед іншими фізичними та юридичними
особами право на укладення договору оренди майна того
підприємства, структурного підрозділу, де створене це товариство.
Аналогічна норма міститься у частині третій статті 115
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, відповідно до якої
організація членів трудового колективу, зареєстрована як юридична
особа, має переважне право на укладення договору оренди майна того
підприємства (структурного підрозділу), де створено цю
організацію.
Як установлено судами, востаннє Відділення ФДМУ укладало
договір оренди ЦМК фабрики з ТОВ "Транс-Дон", який визнано
недійсним рішенням господарського суду Донецької області від
28 квітня 2004 року у справі N 8/95пд, залишеним без змін
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
1 червня 2004 року та постановою Вищого господарського суду
України від 5 вересня 2004 року. Судами також установлено, що
рішення про оренду ЦМК фабрики прийнято зборами трудового
колективу ТОВ "Транс-Дон"; ТОВ "Кондратьївська ЦЗФ" засновано
фізичними особами, які перебувають у трудових відносинах з ТОВ
"Транс-Дон".
За цих обставин суди помилково поширили положення частини
четвертої статті 8 Закону про оренду ( 2269-12 ) (2269-12)
на членів
трудового колективу ТОВ "Транс-Дон", які своєю працею брали участь
в діяльності ТОВ "Транс-Дон" на базі орендованого ним майна.
Допущені судами помилки у застосуванні норм матеріального та
процесуального права дають підставу для скасування всіх ухвалених
у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до
суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких
ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від
установлених обставин вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційне подання Генеральної прокуратури України
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 8 червня
2006 року N 44/399пд, рішення господарського суду Донецької
області від 31 січня 2006 року та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 16 березня 2006 року
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.