Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого:

Шицького I.Б.,

суддів:

Барбари В.П., Гуля В.С., Колесника П.I., Новікової Т.О., Потильчака О.I.,

Черногуза Ф.Ф.,

за участю представників:

позивача - Ситенка О.Д.,

відповідача - Тітова А.I.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств на постанову Вищого господарського суду України від 18 травня 2006 року у справі за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до споживчого товариства Тетіївського району, третя особа - Тетіївська районна державна адміністрація, про визнання недійсними рішень позачергової конференції, зборів, статуту, запису про державну реєстрацію та про припинення юридичної особи,

в с т а н о в и л а :

Київською обласною спілкою споживчих товариств заявлено позов до споживчого товариства Тетіївського району про визнання недійсними:

- позачергової конференції Тетіївської райспоживспілки, на якій були прийняті рішення, зокрема, про вихід Тетіївської райспоживспілки зі складу Київської облспоживспілки; про вихід Кашперівського споживчого товариства зі складу Тетіївської райспоживспілки; про проведення реорганізації Тетіївської райспоживспілки шляхом злиття її з Тетіївським, Денихівським та П'ятигорським споживчими товариствами і створення споживчого товариства Тетїівського району та реєстрації його в районній державній адміністрації; прийняття статуту споживчого товариства Тетіївського району та обрання головою товариства Тітова Анатолія Iвановича. Крім того, було прийнято рішення про негайне повернення з підпорядкування Київської облспоживспілки ринку по вул. Будьонного, 72 в м. Тетієві та передачу його споживчому товариству Тетіївського району;

· зборів уповноважених споживчого товариства Тетіївського району від 13 березня 2003 року, відповідно до протоколу яких № 2, прийняті рішення щодо статуту споживчого товариства Тетіївського району та проведення реорганізації останнього шляхом злиття та створення споживчого товариства Тетіївського району, а також його реєстрацію у Тетіївській районній державній адміністрації, обрання уповноважених кооперативних дільниць споживчого товариства Тетіївського району з поіменним списком, та про вихід споживчого товариства Тетіївського району зі складу Київської облспоживсрпілки та про повернення ринку по вул. Будьного, 72 в м.Тетієві.;

· запису від 19 березня 2003 року про реєстрацію відповідача і присвоєння йому ідентифікаційного номеру 01702075, що належав Тетіївській райспоживспілці.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Закону України "Про споживчу кооперацію (2265-12) та Статуту Київської облспоживспілки.

Відповідач проти позову заперечував.

Рішенням господарського суду Київської області від 17 листопада 2005 року в частині позовних вимог про визнання недійсною конференції Тетіївської райспоживспілки та зборів уповноважених відповідача від 13 березня 2003 року провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України (1798-12) ; у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним статуту споживчого товариства Тетіївського району, запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи - споживчого товариства Тетіївського району - відмовлено.

В частині судового рішення про відмову в позовних вимогах, суд виходив з висновку про правомірність проведення загальних зборів у формі дільничних зборів пайовиків Тетіївського району та, відповідно, про правомочність вирішення даними зборами питань; також правомочність делегування уповноважених на збори споживчого товариства Тетіївського району, на яких, зокрема було прийнято статут споживчого товариства.

При цьому суд зазначив, що даний факт правомочності оспорюваних рішень також встановлений рішенням Тетіївського місцевого суду Київської області від 21 квітня 2003 року, що набрало законної сили, у справі за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання їх неправомірними.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2006 року рішення суду першої інстанції у справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Постанову мотивовано недотриманням Тетіївською райспоживспілкою статутних вимог облспоживспілки, зокрема, щодо реорганізації, припинення членства та продажу об'єктів нерухомості.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 травня 2006 року рішення судів першої, апеляційної інстанцій у справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав виявлення різного застосування судом одного й того ж положення закону у аналогічних справах.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29 червня 2006 року порушено провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18 травня 2006 року у справі № 246/13-05.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України прийшов до висновку про передчасність висновків про правомірність оспорюваних рішень, оскільки господарськими судами не розмежовані, факти, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, які мають значення для вирішення спору, та факти, які встановлені судами у процесі розгляду даного спору на підставі оцінки поданих сторонами доказів.

Проте такий висновок не грунтується на матеріалах справи та вимогах законодавства.

Мотивуючи оскаржувану постанову тим, що суди не розмежували юридичні факти, встановлені рішенням Тетіївського районного суду від 21 квітня 2003 року та факти, встановлені господарськими судами, Вищий господарський суд України, не звернув уваги на те, що підстави звернення фізичних осіб до районного суду та підстави звернення до господарського суду Київської області позивача є різними. При розгляді справи Тетіївським районним судом не залучено до справи Київську облспоживспілку і при винесені рішення від 21 квітня 2003 року районним судом не розглядались підстави порушення прав облспоживспілки.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з положень ч.2 ст.5 Закону України "Про споживчу кооперацію" (2265-12) , якою встановлено, що основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства є статут.

В статуті споживчого товариства визначені порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Судами встановлено, що Тетіївська райспоживспілка входить до складу Київської облспоживспілки у відповідності до статуту останньої, договору делегування повноважень та виконання окремих функцій і тому має дотримуватися статутних вимог Київської облспоживспілки, у тому числі щодо реорганізації, припинення членства в облспоживспілці та продажу об'єктів нерухомості.

Статут Київської облспоживспілки (в редакції 2001 року), зокрема п.п.4,5 передбачає, що член облспоживспілки має право вільного виходу з її складу при письмовій згоді всіх членів облспоживспілки та поверненні їм коштів, витрачених з центральних фондів на будівництво та придбання основних засобів райспоживспілки.

Мотиви виходу за два місяці повідомляються Раді облспоживспілки. Питання про вихід розглядається його вищим органом при обов'язковій участі представника облспоживспілки.

Реорганізація та ліквідація спілки споживчих товариств згідно ч.2 ст.18 вказаного Закону проводиться за рішенням конференції, з'їзду з повідомленням про це спілки, до складу якої вона входить.

Суд апеляційної інстанції встановив, що при реорганізації Тетіївської райспоживспілки у споживче товариство Тетіївського району Київська облспоживспілка повідомлена не була.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо невідповідності вимогам чинного законодавства прийнятих відповідачем рішень є обгрунтованим, а тому підстав для її скасування у суду касаційної інстанції не було.

Верховний Суд України в силу положень ст. ст. 6, 8 Конституції України (254к/96-ВР) не вважає необхідним направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст.125 Конституції України (254к/96-ВР) і ст.ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. В зв'язку з цим наведений в

ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Керуючись ст.ст. 111-17 - 111-20 ГПК України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 18 травня 2006 року скасувати.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2006 року у справі № 246/13-05 залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.