Про визнання протиправними і скасування рішень - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» (далі - Товариство) до Луганської митниці Державної митної служби України (правонаступник - Луганська митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця) про визнання протиправними і скасування рішень,

У травні 2011 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення Митниці від 9 листопада 2010 року № 702020001/2010/002076/1 про визначення митної вартості товарів із застосуванням шостого (резервного) методу на підставі висновку державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 11 жовтня 2010 року № 2974 та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 10 листопада 2010 року № 702020002/0/00243 та 27 квітня 2011 року № 702020001/1/00021.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 29 липня 2011 року в задоволенні позову відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 27 вересня 2011 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 березня 2013 року постанову апеляційного суду залишив у силі.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Митниця, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом чинних на час виникнення спірних відносин положень Митного кодексу України (4495-17) , Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) , Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (339-2008-п) , просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2013 року та ухвалити нове рішення.

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня та 12 листопада 2013 року (К/9991/64063/12, К/9991/5557/12 відповідно), а також постанову цього суду від 5 грудня 2013 року (К/9991/43873/12).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, вказуючи на протиправність оскаржуваних рішень, виходив із того, що, як установив суд апеляційної інстанції, Товариство надало Митниці як обов'язкові, так і додатково витребувані нею документи, передбачені чинним законодавством для підтвердження заявленої ним митної вартості. При цьому відповідач у ході розгляду справи не довів та не обґрунтував того, чому надані Товариством документи, які базуються на об'єктивних даних, не можуть бути підставою для визначення митної вартості ввезеного ним товару за першим методом (за ціною угоди).

Водночас у справах, на рішення в яких посилається Митниця, обґрунтовуючи наявність різного правозастосування, підставами для визнання правомірними рішень митних органів про визначення митної вартості за іншим, ніж зазначив декларант, методом, стало доведення у ході судового розгляду зазначеними органами наявності у них обґрунтованого сумніву щодо правильності заявленої декларантами митної вартості товару та ненадання на вимогу митних органів документів для підтвердження такої вартості.

Отже, ухвалення касаційним судом різних за змістом судових рішень стало наслідком встановлення різних обставин справ, тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні заяви Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.