3-2679к06 Про визнання права власності на проведені поліпшення орендованого майна - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фонду державного майна України, регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на постанову Вищого господарського суду України від 12 травня 2006 року в справі №5/86 за позовом колективного підприємства "Центральний ринок" до Фонду державного майна України, регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання права власності,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2003 року колективне підприємство (далі - КП) "Центральний ринок" звернулося до суду з позовом до Фонду державного майна України, регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання права власності на проведені поліпшення орендованого майна цілісного майнового комплексу Центрального ринку м. Дніпропетровська, визнання права власності на нові будівлі та споруди, які є невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу Центрального ринку м. Дніпропетровська. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами не визнається право власності позивача на будівлі та споруди, які були побудовані ним протягом терміну дії договору оренди цілісного майнового комплексу Центрального ринку м. Дніпропетровська від 1 квітня 2000 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15 грудня 2003 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 березня 2004 року, позов задоволено. Визнано право власності КП "Центральний ринок" на майно, яке є поліпшенням орендованого цілісного майнового комплексу Центрального ринку, розташованого в м. Дніпропетровську по вул. Шмідта, буд. 2 та 3, на суму 5 088 553 грн. 10 коп.; визнано право власності КП "Центральний ринок" на нові будівлі та споруди, що були збудовані за кошти позивача по вул. Шмідта, буд. 2 та 3 у м. Дніпропетровську, та є невід'ємною частиною зазначеного майнового комплексу, на суму 11 008 216 грн. 07 коп.

Судові рішення мотивовані відносинами оренди та поліпшенням орендарем об'єкту оренди за рахунок власних коштів.

Постановою Вищого господарського суду України від 1 червня 2004 року зазначені судові рішення скасовано, в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд виходив із того, що орендодавцем не надавалася згода позивачу на поліпшення об'єкту оренди і такі дії не було передбачено договором оренди цілісного майнового комплексу.

У березні 2006 року КП "Центральний ринок" звернулося до суду з заявою про перегляд зазначеної постанови за нововиявленими обставинами.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 травня 2006 року заяву КП "Центральний ринок" задоволено; постанову Вищого господарського суду України від 1 червня 2004 року скасовано, рішення господарського суду м. Києва від 15 грудня 2003 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 березня 2004 року залишено в силі. Постанова мотивована тим, що рішенням господарського суду м. Києва від 6 грудня 2005 року в справі №36/433 за позовом КП "Центральний ринок" до Фонду державного майна України, Міністерства економіки України, ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок", регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання права власності на будівлі та споруди, які розташовані по вул. Шмідта, 2 і 3 у м. Дніпропетровську на території Центрального ринку встановлено, що об'єктом оренди за договором був не цілісний майновий комплекс, а окреме індивідуально визначене майно. У зв'язку з цим, Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що будівництво нових об'єктів на земельній ділянці з дозволу її власника не потребує дозволу орендодавця.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 13 липня 2006 року за касаційними скаргами Фонду державного майна України, регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 12 травня 2006 року. Касаційні скарги обгрунтовуються невідповідністю оскаржуваної постанови рішенням Верховного Суду України та Вищого господарського суду України з питань застосування норм матеріального права, нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи постанову від 1 червня 2004 року, Вищий господарський суд України виходив із того, що обставина на підставі якої КП "Центральний ринок" порушувало питання про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 1 червня 2004 року є нововиявленою, стала відома заявникові лише після набрання рішенням законної сили і має істотне значення для справи.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 112 ГПК України (1798-12) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в пункті 5 постанови від 27 лютого 1981 року №1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" (v0001700-81) зі змінами, не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального права.

Разом із цим слід враховувати, що виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХIII ГПК України (1798-12) .

Крім того, слід зазначити, що однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 112 ГПК України (1798-12) є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що КП "Центральний ринок" звертаючись до суду з заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України за нововиявленими обставинами, посилалося на те, що нововиявленою обставиною є факти, встановлені рішенням господарського суду м. Києва від 6 грудня 2005 року в справі №36/433, яким за КП "Центральний ринок" визнано право власності на будівлі і споруди, які розташовані по вул. Шмідта, 2 і 3 на території Центрального ринку м. Дніпропетровська.

Визнаючи наявність нововиявлених обставин у зв'язку з ухваленням господарським судом м. Києва рішення від 6 грудня 2005 року в справі №36/433, суд касаційної інстанції вищезазначених положень закону і роз'яснень не врахував та не звернув увагу на те, що дане рішення було прийнято після набрання законної сили постановою Вищого господарського суду України від 1 червня 2004 року і не являється фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу постанови від 1 червня 2004 року. Крім того, підставою для перегляду судового рішення стали не нововиявлені обставини, а обставини які могли бути встановлені судами при вирішенні даної справи за умови виконання ними вимог процесуального законодавства.

Разом із тим, постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11 липня 2006 року рішення господарського суду м. Києва від 6 грудня 2005 року в справі №36/433 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.