СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2006 Справа N 36/466
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: Головуючого: Барбари В.П., Суддів: Карпечкіна П.Ф.,
Колесника П.І., Потильчака О.І., Лилака Д.Д., Черногуза Ф.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання в.о.
Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського
суду України від 2 червня 2005 року ( v_466600-05 ) (v_466600-05)
у справі за
позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Культурний центр
"Київська Русь" до Головного управління комунальної власності
міста Києва, третя особа: Київська міська рада
про спонукання до укладання договору
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Культурний центр "Київська Русь" звернулося з позовом до
Головного управління комунальної власності міста Києва (далі -
Управління) про спонукання до укладання договору оренди. В
обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у грудні
2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "Культурний
центр "Київська Русь" звернулося до відповідача з пропозицією щодо
укладання договору оренди цілісного майнового комплексу
комунального підприємства, проте у встановленні законодавством
строки відповідач відповіді не надав. Оскільки обставини, які
могли би бути підставою для відмови товариству у передачі майна в
оренду, відсутні, відповідач зобов'язаний укласти договір оренди
на умовах поданого проекту договору.
Відповідач позов не визнавав, посилаючись на те, що цілісний
майновий комплекс комунального підприємства кінотеатр "Київська
Русь" належить до комунальної власності міста Києва, тому
власником комунального майна є територіальна громада міста Києва в
особі Київської міської ради. Оскільки власником майна не
приймалось рішення про передачу спірного майна в оренду, підстави
для укладання договору оренди відсутні.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27 грудня
2004 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 21 лютого 2005 року, позов задоволено з
мотивів обґрунтованості вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 2 червня
2005 року ( v_466600-05 ) (v_466600-05)
вказані судові рішення залишено без
змін.
Ухвалою від 13 липня 2006 року Верховним Судом України за
касаційним поданням в.о. Генерального прокурора України порушено
провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 2 червня 2005 року з мотивів її
невідповідності нормам матеріального права та різного застосування
Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону
в аналогічних справах.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались
судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційне
подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги товариства з обмеженою
відповідальністю "Культурний центр "Київська Русь" судові
інстанції виходили із наявності у відповідача законних повноважень
та підстав для укладення договору оренди, а також із порушення
прав позивача на укладення договору оренди на умовах поданого
проекту договору.
Як встановлено судами, відповідно до рішення виконавчого
комітету Київської міської ради народних депутатів від 13 січня
1992 року N 26 "Про формування комунального майна та районів"
цілісний майновий комплекс комунального підприємства кінотеатр
"Київська Русь" належить до комунальної власності міста Києва.
Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
від імені та в інтересах
територіальних громад права суб'єкта комунальної власності
здійснюють відповідні ради.
До відання виконавчих органів, зокрема, міських рад, належать
повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що
належить до комунальної власності відповідних територіальних
громад (пункт 1 статті 29 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
).
Частиною 5 статті 60 зазначеного Закону ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від
імені та в інтересах територіальних громад здавати об'єкти права
комунальної власності в оренду відповідно до закону.
Згідно з статтею 5 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
орендодавцями, зокрема, є органи,
уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та
органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо
цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних
підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить
Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Положенням про Головне управління комунальної власності міста
Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської
державної адміністрації), затвердженим рішенням Київської міської
ради від 10 липня 2003 року N 584/744 ( ra0584023-03 ) (ra0584023-03)
, визначено
повноваження Управління на здійснення повноважень орендодавця
цілісних майнових комплексів підприємств комунальної власності
територіальної громади міста Києва.
Разом із тим, Управління виступає орендодавцем цілісних
майнових комплексів підприємств, організацій комунальної власності
територіальної громади міста Києва (їхніх структурних підрозділів)
на виконання відповідних рішень Київської міської ради (підпункт
14 пункту 7 Положення ( ra0584023-03 ) (ra0584023-03)
.
Враховуючи наведене, Управління здійснює свої повноваження
орендодавця майна комунальної власності територіальної громади
міста Києва тільки за наявності відповідного рішення Київської
міської ради і не наділено повноваженнями самостійно приймати
рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду.
Проте, судовими інстанціями належним чином не досліджувалось
питання наявності або відсутності відповідного рішення органу
місцевого самоврядування про передачу в оренду позивачу цілісного
майнового комплексу комунального підприємства кінотеатр "Київська
Русь".
Крім того, при вирішенні спору судовими Інстанціями не було
враховано положень частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
відповідно до яких, особа не може бути примушена до
дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть
вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню
з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді судам слід встановити дійсні права і
обов'язки сторін та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-21
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційне подання задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 2 червня
2005 року у справі N 36/466, постанову Київського апеляційного
господарського суду від 21 лютого 2005 року та рішення
господарського суду міста Києва від 27 грудня 2004 року -
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.