СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2006 Справа N 36/433
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: Головуючого Барбари В.П. суддів: Карпечкіна П.Ф.,
Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І. та Черногуза Ф.Ф.,
за участю представників: регіонального відділення Фонду державного
майна України по Дніпропетровській області - Янушкевич Т.В., Фонду
державного майна України - Уланова І.В., ВАТ "Дніпропетровський
центральний ринок" - Горбача Є.В., колективного підприємства
"Центральний ринок" - Август О.П., Бедлецької С.О. і Кирилюка Р.І.
та Генеральної прокуратури України Чівченко О.А., розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційні скарги регіонального
відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській
області, Фонду державного майна України та ВАТ "Дніпропетровський
центральний ринок" на постанову Вищого господарського суду України
від 20 квітня 2006 року N 36/433 у справі за позовом колективного
підприємства "Центральний ринок" до Фонду державного майна
України, Міністерства економіки України, ВАТ "Дніпропетровський
центральний ринок" та регіонального відділення Фонду державного
майна України по Дніпропетровській області (треті особи -
Дніпропетровська міська рада і виконавчий орган Дніпропетровської
міської ради) про визнання незаконним та скасування протоколу
розподілу вартості майна між орендодавцем та орендарем від
24 квітня 2004 року, затвердженого регіональним відділенням Фонду
державного майна України по Дніпропетровській області, за яким
була розподілена вартість майна цілісного майнового комплексу
Центрального ринку м. Дніпропетровська після припинення договору
оренди від 1 квітня 2004 року N 12/121-АД, та визнання права
власності на будівлі та споруди, які розташовані по вул. Шмідта, 2
і 3 у місті Дніпропетровську на території Центрального ринку,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2005 року колективне підприємство "Центральний
ринок" подало до господарського суду м. Києва позов до Фонду
державного майна України, Міністерства економіки України, ВАТ
"Дніпропетровський центральний ринок" та регіонального відділення
Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (треті
особи - Дніпропетровська міська рада і виконавчий орган
Дніпропетровської міської ради) про визнання незаконним та
скасування протоколу розподілу вартості майна між орендодавцем та
орендарем від 24 квітня 2004 року, затвердженого регіональним
відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській
області, за яким була розподілена вартість майна цілісного
майнового комплексу Центрального ринку міста Дніпропетровська
після припинення договору оренди від 1 квітня 2004 року
N 12/121-АД, та визнання права власності на будівлі та споруди,
які розташовані по вул. Шмідта, 2 і 3 у місті Дніпропетровську на
території Центрального ринку. Позовні вимоги мотивовані тим, що
відповідачами не визнається право власності позивача на будівлі та
споруди, які були побудовані ним у м. Дніпропетровську на
території Центрального ринку.
Рішенням господарського суду міста Києва від 6 грудня
2005 року позов задоволено частково. Визнано за позивачем право
власності на перелічені у рішенні суду будівлі та споруди, які
розташовані по вул. Шмідта, 2 і 3 на території Центрального ринку
міста Дніпропетровська. У решті позову провадження у справі
припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24 січня 2006 року вищевказане рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня
2006 року N 36/433 рішення господарського суду м. Києва від
6 грудня 2005 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 24 січня 2006 року залишено без змін.
Ці рішення та постанови мотивовані тим, що оскільки позивач
отримав згоду орендодавця земельних ділянок на будівництво, то він
мав право зводити будівлі та споруди на орендованій ним земельній
ділянці. Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
колективне підприємство "Центральний ринок" набуло
право власності на новостворене ним майно. Оскільки відповідачі
розпоряджаються майном позивача, то право власності колективного
підприємства "Центральний ринок" може бути захищене шляхом його
визнання.
У касаційних скаргах Фонду державного майна України,
регіонального відділення Фонду державного майна України по
Дніпропетровській області та ВАТ "Дніпропетровський центральний
ринок" ставиться питання про скасування всіх судових рішень по
даній справі та передачі її на новий розгляд до суду першої
інстанції. Посилання зроблено на те, що судами неправильно
застосовано норми матеріального права. Зокрема, Закон України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
. Позивач за
договором оренди N 12/121-АД від 1 квітня 2000 року отримав в
оренду цілісний майновий комплекс, а регіональне відділення Фонду
державного майна України по Дніпропетровській області не надавало
колективному підприємству "Центральний ринок" дозволу на
проведення поліпшення та реконструкцію орендованого майна.
Ухвалою Верховного Суду України від 15 червня 2006 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 20 квітня 2006 року
N 36/433 за касаційними скаргами регіонального відділення Фонду
державного майна України по Дніпропетровській області, Фонду
державного майна України та ВАТ "Дніпропетровський центральний
ринок". Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування
норм матеріального права, невідповідність оскарженої постанови
положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та рішенням
Верховного Суду України і виявлення різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону в
аналогічних справах.
Заслухавши доповідача, представників сторін і Генеральної
прокуратури України та перевіривши матеріали справи, Судова палата
у господарських справах Верховного Суду України вважає, що
касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову
апеляційної та рішення суду першої інстанцій, послався на те, що
колективне підприємство "Центральний ринок" отримало згоду
орендодавця земельних ділянок на будівництво. У зв'язку з цим
позивач мав право зводити будівлі та споруди на орендованій ним
земельній ділянці. Будівлі та споруди, визнання право власності на
які є предметом позову по даній справі, були належним чином
зведені за кошти позивача за наявністю згоди орендодавця земельних
ділянок і введені в експлуатацію, про що свідчать відповідні акти
введення об'єктів в експлуатацію.
Висновки, зроблені касаційною інстанцією, не ґрунтуються на
даних, що містяться в матеріалах справи, та суперечать вимогам
закону.
Так, із матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого
комітету Дніпропетровської міської ради N 496 від 28 лютого
2000 року колективному підприємству "Центральний ринок" було
надано в довгострокову оренду строком на п'ять років земельні
ділянки у місті Дніпропетровську загальною площею 6,2122 га, у
тому числі: по вул. Шмідта, 2 площею 5,5285 га; по вул. Шмідта, 3
площею 0,6837 га.
1 квітня 2000 року між колективним підприємством "Центральний
ринок" та регіональним відділенням Фонду державного майна України
по Дніпропетровській області було укладено договір оренди
N 12/121-АД.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору "орендодавець
передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та
користування цілісний майновий комплекс державного підприємства
"Центральний ринок", перелік об'єктів і вартість яких визначена
відповідно до акту оцінки та передавального балансу".
На виконання вказаного договору колективне підприємство
"Центральний ринок" отримало в оренду будівлі та споруди
Центрального ринку міста Дніпропетровська. Земельна ділянка за
договором оренди не передавалася.
Статтею 161 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено,
що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у
встановлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування,
договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог,
які звичайно ставляться.
Статтею 162 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
закріплено,
що одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком
випадків, передбачених законом.
Крім того, статтею 265 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що наймач майна зобов'язаний користуватися майном
відповідно до договору і призначення майна.
Пунктом 6.4 зазначеного договору передбачено, що орендар має
право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого
майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, яке
призводить до підвищення його вартості.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по
Дніпропетровській області не надавало колективному підприємству
"Центральний ринок" дозволу на проведення поліпшення орендованого
майна.
31 серпня 2000 року на виконання рішення N 496 від 28 лютого
2000 року між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради
та колективним підприємством "Центральний ринок" було укладено два
договори оренди земельних ділянок у місті Дніпропетровську, а
саме: по вул. Шмідта, 2 площею 5,5285 га та по вул. Шмідта, 3
площею 0,6837 га.
Відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
орендар має право за письмовою згодою орендодавця
зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі,
культурно-побутові та інші будівлі та споруди.
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради
N 1879 від 16 серпня 2001 року із змінами, внесеними рішенням
виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради N 596 від
21 березня 2002 року, позивачу було дозволено проектування та
будівництво критих торговельних рядів і складських приміщень із
реконструкцією існуючих будівель та торгівельних рядів по
вул. Шмідта, 2 та 3 у місті Дніпропетровську в межах його
землекористування.
Згідно з частинами 2, 3 статті 3 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в
межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у
користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання
та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів
можуть передавати органам державної виконавчої влади або
виконавчим органам місцевого самоврядування.
Судовими інстанціями не перевірено, який орган відповідно до
своїх повноважень мав право надавати земельні ділянки у
користування, а також чи передавались ці повноваження виконавчому
комітету Дніпропетровської міської Ради.
Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради XXIV скликання
від 14 липня 2004 року зазначене рішення міської ради від
28 лютого 2000 року визнано таким, що втратило чинність. У
подальшому дані договори оренди земельних ділянок було розірвано.
Колективне підприємство "Центральний ринок" зверталось до
господарського суду міста Києва з позовом про спонукання
регіонального відділення Фонду державного майна України по
Дніпропетровській області продовжити строк дії договору оренди
майна Центрального ринку, укладеного між регіональним відділенням
та колективним підприємством "Центральний ринок".
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського
суду міста Києва від 13 травня 2003 року у справі N 14/559 було
відмовлено в задоволенні позову заступника Генерального прокурора
України в інтересах держави в особі Міністерства економіки та з
питань європейської інтеграції України, Дніпропетровської обласної
спілки споживчих товариств до регіонального відділення Фонду
державного майна України по Дніпропетровській області,
колективного підприємства "Центральний ринок" міста
Дніпропетровська, Фонду державного майна України про визнання
недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу
"Центрального ринку" міста Дніпропетровська N 12/121-АД та
виселення. Зустрічний позов регіонального відділення Фонду
Державного майна України по Дніпропетровській області задоволено
частково.
Визнано цілісний майновий комплекс "Центрального ринку" міста
Дніпропетровська державною власністю.
Провадження за зустрічним позовом регіонального відділення
Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в
частині визнання дійсним договору припинено. Апеляційною та
касаційною інстанціями дане рішення залишено без змін.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15 грудня
2003 року по справі N 5/86, залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 9 березня
2004 року, задоволено позов колективного підприємства "Центральний
ринок" з визнанням за позивачем права власності на майно, яке є
поліпшенням орендованого цілісного майнового комплексу
"Центральний ринок", розташованого в місті Дніпропетровську по
вул. Шмідта, 2 і 3 на суму 5088553 грн. 10 коп., а також нові
будівлі, які є невід'ємною частиною орендованого цілісного
майнового комплексу на суму 11008216 грн. 07 коп. Касаційною
інстанцією зазначені судові рішення скасовано, а в позові
відмовлено.
При розгляді даної справи суди не взяли до уваги, що по
справі N 5/86 відмовлено у задоволенні позову колективного
підприємства "Центральний ринок" про визнання права власності на
будівлі та споруди.
Судами не перевірено, чи не є перелічені у зазначеному
судовому рішенні об'єкти тими ж, право власності на які
визнавались за позивачем у цій справі.
Наведеним даним суд не дав правильної правової оцінки.
Не було з'ясовано цілу низку обставин, що мають значення для
правильного розгляду справи. Зокрема, коли і за чиї кошти
збудовано спірні об'єкти, а також, чи мав позивач дозвіл на їх
будівництво.
У зв'язку з цим усі ухвалені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати зазначене та
вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-21
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційні скарги регіонального відділення Фонду державного
майна України по Дніпропетровській області, Фонду державного майна
України та ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 20 квітня
2006 року N 36/433, постанову Київського апеляційного
господарського суду від 24 січня 2006 року та рішення
господарського суду міста Києва від 6 грудня 2005 року скасувати,
а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.