СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.2006 Справа N 60/14б-02
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: головуючого: Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П.,
Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д., Новікової Т.О.,
Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., за участю: прокурора відділу
Генеральної прокуратури України - Б., представника відкритого
акціонерного товариства "Росава" - Д., розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора
України на постанову Вищого господарського суду України від
7 лютого 2006 року у справі за заявою закритого акціонерного
товариства "Топгаз" до відкритого акціонерного товариства "Росава"
про банкрутство
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою господарського суду Київської області від 20 березня
2002 року порушено провадження у справі про банкрутство відкритого
акціонерного товариства "Росава".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня
2002 року за N 701-р ( 701-2002-р ) (701-2002-р)
затверджено умови проведення
конкурсу з продажу пакету акцій відкритого акціонерного товариства
"Росава".
До господарського суду Київської області надійшло клопотання
від закритого акціонерного товариства "Топгаз" та звернення від
відкритого акціонерного товариства "Росава" про зупинення
приватизації останнього до припинення провадження у даній справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21 лютого
2003 року зупинено процес приватизації боржника до припинення
провадження у справі про банкрутство даного підприємства. Суд
виходив з положень пункту 6 статті 11 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, посилаючись на висновки експертизи
фінансового стану боржника, проведеної Київським регіональним
управлінням з питань банкрутства, згідно яких корпоративні права
останнього розподіляються наступним чином: держава Україна -
74,62%, трудовий колектив - 2%, інші власники - 23,38%.
Постановою Вищого господарського суду України від 7 лютого
2006 року ухвалу господарського суду Київської області від
21 лютого 2003 року у справі залишено без змін.
У касаційному поданні Генерального прокурора ставиться
питання про скасування постанови Вищого господарського суду
України від 7 лютого 2006 року з підстав її невідповідності
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, рішенням Верховного Суду
України з питань застосування норм матеріального права та
неправильного застосування судом цих норм.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18 травня 2006 року порушено
провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду
України від 7 лютого 2006 року у справі N 60/14Б-02.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника
відповідача, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 11 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
суддя за умови, що боржником є державне
підприємство, щодо якого прийнято рішення про приватизацію,
виносить ухвалу про зупинення процесу приватизації до припинення
провадження у справі про банкрутство цього підприємства.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, боржником у
справі є відкрите акціонерне товариство "Росава" , створене за
наказом Фонду державного майна України у 1996 році N 76-АТ шляхом
перетворення ВО "Білоцерківщина" в процесі приватизації у відкрите
акціонерне товариство.
Держава в особі Фонду державного майна України є акціонером
вказаного підприємства і власником 74,62% корпоративних прав.
Згідно зі статтями 79, 80, 81 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, положення яких кореспондуються зі статтями 113, 114,
152 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, визначено, що
господарськими товариствами є підприємства або інші суб'єкти
господарювання, створені юридичними особами та / або громадянами
шляхом об'єднання їх майна для участі в підприємницькій діяльності
товариства з метою одержання прибутку.
До господарських товариств, зокрема, відносяться і акціонерні
товариства, які можуть бути відкритими або закритими.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, статтею 115 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
господарське товариство є власником майна, переданого
йому засновниками (учасниками) у власність як вклад до статутного
(складеного) капіталу.
Статтею 26 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
визначено, що об'єктами права власності господарського товариства,
що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів.
Пунктом 4 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що учасники господарського товариства
мають право здійснити відчуження часток у статутному капіталі
товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у
порядку, встановленому законом.
Отже, у разі приватизації належного державі пакету акцій
відбудеться відчуження тільки корпоративних прав, при цьому майно
залишиться у власності цього товариства.
За таких умов приватизація акцій відкритого акціонерного
товариства "Росава", що належать державі, ніяким чином не вплине
на статус майна боржника.
Зупинення процесу приватизації відкритого акціонерного
товариства "Росава" по суті не відповідає завданням Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, а саме відновленню платоспроможності
боржника.
Враховуючи викладене постанова Вищого господарського суду
України від 7 лютого 2006 року та ухвала господарського суду
Київської області від 21 лютого 2003 року у справі підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційне подання Генерального прокурора України
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 7 лютого
2006 року та ухвалу господарського суду Київської області від
21 лютого 2003 року у справі N 60/14Б-02 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду київської
області.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.