Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Барбари В.П.,

Суддів: Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Новікової Т.О.,

Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Київпромзв'язокбуд" на постанову Вищого господарського суду України від 31 січня 2006 року в справі за позовом закритого акціонерного товариства "Київпромзв'язокбуд" до відкритого акціонерного товариства "Київська обласна база матеріально-технічного і сервісного забезпечення "Облагротехсервіс", 3-ті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Консоль ЛТД", державне підприємство "Управління капітального будівництва Києво-Святошинського району" про стягнення 542988 грн. 43 коп.,

У березні 2005 року закрите акціонерне товариство (далі – ЗАТ) "Київпромзв'язокбуд" звернулося до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) "Київська обласна база матеріально-технічного і сервісного забезпечення "Облагротехсервіс" про стягнення вартості спорудженої жилої площі в порядку пайової участі, зобов'язання відповідача надати 111,28 кв.м. жилої площі для заселення працівників позивача або стягнути вартість жилої площі. В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги і остаточно просив стягнути з відповідача на його користь 158404 грн. 80 коп. компенсаційних витрат пайової участі в будівництві згідно умов договору №6 від 12 листопада 1992 року і додатку до нього, 384583 грн. 63 коп. 10% вартості неотриманого житла згідно договору №6 та п.39 додатку до нього від 26 травня 1993 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 4 серпня 2005 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2006 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 13 квітня 2006 року за касаційною скаргою ЗАТ "Київпромзв'язокбуд" порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2006 року. Касаційна скарга обґрунтовується невідповідністю оскаржуваної постанови нормам матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, Вищий господарський суд України виходив із того, що спірне майно, розташоване у с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, будівництво якого було предметом контракту №6 від 12 листопада 1992 року та додатку до нього, укладених між Київським обласним підприємством матеріально-технічного забезпечення "Облагротехсервіс" та спеціалізованим управлінням "Київпромзв'язокбуд", під час приватизації не було віднесено до об'єктів приватизації, не увійшло до статутного фонду відповідача, залишилося у власності держави, тому відповідач, який набув право власності на це майно у 2002 року згідно договорів купівлі-продажу, не є правонаступником прав і обов'язків за контрактом №6 від 12 листопада 1992 року.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судом встановлено, що 12 листопада 1992 року між Київським обласним підприємством матеріально-технічного забезпечення "Облагротехсервіс" (замовник) та спеціалізованим управлінням "Київпромзв'язокбуд" (підрядник) укладено контракт №6 на будівництво жилих будинків у с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області. Строк завершення робіт визначено 2 квартал 1995 року. Згідно п.п. 2, 3 додатку №2 до контракту (особливі умови) підрядник забезпечує зміну проектно-кошторисної документації у зв'язку з надбудовою п'ятого поверху; витрати на перепроектування, підсилення фундаменту і будівництво п'ятого поверху відшкодовуються підрядником; 21 квартира за рахунок будівництва п'ятого поверху по закінченню будівництва об'єкту передається в розпорядження підряднику без оплати.

26 травня 1993 року сторонами укладено додаткову угоду до контракту №6, згідно якої вартість будівництва будинків збільшено до 75 млн. крб., ураховуючи оплату фактичних витрат на будівництво. Також сторонами укладено додаток до додаткової угоди від 26 травня 1993 року до контракту (особливі умови), згідно п.39 якого замовник передає підряднику після прийняття в експлуатацію закінченого об'єкту будівництва 10% житла для заселення працівниками будівельної організації.

Після укладення контракту в процесі приватизації зазначені державні підприємства були перетворені у акціонерні товариства: ВАТ "Київська обласна база матеріально-технічного і сервісного забезпечення "Облагротехсервіс" та ЗАТ "Київпромзв'язокбуд", які відповідно до статутів зазначених товариств є правонаступниками, відповідно, Київського обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення "Облагротехсервіс" та спеціалізованого управління "Київпромзв'язокбуд".

Судом апеляційної інстанції встановлено факт виконання позивачем будівельних робіт, в тому числі в порядку пайової участі, незавершення будівництва жилих будинків у строк, передбачений контрактом, через відсутність джерел фінансування у відповідача.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за контрактом, порушення прав позивача та необхідність його захисту.

Однак, задовольняючи позов в межах заявлених вимог, апеляційний суд не навів в постанові мотивів та обґрунтування стягнення саме такого розміру компенсаційних виплат, в тому числі в порядку пайової участі в будівництві згідно умов контракту та додатків до нього; не дав відповідної оцінки наявним в матеріалах справи доказам щодо фактичних затрат, понесених позивачем по будівництву об'єкта.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями - 111-17-- 111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата,

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Київпромзв'язокбуд" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 31 січня 2006 року, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2005 року та рішення господарського суду Київської області від 4 серпня 2005 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.