ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2006 N 19/145-18/438
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі:
головуючого: Шицького І. Б.,
суддів: Барбари В. П., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І.,
Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" на постанову Вищого господарського
суду України від 24 січня 2006 року у справі за позовом дочірньої
компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України" до закритого акціонерного товариства
"Оптима-Трейд", треті особи: Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України", ВДВС Балаклійського районного управління
юстиції у Харківській області, ВДВС Шевченківського районного
управління юстиції у місті Києві, управління НБУ у Харківській
області про витребування майна, В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2003 року дочірня компанія "Укргазвидобування"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до
господарського суду міста Києва з позовом до закритого
акціонерного товариства "Оптима-Трейд", треті особи: Національна
акціонерна компанія "Нафтогаз України", ВДВС Балаклійського
районного управління юстиції у Харківській області, ВДВС
Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві,
управління НБУ у Харківській області про витребування майна,
переказного векселя, з чужого незаконного володіння, посилаючись
на те, що вексель вибув з володіння власника поза його волею.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27 жовтня
2005 року позов задоволено, вилучено та передано на користь
позивача переказний вексель, оскільки вексель вибув з володіння
дочірньої компанії "Укргазвидобування" поза волею останньої.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
5 грудня 2005 року рішення господарського суду міста Києва від
27 жовтня 2005 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в
позові відмовлено. Постанова обґрунтована тим, що відповідач є
добросовісним набувачем векселя, що придбаний на підставі
договору, який укладено між закритим акціонерним товариством
"Оптима-Трейд" та товариством з обмеженою відповідальністю
"Східноукраїнська фінансова компанія", грошові кошти від продажу
векселя надійшли до бюджету на погашення існуючої заборгованості,
правомірність дій ВДВС встановлена судовими рішеннями, а також
тим, що згідно статті 389 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
гроші, а також інші цінні папери на пред'явника не можуть бути
витребувані від добросовісного набувача.
Постановою Вищого господарського суду України від 24 січня
2006 року постанова Київського апеляційного господарського суду
від 5 грудня 2005 року залишена без змін з тих же підстав.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 16 лютого
2006 року за касаційною скаргою дочірньої компанії
"Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку
постанови Вищого господарського суду України від 24 січня
2006 року.
Касаційна скарга обґрунтовується невідповідністю оскаржуваної
постанови нормам матеріального та процесуального права і різного
застосування Вищим господарським судом України положень одного й
того ж закону в аналогічних справах.
Треті особи не використали наданого законом права на участь
свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача
та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою
позов задоволено, Вищий господарський суд України зробив висновок,
що відповідач векселем володіє на законних підставах, оскільки
договір купівлі-продажу цінних паперів від 22 серпня 2003 року або
його конкретні умови недійсними не визнавалися.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, спірні
правовідносини між сторонами виникли з приводу законності
знаходження векселя у відповідача. За таких обставин, до цих
правовідносини слід застосовувати законодавство, що регулює обіг
векселів.
Відповідно до статті 16 Уніфікованого закону про переказні
векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
особа, в якої знаходиться
переказний вексель, вважається його законним держателем, якщо його
право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів,
навіть якщо останній індосамент є бланковим.
Якщо особа втратила переказний вексель в силу будь-яких
подій, а держатель векселя обґрунтує своє право на нього згідно з
порядком, зазначеним у попередньому абзаці, такий держатель не
зобов'язаний повернути вексель, за винятком випадку, коли він
придбав його недобросовісно або при його придбанні допустив грубу
необережність.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
спірний вексель було вилучено постановою ВДВС Балаклійського РУЮ у
Харківській області від 8 серпня 2001 року на виконання рішення
арбітражного суду Харківської області від 27 квітня 2000 року про
стягнення заборгованості перед бюджетом в сумі 273 638 925,28 грн.
за рахунок нерухомого майна та векселів. Рішенням господарського
суду Харківської області від 7 серпня 2001 року переглянуто
рішення арбітражного суду Харківської області від 27 квітня
2000 року за нововиявленими обставинами і за результатами його
перегляду провадження у справі в частині стягнення з позивача
заборгованості припинено у зв'язку з набранням чинності з
20 лютого 2001 року статті 18 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, яка передбачала
списання та розстрочення податкового боргу. 26 березня 2003 року
переказний вексель N 3208433393 було вилучено в управлінні
Національного банку України у Харківській області і в подальшому
передано для реалізації товариству з обмеженою відповідальністю
"Фінансова компанія "Декра" з метою виконання рішення арбітражного
суду Харківської області від 27 квітня 2000 року. Тобто, спірний
вексель було передано для примусової реалізації, коли такі
обставини уже не існували. 22 серпня 2003 року відповідач на
підставі договору купівлі - продажу придбав спірний вексель у
товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська
фінансова компанія".
За змістом частини 2 статті 16 Уніфікованого закону про
переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
держатель векселя,
який обґрунтовує своє право на нього безперервним рядом
індосаментів, у разі пред'явлення до нього вимоги щодо повернення
втраченого векселя зобов'язаний його повернути коли буде в
установленому законом порядку доведено, що він при придбанні
векселя допустив грубу необережність.
Зробивши висновок про недоведеність наявності в діях
відповідача ознак грубої необережності при придбанні спірного
векселя, Вищий господарський суд України не врахував, що порядок
обороту векселів визначено законодавчо, зокрема Уніфікованим
законом про переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
і
законом України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
, якими
встановлені правила, як видачі векселів, так і їх передачі чи
відчуження. Придбання векселя навіть за договором, який не визнано
недійсним, але без дотримання сформованих законом умов обороту
векселя якраз і свідчить про грубу необережність особи, яка його
придбаває.
Відповідно до змісту статті 11 Уніфікованого закону про
переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
передача векселів
іншим способом ніж вчинення індосаменту має наслідки лише
звичайної цесії. За таких обставин, виходячи з вимог до статті 517
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, при укладені договору
купівлі-продажу від 22 серпня 2003 року товариство з обмеженою
відповідальністю "Східноукраїнська фінансова компанія" повинно
було передати відповідачу не тільки сам вексель, але і документи,
що засвідчують його права на вексель.
Відповідач не надав доказів, а суд апеляційної інстанції, з
висновками якого погодився Вищий господарський суд України, не
навів правового обґрунтування та не спростував доводів позивача
стосовно того, що закрите акціонерне товариство "Оптима-Трейд" не
є законним держателем спірного векселя та зобов'язане його
повернути.
Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду
України від 24 січня 2006 року, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 5 грудня 2005 року підлягають скасуванню,
а рішення господарського суду міста Києва від 27 жовтня
2005 року - залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укргазвидобування"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 24 січня
2006 року у справі N 19/145-18/438, постанову Київського
апеляційного господарського суду від 5 грудня 2005 року -
скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 27 жовтня
2005 року залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.