Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Барбари В.П., суддів: Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Потильчака О.І. та Черногуза Ф.Ф., за участю представників ВАТ "Кредитпромбанк" - М. і С. та ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" - Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Кредитпромбанк" на постанову Вищого господарського суду України від 22 грудня 2005 року N 40/171-05 у справі за позовом ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" до ВАТ "Кредитпромбанк" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору застави від 4 липня 2003 року N 07/34-КЛ-З-2-03, В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2005 року ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" подало до господарського суду Харківської області позов до ВАТ "Кредитпромбанк" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору застави від 4 липня 2003 року N 07/34-КЛ-З-2-03. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір було укладено без узгодження з Фондом державного майна України, що є порушенням частини 5 статті 11 Закону України "Про заставу" (2654-12) та наказу Фонду державного майна України від 6 лютого 2001 року N 163 (z0171-01) "Про погодження органами приватизації умов договорів застави майна підприємств".

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 травня 2005 року позов задоволено. Визнано недійсним укладений між сторонами договір застави від 4 липня 2003 року N 07/34-КЛ-З-2-03, оскільки позивач є відкритим акціонерним товариством, створеним у процесі приватизації та щодо нього прийнято рішення про приватизацію, і відповідно умови договору застави повинні узгоджуватись із Фондом державного майна України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2005 року вищевказане рішення суду скасовано. У задоволенні позову відмовлено, оскільки спірний договір не суперечить вимогам законодавства: і позивач не довів порушення своїх прав.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 грудня 2005 року N 40/171-05 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2005 року скасовано, а рішення господарського суду Харківської області від 17 травня 2005 року залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що спірний договір не відповідає вимогам частині 5 статті 11 Закону України "Про заставу" (2654-12) та наказу Фонду державного майна України від 6 лютого 2001 року N 163 (z0171-01) "Про погодження органами приватизації умов договорів застави майна підприємств".

Ухвалою Верховного Суду України від 16 лютого 2006 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 22 грудня 2005 року N 40/171-05 за касаційною скаргою ВАТ "Кредитпромбанк", де поставлено питання про скасування цієї постанови. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами, позивач є відкритим акціонерним товариством, створеним у процесі корпоратизації, щодо якого прийнято рішення про приватизацію майна.

Визнаючи недійсним укладений між сторонами договір застави, суд першої інстанції, з яким погодився Вищий господарський суд України, виходив з того, що підставою недійсності зазначеного договору є недодержання вимог частини 5 статті 11 Закону України "Про заставу" (2654-12) , відповідно до якої з моменту прийняття рішення про приватизацію відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава його майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.

Проте висновки судів першої та касаційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (435-15) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

Відповідно до законодавства за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом (частини друга статті 215 Цивільного кодексу України (435-15) . Застосовуючи до правовідносин сторін положення частини 5 статті 11 Закону України "Про заставу" (2654-12) , лише суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на те, що згадана правова норма безпосередньо не визначає недійсність договору застави майна, укладеного без дотримання вимог цієї норми.

Крім того, проаналізувавши положення Порядку погодження органами приватизації умов договорів застави майна підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 6 лютого 2001 року N 163 (z0171-01) (далі - Порядок), яким визначено основні засади прийняття органами приватизації рішення щодо погодження умов договору застави, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що цим Порядком передбачено подання до відповідного органу приватизації проекту договору застави або укладеного договору застави відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 7 пункту 2.2, пункт 3.1, абзац 3 пункту 4 Порядку).

Слід зазначити, що статтею 4 Закону України "Про заставу" (2654-12) , якою визначено вимоги до предмету застави, не встановлено заборони щодо застави товарів в обороті або в переробці будь-якими суб'єктами підприємницької діяльності - заставодавцями.

Правильним є також висновок Харківського апеляційного господарського суду про те, що згідно з Порядком (z0171-01) саме позивач повинен звернутися до органу приватизації з відповідною письмовою заявою та необхідним пакетом документів для отримання рішення щодо погодження умов договору застави. Проте ВАТ "Харківський тракторний завод імені С.Орджонікідзе" не надало доказів вчинення таких дій, відповідно й не надало доказів відмови органу приватизації в погодженні умов укладеного між сторонами договору застави.

Не спростувавши висновку суду апеляційної інстанції про те, що позивач не довів факт порушення свого суб'єктивного цивільного права, Вищий господарський суд України не дав належної юридичної оцінки тій обставині, що звернення до суду з даним позовом фактично є намаганням ВАТ "Харківський тракторний завод імені С.Орджонікідзе" покласти на відповідача несприятливі правові наслідки через невиконання самим позивачем свого обов'язку.

За цих обставин у Вищого господарського суду України не було законних підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції. Тому оскаржена постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а скасована нею законна й обґрунтована постанова суду апеляційної інстанції - залишенню в силі.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ВАТ "Кредитпромбанк" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 22 грудня 2005 року N 40/171-05 скасувати, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2005 року залишити в силі.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.