ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2006 N 20-3/133
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
за участю позивача К.К.Є.,
та представників: <...>
відповідача - П.Р.М.,
розглянувши касаційну скаргу Інституту біології південних
морів ім. О.О.Ковалевського на постанову Вищого господарського
суду України від 1 грудня 2005 року у справі за позовом приватного
підприємця К.К.Є. до Інституту біології південних
морів ім. О.О.Ковалевського про стягнення 175795 грн.,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2004 року приватний підприємець К.К.Є. (далі - ПП
К.К.Є.) звернувся до господарського суду міста Севастополя з
позовом до Інституту біології південних морів
ім. О.О.Ковалевського (далі - Інститут) про стягнення 175795 грн.
Позивач просив відшкодувати вартість виконаних ним ремонтних
робіт по поліпшенню орендованого у відповідача, відповідно до
договору оренди майна від 6 червня 1999 року, у зв'язку з
закінченням терміну дії договору оренди та неможливістю його
подальшої пролонгації. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що
оскільки відповідно до п. 2.4 договору оренди якщо поліпшення не
можливо відділити без спричинення збитку, орендодавець компенсує
вартість проведених робіт.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що
відповідно до п. 2.4 договору оренди орендар має право проводити
поліпшення орендованого об'єкту з письмової згоди орендодавця, а
Інститут погодився на проведення ремонтних робіт на суму
67579 грн. Крім того на час проведення ремонтних робіт позивачу
було зменшено розмір орендної плати на суму 10009,56 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 червня
2005 року, залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 18 серпня 2005 року та
постановою Вищого господарського суду України від 1 грудня
2005 року, позов задоволено частково та стягнуто з Інституту на
користь ПП К.К.Є. 121599 грн. Суди виходили з того, що відповідно
до ст. 27 Закону України "Про оренду державного і комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, якщо орендар за рахунок власних коштів, за
згодою орендодавця здійснив поліпшення орендованого майна, які
неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди,
орендодавець зобов'язаний йому компенсувати зазначені кошти в
межах збільшення вартості орендованого майна.
26 січня 2006 року Верховним Судом України за касаційною
скаргою Інституту порушено касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від 1 грудня
2005 року. Скарга мотивована неправильним застосуванням норм
матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Генеральної
прокуратури України, пояснення представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановили суди попередніх інстанцій 6 червня 1999 року
між ПП К.К.Є. та Інститутом був укладений договір оренди б/н,
згідно умов якого у період з червня 1999 року по червень 2004 року
позивач орендував у відповідача будівлю елінгів з підсобними
приміщеннями загальною площею 549 кв.м., яка розташована в місті
Севастополі по вул. <...>.
Пунктом 2.4. зазначеного договору визначено, що орендар має
право проводити поліпшення орендованого об'єкту за письмовою
згодою орендодавця. Якщо поліпшення не можливо відділити від майна
без спричинення йому збитку, орендодавець компенсує вартість
проведених поліпшень.
Строк дії договору оренди визначений сторонами до 6 червня
2004 року.
Додатковою угодою N 1 від 6 червня 1999 року до спірного
договору оренди, сторони узгодили, що орендована будівля потребує
ремонту і реконструкції капітального характеру, установки
автономного опалювання з метою забезпечення збереження будівлі.
Строк ремонту встановлений до 1 червня 2000 року.
Пунктом 4 зазначеної додаткової угоди передбачено узгодження
робіт по ремонту і реконструкції об'єкту оренди в об'ємі
кошторису, який є невід'ємною частиною додаткової угоди.
На виконання умов договору позивач виконав роботи по
поліпшенню орендованого майна на суму 175795 грн., що
підтверджується актами виконаних робіт, які підписані
представниками обох сторін.
У зв'язку з тим, що листом N 115/1-7/63 від 22 березня
2004 року позивача було повідомлено про неможливість пролонгації
договору оренди, позивач звернувся до господарського суду з
позовом про стягнення вказаної суми.
Відповідач заперечував виконання робіт на вказану суму, у
зв'язку з чим була проведена експертиза, за висновками якої
фактична вартість проведених невіддільних поліпшень орендованого
майна складає 121599 грн.
Виходячи з викладеного суд першої інстанції прийшов до
висновку про задоволення позову частково у сумі 121599 грн., з
чим погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій.
Однак з зазначеним висновком судів попередніх інстанцій
погодитися не можна.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України
"Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
,
обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджені достовірними доказами,
дослідженими у судовому засідання.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, якщо орендар за рахунок власних
коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого
майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому
шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти
в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості
орендованого майна, визначеної у встановленому законодавством
порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не
визначено договором.
Вказана норма кореспондується зі ст. 778 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, частиною 3 якої визначено, що якщо поліпшення речі
зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування
вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в
рахунок плати за користування річчю.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що орендар (наймач) має
право на відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна за
умови їх здійснення за згодою орендодавця (наймодавця).
Сторони за умовами додаткової угоди до спірного договору
оренди передбачили форму узгодження робіт по ремонту і
реконструкції об'єкту оренди у вигляді складення кошторису, який є
невід'ємною частиною додаткової угоди до спірного договору.
Із матеріалів справи вбачається, що згода орендодавця, згідно
узгодженим кошторисам, на виконання вказаних робіт надана лише на
суму 67579 грн.
Судами не було встановлено, чи узгоджувалося сторонами шляхом
складення кошторису проведення решти виконаних робіт.
Також суди не визначили, які саме роботи були проведені
позивачем по поліпшенню орендованого майна, а які пов'язані з
особливостями його власної діяльності.
За таких обставин, всі ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий
розгляд.
При новому розгляді справи слід повно та всебічно встановити
всі обставини справи, які мають значення для правильного її
вирішення, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне
і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 111-17 - 111-20 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 1 грудня
2005 року, постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 18 серпня 2005 року та рішення господарського суду міста
Севастополя від 10 червня 2005 року скасувати, справу передати до
суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова є остаточна і оскарженню не підлягає.