240/512/22 Про визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не здійсненні призначення особі одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності, зобов'язання Міністерства оборони України призначити, нарахувати та виплатити особі недоплачену суму одноразової грошової допомоги, належної йому у зв'язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідки МСЕК - 08.04.2024 Прийняття

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 (суддя - Окис Т.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023 (колегія суддів у складі головуючого судді Смілянця Е.С., суддів Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П.)

у справі №240/512/22

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа, Центр), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не здійсненні призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідок МСЕК від 26.12.2019 серії 12ААБ №549773, від 17.03.2021 серії 12ААВ №428190 у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому встановлено другу групу інвалідності (2021);

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 104700,00 грн недоплаченої одноразової грошової допомоги, належної позивачу у зв`язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідки МСЕК від 26.12.2019 серії 12ААБ №549773, від 17.03.2021 серії 12ААБ №428190, у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому встановлено другу групу інвалідності (2021).

2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 27.06.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023, у задоволенні позову відмовив.

3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 26.12.2019 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

5. У зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності позивачу проведено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019 рік), у сумі 480250,00 грн.

6. З 17.03.2021 Житомирською медико-соціальною експертною комісією №2 позивачу встановлену ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

7. За результатами розгляду звернення позивача рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеним у протоколі від 27.05.2021 №79, позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 300 та 250-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, в сумі 96050,00 грн. Виплата зазначеної суми проведена 15.09.2021.

8. У листопаді 2021 року позивач звернувся до відповідача з проханням провести перерахунок одноразової грошової допомоги та доплатити 104700,00 грн, оскільки під час її розрахунку використано неправильний розмір прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, а саме замість 2021 року визначено 2019 рік.

9. Листом від 26.11.2021 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку.

10. Уважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

11. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо не здійснення призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності на підставі відповідних довідок МСЕК у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому встановлено другу групу інвалідності (2021) є протиправною, що стало підставою звернення до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з правомірності обрахунку Міністерством оборони України одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі різниці між 300 та 250-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, а саме у 2019 році, а тому рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині визначення розміру призначеної позивачу одноразової грошової допомоги є правомірним.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

14. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суди вирішили спір без урахування висновків, сформульованих Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі №240/10153/19, в якій зазначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає саме в момент встановлення інвалідності, а право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII (2011-12) , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виникає в момент встановлення вищої групи інвалідності.

15. Скаржник доводить неврахування судами, що право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день потворного огляду.

16. Скаржник вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування відповідачем під час здійснення розрахунку розміру одноразової грошової допомоги під час повторного встановлення інвалідності, розмір прожиткового мінімуму, визначений на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлена група інвалідності (2019) з тих підстав, що Законом №2011-XII (2011-12) визначено, що розмір одноразової грошової допомоги, в тому числі при повторному встановленні інвалідності, визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму, який визначений на 1 січня календарного року, в якому встановлена група інвалідності, на підставі якої виникає право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги і вважає, що підлягає застосуванню прожитковий мінімум, визначений на 1 січня 2021 року.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою, другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

18. Частиною 5 статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

19. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (2011-12) з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2011-XII (2011-12) ).

20. Ключовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин положень пункту б) частини першої статті 16-2, пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (975-2013-п) щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності.

21. Так, частиною першою статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

22. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (підпункт 4 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII).

23. Відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

24. За правилами пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

25. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

26. Пунктом 2 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

27. На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII, постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2013 № 975 (975-2013-п) затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

28. Згідно із пунктом 8 Порядку № 975, в редакції постанови Кабінету Міністрів № 335 від 18.05.2017 (335-2017-п) , у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

29. Слід зазначити, що питання повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності в межах дворічного строку після первісного встановлення інвалідності не є спірним у цій справі, спірним питанням є лише розмір виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із повторним встановленням (зміни) групи інвалідності.

30. Пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

31. Підпунктом 1 пункту 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

32. Відповідно до пункту 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

33. При цьому Порядком № 975 чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності під час повторного огляду, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.

34. Наведені правові норми встановлюють, що розмір одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України і такий розмір одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язаний з днем встановлення інвалідності вперше.

35. Оскільки, як установлено судовими інстанціями, позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності з 26.12.2019, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що одноразова грошова допомога у зв`язку із встановленням позивачу вищої групи інвалідності (ІІ групи) 17.03.2021 повинна бути визначена (обрахована), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, а саме на 01.01.2019.

36. Колегія суддів враховує, що єдиною підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій позивач визначає неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19.

37. Водночас, колегія суддів не приймає посилання скаржника на необхідність застосування у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 з огляду на різні фактичні обставини у цих справах та враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2023 у справі № 240/7411/21 відійшов від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №240/10153/19, від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957, прийнятих у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, а також в інших постановах Верховного Суду щодо застосування положень пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ.

38. Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, що виключає підстави для задоволення касаційної скарги та як наслідок для їх скасування чи зміни.

Відповідач правомірно призначив позивачу грошову допомогу у зв`язку із встановленням позивачу вищої групи інвалідності (ІІ групи) 17.03.2021, визначену (обраховану), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, а саме на 01.01.2019, що відповідає критеріям, визначеним статтею 19 Конституції України та у статті 2 КАС України, у зв`язку із чим висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.

39. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.