ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2005
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі
головуючого Шицького І.Б.,
суддів: хуля В.С., Гусака М.Б., Карпечкіна П.Ф.,
Колесника П.І., Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Черногуза Ф.Ф.
за участі представника позивача Ткаченка П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
на постанову Вищого господарського суду України від
2 березня 2005 року у справі N 33/509 за позовом товариства з
обмеженою відповідальністю "Кийон" до Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Києва, відділення Державного
казначейства у Шевченківському районі м. Києва
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість в сумі 20 127 527 грн та визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення N 694/23-4/24097174 від 22 червня 2004 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2004 року ТОВ "Кийон" звернулося до суду з позовом
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
м. Києва, відділення Державного казначейства у Шевченківському
районі м. Києва про стягнення 20 127 527 грн коштів бюджету у
якості експортного відшкодування за період квітня 2004 року та
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 694/23-4/24097174 від 22 червня 2004 року прийнятого щодо
позивача.
Заперечуючи проти позову Державна податкова інспекція у
Шевченківському районі м. Києва посилалася на те, що ТОВ "Кийон"
експортувало біологічно активну добавку "Еректіум Форте" на
загальну суму 121 425 596 грн. За матеріалами перевірок Державної
податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до бюджету
податок на додану вартість підприємством-постачальником не
сплачувався, податкові накладні виписані всупереч вимогам Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі
м. Києва заперечуючи проти позову вказувало на неможливість
здійснення відшкодування бюджетної заборгованості без висновків
Державної податкової інспекції або рішення суду.
Рішенням Господарського суду м. Києва від
20 жовтня 2004 року, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 13 грудня 2004 року, позов
задоволено.
Оскаржуваною постановою Вищого господарського суду України
постанову Київського апеляційного господарського суду від
13 грудня 2004 року залишено без змін.
Ухвалені рішення мотивовано тим, що позивачем доведено
правомірність формування податкового кредиту з податку на додану
вартість в сумі 24 250 032 грн та право позивача на експортне
відшкодування податку на додану вартість в сумі 20 127 527 грн.
31 березня 2005 року Верховним Судом України порушено
провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва у якій ставиться питання про
скасування постанови Вищого господарського суду України від
2 березня 2004 року. В обгрунтування скарги зроблено посилання на
невідповідність постанов рішенням Верховного Суду України з питань
застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону у
аналогічних справах, порушення судом касаційної інстанції норм
матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду
України вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
При вирішенні даного спору судами не взято до уваги те, що
відповідно п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон N 168), бюджетне
відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з
бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом.
Приймаючи оскаржувану постанову Вищий господарський суд
України на підставі норм пп. 7.2.1, п. 7.2, пп. 7.4.1 та
пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5. ст. 7 Закону N 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зробив висновок про те, що для включення сум податку
на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав,
як здійснення операції з придбання товарів; наявність належним
чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку
на додану вартість.
В той же час, наведена вище норма пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7
Закону N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
крім визначених судом обов'язкових
підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку
на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої
підстави, як сплата платником податку у звітному періоді
відповідних сум податку.
Відповідно до пп. 7.7.5, п. 7.7 Закону N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку на додану вартість зараховуються до Державного
бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу
для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з
цим Законом.
Тобто законодавцем чітко передбачено, що однією з
обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з
податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету
України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які
були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку,
його основної функції - формування доходів Державного бюджету
України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
, а також з поняття платника податку, як особи, яка
згідно з Законом N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зобов'язана здійснювати
утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем
(п. 1.3 ст. 1 Закону N 168).
Тобто як видно з системного аналізу вищевказаних норм,
Законом N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлений прямий взаємозв'язок між
сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та
відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи
нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення
відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану
вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок
коштів, що були сплачені у вигляді податку.
За змістом Закону N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, право на відшкодування
виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану
вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті
податку на додану вартість в ціні товару.
Відсутність надмірної сплати податку на додану вартість за
звітний період не заперечувалась позивачем та не спростована
судами першої та апеляційної інстанцій.
Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є
наслідком того, що один з постачальників продавця
(ТОВ "ПромТехІмпЕкс"), якому позивач перерахував відповідні суми
податку на додану вартість, а саме ПП "Абсолют", яке і повинно
було сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету
України, у відповідному податковому періоді таку суму в податковій
декларації з податку на додану вартість в рядку "податкове
зобов'язання" не відображало та, відповідно, податку до бюджету не
сплачувало. Свідоцтво платника податку на додану вартість ще
одного з постачальників ТОВ "ПромТехІмпЕкс" - ПП "Інтер'єр і Ко"
визнане в судовому порядку недійсним з моменту видачі, що свідчить
про невідповідність вимогам Закону N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
всіх
податкових накладних, виданих ПП "Інтер'єр і Ко", та
безпідставність включення ТОВ "ПромТехІмпЕкс" - та позивачем
відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану
вартість.
Оскільки допущені судами помилки у застосуванні норм
матеріального права призвели до неправильного вирішення спору, всі
ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа -
передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому
розгляді справи суду слід врахувати викладене та вирішити спір
відповідно до закону.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-111 ГПК
України ( 436-15 ) (436-15)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
2 березня 2005 року, постанову Київського апеляційного
господарського суду від 13 грудня 2004 року, рішення
Господарського суду м. Києва від 20 жовтня 2004 року скасувати і
передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий І.Б.Шицький
Судді: В.С.хуль,
М.Б.Гусак
П.Ф.Карпечкін
П.І.Колесник
Д.Д.Лилак,
Т.О.Новікова
Ф.Ф.Черногуз