540/3059/20 Про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який втратив частину працездатності внаслідок травми, контузії, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини, оформленої протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, зобов'язання вирішити питання щодо виплати зазначеної одноразової грошової допомоги - 08.04.2024 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання відмови в отриманні одноразової грошової допомоги протиправною, зобов`язання здійснити належні виплати військовослужбовцю, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року (ухвалену у складі колегії суддів: судді- доповідача Стас Л.В., суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МО України, відповідач), в якому просив:

- визнати відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги, згідно пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 06 вересня 2018 року №2522-VІІІ (2522-19) ) (далі - Закон №2011-XII (2011-12) ) у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії) (Протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03 вересня 2020 року за №125) протиправною;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги, згідно з пунктом 7 частини другої статті 16 Закону (у редакції Закону України від 06 вересня 2018 року №2522-VІІІ (2522-19) ) у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державою не визначено належної процедури отримання документів необхідних для підтвердження здобутого захворювання і втрати працездатності під час проходження військової служби. Спосіб та строки проходження МСЕК не дають можливості дотриматись вимог пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII.

Позивач зазначав, що зволікання щодо встановлення втрати відсотка працездатності сталося із-за того, що епікриз його стану здоров`я від 27 грудня 2019 року військовий шпиталь НОМЕР_1 отримав лише 06 лютого 2020 року, після чого переслав до військової частини НОМЕР_2, в якій позивач проходив службу. Фактично на руки ОСОБА_1 отримав епікриз в кінці лютого 2020 року. На початку березня позивачу дали направлення на проходження МСЕК з обов`язковим повторним проходженням медичної комісії у лікарні Водников. 18 березня 2020 року ОСОБА_1 завершив проходження військової комісії та здобув можливість направити її висновок до МСЕК. 08 квітня 2020 року МСЕК невірно встановила відсоток втрати працездатності позивачем і лише 07 травня 2020 року позивач отримав довідку МСЕК, яку 12 травня пред`явив до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 зауважував, що з заявою про нарахування одноразової допомоги він звернувся одразу після отримання всіх необхідних для цього документів. Швидкість отримання необхідних документів та проходження МСЕК не залежала від нього, а тому, в даному випадку, застосування відповідачем тримісячного строку є незаконним.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", оформлені протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03 вересня 2020 року за № 125.

Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей".

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, за отриманням якої позивач звернувся 12 травня 2020 року, є день встановлення ступеня втрати професійної працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА №004891.

Суд визначив, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.

Також, суд вказав, що не може перебирати на себе дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, таким чином, належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання відмови в отриманні одноразової грошової допомоги протиправною, зобов`язання здійснення належних виплат військовослужбовцям скасовано.

Ухвалено у справі постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що в контексті спірних правовідносин, особа має право на отримання одноразової допомоги, якщо втрату працездатності встановлено не пізніше ніж через три місяці після її звільнення з військової служби.

ОСОБА_1 звільнено з військової служби 28 грудня 2019 року, а відсоток втрати працездатності з причин захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, встановлено МСЕК 07 квітня 2020 року, тому у позивача не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги в силу вищезазначених норм.

Також суд зазначив, що неотримання позивачем довідки від МСЕК раніше, ніж 07 квітня 2020 року, не пов`язано із компетенцією Міністерства оборони України, та не є наслідком неправомірних дій, рішень чи бездіяльності Міністерства оборони України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 24 серпня 2022 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року та залишити в силі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII та порушенням норм процесуального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та від 21 квітня 2015 року у справі №21-135а15,. від 18 березня 2021 року у справі №520/1816/19.

Позивач вважає, що застосуванню підлягає висновок Верховного Суду відповідно до якого право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захвлорювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.

ОСОБА_1 зауважив, що 27 грудня 2019 року госпітальна військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 провела його медичний огляд, з метою визначення придатності до військової служби. У свідоцтві про хворобу детально описано час та місце отримання ним поранення, а також висновок військово-лікарської комісії.

Позивач погоджується з тією обставиною, що між датою його звільнення 28 грудня 2019 року та датою отримання довідки МСЕК 07 травня 2020 року пройшло більше трьох місяців.

Проте вважає, що отримання вказаної довідки поза межами тримісячного строку відбулось не з його вини.

Зауважив, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (211-2020-п) "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на всій території України установлено карантин, що також вплинуло на отримання вказаної довідки лише 07 травня 2020 року.

8. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 серпня 2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., ОСОБА_3.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.

03 січня 2024 року до Верховного Суду від Міністерства оборони України надійшов відзив, у якому відповідач просить суд поновити строк на подачу відзиву, а також відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

26 січня 2024 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив з запереченнями щодо поновлення відповідачу строку на його подання.

На підставі службової записки судді-доповідача Стрелець Т.Г. від 26 березня 2024 року про проведення повторного автоматизованого розподілу, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 (рішення Вищої ради правосуддя від 08 червня 2023 року № 622/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду у зв`язку із поданням заяви про відставку), яка входить до складу колегії суддів, здійснено за допомогою автоматизованої системи документообігу суду її заміну на суддю Тацій Л.Л .

9. Верховний Суд ухвалою від 02 квітня 2024 року призначив касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 03 квітня 2024 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 грудня 2019 року, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №277, старшого матроса ОСОБА_1, старшого сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу ВЧ НОМЕР_2, звільненого з військової служби в запас наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 26 грудня 2019 року №148-РС, відповідно до пункту "2" підпункту "а" (у зв`язку із закінченням контракту) частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважати таким, що 28 грудня 2019 року справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 28 грудня 2019 року виключено зі списків особового складу частини, з 15 грудня знято зі всіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення по нормі згідно з каталогом продуктів харчування під час повсякденної діяльності (обід) з 02 січня 2020 року.

07 квітня 2020 року Херсонська обласна МСЕК встановила ОСОБА_1 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, отриманої 08 червня 2019 року. Наведене підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 10 ААА №004891 від 07 квітня 2020 року

В подальшому позивач з метою отримання одноразової грошової допомоги звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з довідкою серії 10 ААА №004891.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 стосовно призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум винесла протокол від 03 вересня 2020 року №125, відповідно до якого дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги старшому солдату в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якого 28 грудня 2019 року звільнено з військової служби.

Підставою відмови слугувало порушення позивачем, визначеного пунктом 7 частини другої статті 16 Закону (у редакції Закону України від 06 вересня 2018 року №2522-VIII (2522-19) ), тримісячного терміну встановлення ступеню втрати працездатності після звільнення з військової служби, а саме: "Заявника звільнено з військової служби 28 грудня 2019 року, а 07 квітня 2020 року встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби".

Не погоджуючись з правомірністю відмови в отриманні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 2011, яким передбачено право особи на отримання одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності внаслідок отриманого поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, яка встановлена не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із пунктом 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

12. Суди встановили, що позивача звільнено з військової служби 28 грудня 2019 року, а 07 травня 2020 року, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, йому встановлена ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Відповідач наполягає, що зазначене є підставою для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги.

Суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача та дійшов висновку, що на підставі пункту 7 право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.

Суд апеляційної інстанції не підтримав висновки Херсонського окружного адміністративного суду з огляду на те, що вказана норма права станом на час виникнення спірних правовідносин, чітко визначала проміжок часу, коли у особи має настати часткова втрата працездатності для отримання одноразової грошої допомоги.

Колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неправомірності рішення суду першої інстанції. Оскільки Херсонський окружний адміністративний суд при розгляді цієї справи використав висновки Верховного Суду України зроблені у постановах від 18 листопада 2014 року по справі № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 року по справі № 21-135а15 щодо застосування частини другої статті 16 Закону № 2011-XII, яка містила норму, про право особи на отримання одноразової грошової допомоги і у разі встановлення інвалідності по закінченню тримісячного строку після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Водночас, частина друга статті 16 Закону № 2011-XII станом на час встановлення ОСОБА_1 відсотку втрати працездатності не містить наведеної норми.

Тому правовідносини у зазначених справах, не є релевантними до правовідносин у цій справі.

13. Разом з цим, колегія суддів КАС ВС вважає висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог передчасними з огляду на таке.

Правовідносини подібні до справи № 540/3059/20 вже були предметом розгляду Верховним Судом.

У постанові від 08 вересня 2022 року по справі № 200/4753/20-а Верховний Суд зазначив, що документи позивача надійшли до МСЕК у тримісячний строк з дня його звільнення з військової служби, а до цього позивач проходив ряд обстежень задля підтвердження факту захворювання.

Тобто, позивач вчинив всі можливі дії з метою отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством. На переконання Суду, в цьому конкретному випадку позивач не має зазнавати жодних негативних наслідків від того, що огляд не відбувся до закінчення тримісячного строку.

Отже, враховуючи наведений висновок Верховного Суду, при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

14. У касаційній скарзі позивач наполягає саме на тому, що ним не було допущено зволікань під час підготовки документів для проходження МСЕК та отримання відповідної довідки про встановлення відсотка втрати працездатності. На його думку, він зробив все залежне від нього. Проте, у зв`язку з початком пандемії COVID-19 та запровадженням карантину по всій території України, процедура встановлення відсотка втрати працездатності відбувалася у строки, які не дали можливості дотриматись вимог пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII.

Втім, під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій суди не надали оцінки наведеним доводам позивача, щодо вчинення всіх залежних від нього дій для проходження МСЕК та отримання відповідної довідки у тримісячний строк після звільнення з військової служби.

Проте, для правильного вирішення даної справи необхідно встановити обставини, які передували отриманню довідки МСЕК, в тому числі коли саме документи позивача надійшли до МСЕК.

Крім того, колегія суддів КАС ВС зауважує, що в оскаржуваних судових рішеннях по різному визначено дату довідки МСЕК серії 10 ААА №004891. Вказано, як 07 квітня 2020 року так і 07 травня 2020 року.

Водночас, із змісту довідки МСЕК серії 10 ААА №004891, яка міститься в матеріалах електронної справи, вбачається, що правильною її датою є 07 травня 2020 року.

15. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла до висновку, що судами попередніх інстанцій не дотримані норми процесуального права, оскільки не встановлені всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення та прийняття у ній законного та обґрунтованого рішення.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин не можна ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

16. Згідно частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

З урахуванням зміни територіальної підсудності справ, підсудних Херсонському окружному адміністративному суду, на Одеський окружний адміністративний суд (розпорядження Голови Верховного Суду від 18 березня 2022 року №11/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)" справа направляється для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 540/3059/20 - скасувати.