Про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (далі - управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати управління ПФУ провести з 1 вересня 2010 року перерахунок його пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ) з урахуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески і яка враховується для обчислення пенсії, за 2009 рік.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 послався на те, що управління ПФУ, здійснюючи перерахунок розміру пенсії, безпідставно, на його думку, застосувало показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, не за 2009 рік, що передував року звернення за перерахунком пенсії, а за 2007 рік. Тому ОСОБА_1 просив визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати останнього провести перерахунок розміру його пенсії, а також виплатити недоотриману суму пенсії.

Дніпровський районний суд міста Києва постановою від 22 березня 2011 року позов задовольнив, зобов'язавши управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБІ_1 з 1 вересня 2010 року у порядку, визначеному статтями 40, 42 Закону № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за календарний рік, який передує року звернення за перерахунком, тобто за 2009 рік.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 жовтня 2011 року постанову суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 листопада 2013 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

Касаційний суд, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, виходив із того, що зі змісту частини четвертої статті 42 Закону № 1058-ІV вбачається, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не визначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України. Виходячи з буквального тлумачення частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

При цьому зазначив, що, зважаючи на те, що пенсіонер має право обирати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, управління ПФУ обґрунтовано відмовило позивачу у застосуванні показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року, а справу направити на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України у подібних правовідносинах статей 40, 42 Закону № 1058-ІV та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 (530-2008-п) «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2011 року (№ К-34212/10), у якій касаційний суд, застосовуючи статті 40, 42 Закону № 1058-IV, дійшов висновку, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Виконуючи вимоги пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 40, 42 Закону № 1058-ІV і в постанові від 20 березня 2012 року (справа № 21-62а12) зазначив, що перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 вказаного Закону здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Отже, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про відсутність підстав для застосування при перерахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБИ_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.