814/1291/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість - 05.04.2024 Прийняття

В червні 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Южная Логистическая Компания" (далі- позивач, ТОВ "ЮЛК") звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2016 року №0000811405, №0000821405 (т. 1 а.с. 4-10).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 року адміністративний позов задоволено (т. 3 а.с. 94-101, 136-138).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та правильність висновків контролюючого органу за результатами перевірки в частині завищення позивачем показника рядка 02 "Фінансовий результат до оподаткування" та заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток в 2015 року на суму витрат зі страхування у розмірі 5 355 000 грн, оскільки ТОВ "ЮЛК" згідно звіту про власний капітал за 2015 рік не здійснювалося коригування або виправлення помилок при складанні фінансової звітності у відповідності до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 року №137 (z0392-99) , враховуючи вимоги п. 4.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (z0168-95) . За доводами скаржника, внаслідок самостійно допущеної позивачем помилки в обліку страхових платежів за 2015 рік, позивачем необхідно було скоригувати у фінансовій звітності за 2015 рік виявлену помилку і розкрити таку інформацію щодо виправлення помилок, які мали місце в попередніх періодах, але в податковій звітності такі дані відсутні. Також скаржник посилається на безпідставне завищення позивачем витрат по господарським операціям з придбання маркетингових послуг від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, внаслідок недоліків актів виконаних робіт (ФОП ОСОБА_1 ), фотозвітів (ФОП ОСОБА_2 ), які на думку контролюючого органу не розкривають зміст господарських операцій, що в сукупності свідчить про відсутності економічної мети отриманих маркетингових послуг, доказів доцільності їх придбання, використання у власній господарській діяльності. Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 3 а.с.145-147).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем у період з 23.03.2016 р. по 05.05.2016 р документальної планової перевірки ТОВ "ЮЛК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2013 р. по 31.12.2015 р., складено акт перевірки від 13.05.2016 року №13/14-29-14-01/ НОМЕР_1, на підставі якого відповідачем 27.05.2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000811405 від 27.05.2016 р., яким позивачу було збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 1346737 грн. за податковим зобов`язанням та застосовано штрафні санкції на суму 42867,25 грн. (т. 1 а.с. 12);

-№ 0000821405 від 27.05.2016 р., яким позивачу було збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 166483 грн. за податковим зобов`язанням та застосовані штрафні санкції на суму 41620,75 грн. (т. 1 а.с. 14)

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій, за результатами оцінки наданих позивачем первинних документів, дійшли висновку про документальне підтвердження реальності господарських операцій на виконання укладених договорів по придбанню товару у ТОВ "Фан-Чай", а також отриманню маркетингових послуг від ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4, які в сукупності підтверджують правомірність формування податкового кредиту позивачем за наслідками господарських операцій. З наведених підстав суди попередніх інстанцій відхилили посилання контролюючого органу на інформацію із баз даних контролюючого органу щодо не встановлення походження товару, придбаного у ТОВ "Фан-Чай", а також відсутність в первинних документах деталізації отриманих маркетингових послуг. Доводи контролюючого органу про завищення позивачем показника рядка 02 "Фінансовий результат до оподаткування" та заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток в 2015 року на суму витрат зі страхування у розмірі 5 355 000 грн суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими із посиланням на те, що в ході складання податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік ТОВ "ЮЛК" виправило помилки в бухгалтерському обліку страхових платежів по рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", про що оформлено бухгалтерську довідку від 29.01.2015 р., а також скорегувало об`єкт оподаткування податком на прибуток на суму 5355000 грн, шляхом подання 24.02.2016р. до ДФС України нової звітної податкової декларації з податку на прибуток, яку надано ДПІ у Центральному p-ні м. Миколаєва ГУ ДФСУ у Миколаївській області 24.02.2016 р. (т. 3 а.с. 94-101, 136-138).

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно п.138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.39.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

До того ж, пунктом 44.1 статті Податкового кодексу України (2755-17) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.44.2. ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, та вбачається з акту перевірки, в ході перевірки відповідачем встановлено завищення позивачем показника рядка 2180 "Звіту про фінансові результати "Інші операційні витрати" за 2015 рік та рядку 02 "Фінансовий результат до оподаткування" (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 5 355 000 грн. В складі інших операційних витрат (рядок 2180) Звіту про фінансові результати за 2015 рік позивачем відображено суму страхування в розмірі 5355000 грн, але у відповідності до поданих до перевірки документів за 2015 рік, а також рахунків бухгалтерського обліку, операції із страхування та перерахування коштів страховим компаніям не відображені (т. 1 а.с. 101).

Враховуючи викладене, посилаючись на не надання позивачем до перевірки документів за 2015 рік, які свідчили про укладання договорів страхування, перерахування коштів страховим компаніям, позивачем в порушення вимог п. 44.2 статті 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України завищено показник у рядку 2180 Звіту про фінансові результати за 2015 рік та відповідно рядку 02 "Фінансовий результат до оподаткування", визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень або міжнародних стандартів фінансової звітності на суму 5 355 000 грн, що спричинило донарахування податку на прибуток та збільшення значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в 2015 (18% - 963 900 грн)(т. 1 а.с. 101, т. 2 а.с. 16).

Так, відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 року №137 (z0392-99) (далі - П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах"), виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності (пункт 5 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах").

Пунктом 20 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" передбачено, що у примітках до фінансових звітів слід розкривати таку інформацію щодо виправлення помилок, які мали місце в попередніх періодах: зміст і суму помилки; статті фінансової звітності минулих періодів, які були переобраховані з метою повторного подання порівняльної інформації; факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення.

Також, у відповідності до п. 4.3, 4.4., 4.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (z0168-95) , помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком "мінус", а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером. Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом "виправлено" та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення. Виправлення помилок у документах і регістрах, що створені у формі електронного документа, здійснюється відповідно до законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, із акту перевірки, відповідно до Генерального договору про співпрацю в галузі страхування від 30.09.2013 року з ПрАТ "СК "Золотий вік" позивачем протягом перевіряємого періоду, а саме в 2013-2014 рр. були укладені договори страхування фінансових ризиків. В 2015 р. позивачем операції зі страхування не здійснюватися. Так, перелік укладених договорів страхування контролюючим органом наведено у Додатку 2.6 (договори страхування фінансових ризиків) (т. 1 а.с. 175-183) та Додатку 2.7 (договори добровільного страхування наземного транспорту) (т. 1 а.с. 184-192) .

В січні 2015 року, у ході складання фінансової звітності за 2014 рік, ТОВ "ЮЛК" було виявлено помилку в бухгалтерському обліку страхових платежів по рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", про що оформлено бухгалтерську довідку від 29.01.2015 р. відповідно до якої, за висновками судів попередніх інстанцій, суми страхових витрат в розмірі 5355000 грн згідно договорів страхування фінансових ризиків за 2014 р. помилково не враховано у складі витрат 2014 року та відображено у регістрах бухгалтерського обліку в періоді виявлення помилки - в січні 2015 року, про що здійснено бухгалтерський запис: Дт 949 Кт39 - 5 355 000 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що в запереченнях на адміністративний позов контролюючим органом наголошено на тому, що позивачем бухгалтерська довідка від 29.01.2015 року до перевірки не надавалась, а надана лише до заперечень (на акт перевірки). Разом з тим, відповідачем наголошено, що платнику податків, в разі самостійно виправлених помилок згідно чинного законодавства надається право подати до контролюючого органу нову звітну податкову декларацію з податку на прибуток, або уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за минулий рік, у разі коригування показників, але позивач не скористався таким правом (т. 2 а.с. 1-3).

Водночас, розглядаючи спір по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході складання податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік ТОВ "ЮЛК" скорегувало об`єкт оподаткування податком на прибуток на суму 5355000 грн і 24.02.2016 р. подано до ДФС України нову звітну податкову декларацію з податку на прибуток. Документ надано до ДПІ у Центральному p-ні м. Миколаєва ГУ ДФСУ у Миколаївській області 24.02.2016 р.

Подання позивачем нової звітної декларації та бухгалтерської довідки, не було спірним за доводами касаційної скарги, в доводах касаційної скарги скаржник вдається до оцінки звіту про власний капітал підприємства за 2015 рік, та необхідності уточнення, розкриття виявлених помилок, тоді як в запереченнях на адміністративний позов відповідач посилався лише на необхідність подання до контролюючого органу нової звітної податкової декларації з податку на прибуток, або уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за минулий рік, у разі коригування показників. А зафіксоване актом перевірки порушення в частині завищення позивачем показника рядка 2180 "Звіту про фінансові результати "Інші операційні витрати" за 2015 рік та рядку 02 "Фінансовий результат до оподаткування", визначеного у фінансовій звітності, було обґрунтовано лише не наданням до перевірки документів за 2015 рік, які б свідчили про укладання договорів страхування та перерахування коштів страховим компаніям в 2015 році.

Отже, внаслідок встановленого судами попередніх інстанцій самостійного коригування позивачем показників податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік, шляхом подання позивачем контролюючому органу бухгалтерської довідки від 29.01.2015 р та 24.02.2016 року нової звітної декларації з податку на прибуток, висновки відповідача щодо завищення позивачем показника рядка 02 "Фінансовий результат до оподаткування" та заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток в 2015 р. на суму витрат зі страхування є безпідставними та не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій в цій частині.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов`язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим підпунктом. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (підпункт 201.10. статті 201 ПК України).

У відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2014 року між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладений договір № 1/6 на проведення маркетингових досліджень (т. 3 а.с. 4), також аналогічного змісту позивачем укладений договір з ФОП ОСОБА_1 01.08.2014 року № 1/8 (т. 3 а.с. 5/звор.). Крім цього між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) 01.11.2014 року укладений договір № 1 про надання маркетингових послуг (враховуючи додаткову угоду до договору від 01.11.2014) (т. 2 а.с. 219-222). Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано до суду первинні документи, які підтверджують отримання маркетингових послуг позивачем, зокрема, від ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, а саме акти приймання-передачі виконаних послуг, банківські виписки, фотозвіти, які складені згідно вимог законодавства з бухгалтерського обліку та скріплені підписами та печатками сторін, які в свою чергу також були надані контролюючому органу під час проведення перевірки (т. 1 а.с. 76-87, т. 2 а.с. 202-218, 219-250, т. 3 а.с. 1-24).

Доводи скаржника в частині того, що акти виконаних робіт не розкривають зміст послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1, спростовуються змістом наведених актів здачі-приймання послуг, у відповідності до яких позивачем прийнято від ФОП ОСОБА_1 маркетингові послуги, передбачені договорами від 01.08.2014 року № 1/8 та від 01.11.2014 року № 1: - збір, узагальнення та надання підприємству інформації про обсяги реалізації продукції у роздрібних торгівельних точках, - здійснення аналізу наявності продукції та повноти і якості її розміщення у торгівельних точках; - інформаційні послуги про наявність продукції конкурентів у роздрібних торгівельних точках; попит на продукцію; передпродажна підготовка продукції у формі її позиціювання (тобто найбільш вигідного розміщення в порівнянні з продукцією конкурентів) у торгових точка; - відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній; - організація презентацій з метою ознайомлення споживачів з новими видами продукції; - допомога в пошуку клієнтів (т. 2 а.с. 6-24). Інші доводи відповідача в частині недоліків фотозвітів (ФОП ОСОБА_2 ), які в свою чергу також були надані контролюючому органу під час проведення перевірки, фактично базуються на переоцінці доказів у справі, що відповідно до положень частини 2 статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про нереальність господарських операцій позивача по придбанню маркетингових послуг від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 і як наслідок безпідставність завищення витрат, внаслідок відсутності економічної мети отриманих маркетингових послуг спростовуються поясненнями позивача в позовній заяві, у відповідності до яких останнім наголошено, що роздрібна торгівля є основним видом діяльності позивача і в умовах конкуренції/стагнації ринку збуту/продажу товарів, маркетингові послуги є одним з потужніх інструментів стимулювання збуту товарів (т. 1 а.с. 9).

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що доводи касаційної скарги взагалі не містять посилань на неправомірність висновків судів попередніх інстанцій про документальне підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "Фан-Чай", ФОП ОСОБА_3, ПП "Оскар-Фудз", ФОП ОСОБА_4 . Отже, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про неправомірність прийняття податкових повідомлень-рішень в цій частині і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-ІХ (460-20) (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.