580/1291/23 Про визнання протиправними дії ГУ Нацполіції щодо відмови особі в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції; зобов'язання ГУ Нацполіції прийняти рішення про призначення особі одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції - 03.04.2024 Прийняття

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відмова відповідача у виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням йому інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції з мотивів того, що з моменту звільнення до моменту встановлення групи інвалідності пройшло більше шести місяців, є протиправною, оскільки встановлення інвалідності у строк понад шість місяців було обумовлене об`єктивними та незалежними від нього причинами, а саме: 1) видачею відповідачем направлення на медико-соціальну експертну комісію лише через 14 днів з дати звільнення позивача зі служби в поліцій; 2) обмеженнями, які запроваджені через встановлення на території України воєнного стану.

2. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 14.07.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023, частково задовольнив позовні вимоги:

визнав протиправним та скасував висновок про призначення одноразової грошової допомоги від 15.12.2022, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги;

зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.11.2022 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду;

в задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

3. 30.11.2023 ГУ Нацполіції звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

4. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 03.01.2024 №2/0/78-24 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями на підставі службової записки від 03.01.2024 №254/24.

5. Протоколом повторного розподілу справи від 03.01.2024 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М.

6. Верховний Суд ухвалою від 31.01.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 проходив службу з 16.08.2004 по 06.11.2015 в органах внутрішніх справ України та з 07.11.2015 по 04.03.2022 в органах Національної поліції України.

Із змісту свідоцтва про хворобу, виданого медичною (військово-лікарською) комісією (далі - ВЛК) Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" від 09.02.2022 № 16 видно, що за результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК прийняло такі постанови:

про причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) із формулюванням "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції";

про придатність до військової служби із формулюванням "Непридатний до служби в поліції".

Наказом начальника ГУ Нацполіції від 21.02.2022 № 58 о/с позивача 04.03.2022 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII (580-19) ) (через хворобу).

18.03.2022 ГУ Нацполіції видало направлення № 12/18-нап-8, у якому до Голови лікарсько-консультативної комісії висловлено прохання, при наявності показань, направити на медико-соціальну експертну комісію (далі - МСЕК) колишнього працівника ГУ Нацполіції ОСОБА_1 для визначення групи інвалідності або відсотка ступеня втрати працездатності; надіслати до ГУ Нацполіцію довідку МСЕК із зазначенням про наявність групи інвалідності у ОСОБА_1 та про ступінь працездатності.

Згідно із довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 640447 позивачу 27.09.2022 встановлена ІІ група інвалідності, причиною якої є захворювання пов`язане з проходженням служби в поліції.

30.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з тим, що він отримав захворювання під час проходженням служби в поліції.

15.12.2022 бухгалтерською службою відповідача складено висновок "Про призначення одноразової грошової допомоги", згідно із яким позивачу відмовлено у призначенні такої допомоги з посиланням на те, що ОСОБА_1 за датою набуття не набув права на отримання грошової допомоги.

Листом від 23.12.2022 № 29/К-305 відповідач з посиланням на пункт 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII повідомив позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, оскільки з моменту його звільнення з поліції (04.03.2022) до дати встановлення інвалідності (27.09.2022) минуло більше шести місяців.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що незначний пропуск шестимісячного строку для встановлення інвалідності, з яким пов`язане виникнення права на виплату одноразової грошової допомоги, визначеного пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, був обумовлений форс-мажорними обставинами - введенням по всій території України воєнного стану, отже, на думку суду першої інстанції, відповідач проявив надмірний формалізм при вирішенні питання про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги, а тому наявні підстави для скасування висновку, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні такої допомоги.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Касаційну скаргу ГУ Нацполіції обґрунтовує тим, що однією з обов`язкових умов для виникнення в колишнього поліцейського права на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням такій особі групи інвалідності є те, що інвалідність повинна бути встановлена не більше ніж протягом шести місяців після звільнення зі служби, а враховуючи, що позивачеві ІІ група інвалідності була встановлена після спливу шестимісячного строку з моменту звільнення зі служби, права на отримання одноразової грошової допомоги він не має.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів виходить із такого.

11. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1 Основного Закону України).

12. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

13. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга); пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя).

15. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII (580-19) .

16. Сферу соціального захисту поліцейських урегульовано розділом ІХ Закону № 580-VIII (580-19) , яким визначаються, зокрема порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги (статті 97-101).

17. Так, згідно із пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

18. Аналіз змісту положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII свідчить про те, що держава гарантує поліцейському, який визнаний особою з інвалідністю (за певних умов), одноразову грошову допомогу, яка відповідно до абзацу першого частини першої статті 97 Закону № 580-VIII є соціальною виплатою. Отримання одноразової грошової допомоги законодавець зумовлює неможливістю подальшого виконання поліцейським своїх обов`язків за станом здоров`я саме як особи, яка перебуває на службі в Національній поліції України.

19. Визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 100 Закону № 580-VIII).

20. При цьому, згідно із частиною шостою статті 100 Закону № 580-VIII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

21. З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97- 101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 (z0163-16) затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок та умови №4), які визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

22. Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку та умов № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

23. Тобто, протягом трьох років з дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності, який визначається за правилами пунктом 1 Розділу ІІ Порядку та умов № 4, особа вправі реалізувати свої право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної Законом № 580-VIII (580-19) .

24. Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку та умов № 4 визначено, що формування документів для призначення та виплати ОГД в органах поліції, закладах освіти здійснюється бухгалтерською службою у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП), підрозділами правового забезпечення органів поліції та закладів освіти, а також працівниками медичних (військово-лікарських) комісій МВС (далі - ВЛК).

25. Посадові особи органів поліції, закладів освіти у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги (пункт 2 Розділу ІІІ Порядку та умов № 4).

26. Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до органів державної влади (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку та умов № 4).

27. Відповідно до абзацу третього пункту 1 Розділу IV Порядку та умов № 4 висновок про призначення ОГД складається працівником бухгалтерської служби і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, закладу освіти, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

28. Пунктом 3 Розділу IV Порядку та умов № 4 визначено, що у разі затвердження висновку про призначення ОГД керівником органу поліції або закладу освіти, в якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату ОГД.

У разі відмови у призначенні ОГД чи повернення документів на доопрацювання (документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) заявника письмово інформують про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання.

29. Аналіз наведених норм права щодо порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги в разі визначення втрати працездатності поліцейського свідчить про те, що воно (право на отримання одноразової грошової допомоги) виникає виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузія, травма або каліцтво), пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

30. Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі № 373/1188/16-а, від 01.11.2018 у справі № 822/3788/17, від 23.11.2018 у справах №822/962/18, №822/1872/18, від 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі №823/1798/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18, від 23.04.2020 у справі №822/999/18.

31. До того ж колегія суддів враховує також рішення Конституційного Суду України від 22.10.2020 (v012p710-20) у справі № 12-р/2020, яким визнано такими, що відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є конституційними) положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII зі змінами.

32. У пункті 2.8 зазначеного вище рішення від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що закріплення у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги потребує встановлення причиново-наслідкового зв`язку між наявністю у поліцейського інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, та неможливістю внаслідок цього продовжувати службу в поліції, що підтверджується відповідним рішенням медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції, на підставі якого поліцейський звільняється зі служби в поліції.

Визначений оспорюваними положеннями Закону № 580-VIII (580-19) шестимісячний строк, протягом якого особі, звільненій зі служби в поліції, може бути встановлена інвалідність унаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в поліції або органах внутрішніх справ, зумовлений потребою встановлення в розумні строки безпосереднього зв`язку між виявленням в особи захворювання (поранення, контузії, травми або каліцтва), несумісного з подальшим проходженням служби, та встановленням їй інвалідності згідно з документами, що стали підставою для її звільнення (рішення медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції).

На думку Конституційного Суду України, встановлений у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII порядок отримання одноразової грошової допомоги не допускає невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, не містить ознак дискримінації при реалізації поліцейськими права на соціальний захист, є домірним, має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету.

Конституційний Суд України також вважає, що встановлений державою зазначений порядок забезпечує реалізацію права особи на отримання такої допомоги, і наголошує, що додержання визначених Законом № 580-VIII (580-19) вимог є обов`язком суб`єктів, які претендують на її отримання. Отже, положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII не суперечать приписам статті 21, частин першої, другої статті 24 Конституції України.

33. Отже, колегія суддів констатує, що встановлений приписами пункту четвертого частини першої статті 97 Закону №580-VIII строк за характером визначеності є абсолютним, оскільки вказує на конкретний період часу (шість місяців з дня звільнення зі служби для встановлення інвалідності), з яким пов`язано виникнення в особи права на отримання одноразової грошової допомоги і після спливу такого строку право на отримання зазначеної соціальної виплати особа втрачає.

34. Тож, з огляду на те, що цей строку є правоприпиняльним (преклюзивним), він в будь-якому разі та незалежно від поважності причин пропуску такого строку поновленню не підлягає, у зв`язку із чим суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про можливість його поновлення через форс-мажорний випадок (військову агресію Російської Федерації проти України з 24.02.2022), внаслідок якого позивач не зміг своєчасно реалізувати своє право на відповідний соціальний захист, передбачений законами України, а термін такого пропуску строку є незначним.

35. Разом з цим, повертаючись до спору, який виник у цій справі у зв`язку із відомою відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням йому інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції з мотивів того, що з моменту звільнення до моменту встановлення групи інвалідності пройшло більше шести місяці, колегія суддів наголошує на тому, що як було зазначено вище, право на отримання одноразової допомоги у разі визначення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності законодавець пов`язує, зокрема, з датою визначення поліцейському інвалідності, яка повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції, та зазначена в довідці МСЕК, та є ключовим питанням, на яке необхідно надати відповідь для правильного вирішення спору.

36. Разом з цим з огляду на наведені вище норми права та юридичну позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020, щодо потреби встановлення в розумні строки безпосереднього зв`язку між виявленням в особи захворювання (поранення, контузії, травми або каліцтва), несумісного з подальшим проходженням служби, та встановленням їй інвалідності згідно з документами, що стали підставою для її звільнення (рішення медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції), Верховний Суд вважає за необхідне вказати на те, що визначення придатності поліцейських за станом здоров`я до подальшої служби в поліції та визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби належить до повноважень медичних (військово-лікарських) комісій, утворених у закладах охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи, що здійснюють свою діяльність на підставі Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285 (z0559-17) (далі - Положення про ВЛК), яке визначає організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.

37. Так, згідно із пунктом 1 розділу VIII Положення про ВЛК за результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК приймають постанови, які включають діагноз, встановлений особі за результатами проведеного обстеження, рішення щодо ступеня придатності чи про непридатність до служби та висновок про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва).

38. При цьому, згідно із пунктом 20 розділу VIII Положення про ВЛК причину інвалідності звільнених зі служби осіб установлюють медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (1317-2009-п) та з урахуванням висновку ВЛК про причинний зв`язок їх захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).

39. У свою чергу постановою від 03.12.2009 № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" Кабінет Міністрів України затвердив Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

40. Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (1317-2009-п) (далі - Положення № 1317).

41. Пунктом 10 Положення № 1317 визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії: загального профілю та спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

42. При цьому, порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (1317-2009-п) , згідно із пунктом 8 якого датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.

Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

43. Такими документами відповідно до пункту 3 Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (1317-2009-п) є направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

44. Отже, дату встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках законодавець пов`язує із днем надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (1317-2009-п) .

45. Відтак, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити день надходження до комісії документів, а саме направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів, який і є датою встановлення інвалідності в силу вимог пункту 8 Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (1317-2009-п) ; довідка до акта МСЕК та виписка з акта огляду МСЕК не містять інформацію про дату встановлення інвалідності, оскільки згідно із Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-1/о "Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 30.07.2012 № 577 в них зазначаються, зокрема, дата огляду та дата чергового переогляду особи з інвалідністю у МСЕК.

46. Проте, цієї дати (дати надходження до МСЕК документів) суди попередніх інстанцій не встановили, що вказує на передчасність їх висновків у справі про часткове задоволення позовних вимог, оскільки дата надходження документів до МСЕК, дата огляду особи та дата видачі довідки можуть не співпадати.

47. Без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

48. При цьому, Верховний Суд як суд касаційної інстанції в силу вимог частини другої статті 341 КАС України не наділений повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

50. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

51. Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що суд, керуючись принципом "ex-officio", демонструє активність у провадженні, оскільки процесуальним законом його уповноважено самостійно, без отримання на те згоди заінтересованих осіб вчиняти такі дії, які гарантуватимуть, що ухвалені ним рішення повністю відповідатимуть вимогам принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

52. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

53. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

54. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення вищевказаних обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості.

55. За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

56. Зважаючи на те, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та не були ними досліджені, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові та встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам, аргументам учасників справи та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023, а справу №580/1291/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до суду першої інстанції.