СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
27.12.2001
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства фірма "Мегамаш"
(далі - ДПФ "Мегамаш") на постанову Вищого арбітражного суду
України від 28 травня 2001 року ( sp02/315-1 ) (sp02/315-1)
у справі за
позовом ДПФ "Мегамаш" до Відкритого акціонерного товариства
"Дніпропетровський хлібокомбінат N 2" (далі - ВАТ
"Дніпропетровський хлібокомбінат N 2") про стягнення 265127,27
грн., В С Т А Н О В И В:
у квітні 2000 року ДПФ "Мегамаш" звернулося з позовом до
арбітражного суду Дніпропетровської області про стягнення з ВАТ
"Дніпропетровський хлібокомбінат N 2" суми заборгованості по
оплаті за поставлений у січні - грудні 1999 року природний газ та
пені за прострочку оплати на загальну суму 265127,27 грн.
Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 29 грудня 1998 року
між ДПФ "Мегамаш" та ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат N 2"
було укладено договір N 30-М/98(99), на підставі якого ДПФ
"Мегамаш" протягом січня - грудня 1999 року поставило контрагенту
2428,45 тис. куб. м природного газу на суму 656929,53 грн., а
відповідачем здійснена лише часткова оплата у сумі 456373,24 грн.
Заявою від 15.05.2000 р. позивач збільшив позовні вимоги на
суму 12632,72 грн., яку складає пеня за ухилення від підписання
акта прийому-передачі газу за грудень 1999 р.
ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат N 2" позов не визнало,
посилаючись на те, що позивачем не доведена кількість спожитого
ним газу. Також відповідач вважає договір N 30-М/98(99) від 29
грудня 1998 р. на поставку газу неукладеним, оскільки у ньому така
істотна умова, як ціна, визначена у доларах США, що суперечить
постанові КМУ від 18.12.98 N 1998 ( 1998-98-п ) (1998-98-п)
.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 3
жовтня 2000 року позов задоволено частково: стягнуто 200556,29
грн. основного боргу та 62497,17 грн. пені, 2630,53 грн. витрат у
справі, у решті позову відмовлено. Часткова відмова у позові
мотивована тим, що позивач не довів своєчасність надання
відповідачу на підписання акта прийому-передачі та частково
пропустив строк позовної давності по стягненню пені за несвоєчасну
оплату поставленого газу.
Постановою заступника голови арбітражного суду
Дніпропетровської області від 30 січня 2001 року рішення змінено.
Позов задоволено частково, стягнуто 30555,74 грн. основного боргу,
17962,02 грн. пені та 485,17 грн. витрат у справі. Це мотивовано
нелегітимністю врахування судом розрахунків позивача із
застосуванням доларового еквівалента.
Постановою Вищого арбітражного суду України від 28 травня
2001 року ( sp02/315-1 ) (sp02/315-1)
зазначена постанова залишена без змін.
25 вересня 2001 року Верховним Судом України порушено
провадження за касаційною скаргою ДПФ "Мегамаш", у якій,
посилаючись на різне застосування Вищим арбітражним судом України
положень нормативно-правових актів в аналогічних справах,
застосування у постанові від 28 травня 2001 року нормативного
акта, який суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
оскаржувач просить її скасувати та передати справу на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника
позивача, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши
правильність застосування норм матеріального права при прийнятті
оспорюваного судового акта, його відповідність Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Верховний Суд України дійшов висновку про
обгрунтованість касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
статус національної валюти та статус
іноземних валют на території України встановлюються виключно
законами України.
Згідно з частиною першою статті 3 Декрету Кабінету Міністрів
України від 19 лютого 1993 року N 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
"Про систему
валютного регулювання і валютного контролю", статті 35 Закону
України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) (679-14)
валюта України
є єдиним законним засобом платежу на території України, який
приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та
зобов'язань.
Отже, чинні законодавчі акти передбачають обов'язковість
застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не
містять заборони встановлення грошових зобов'язань в іноземній
валюті.
Таку заборону містить постанова КМУ від 18 грудня 1998 року
N 1998 ( 1998-98-п ) (1998-98-п)
"Про удосконалення порядку формування цін",
де зазначено, що формування, встановлення та застосування
суб'єктами підприємницької діяльності вільних цін на території
України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці.
Встановлення такої заборони на рівні підзаконного
нормативного акта прямо суперечить вимозі Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо необхідності регулювання даного питання
виключно законами.
Відповідно до статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до
яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством.
Стаття 4 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає, що господарський (у
редакції на 28 травня 2001 року - арбітражний) суд не застосовує
акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають
законодавству України.
Таким чином, покладення в основу судових актів постанови КМУ
від 18 грудня 1998 року N 1998 ( 1998-98-п ) (1998-98-п)
(нормативного акта,
що суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, що спричинило
винесення незаконних судових рішень, є підставою для задоволення
касаційної скарги щодо скасування постанови Вищого арбітражного
суду України від 28 травня 2001 року, постанови від 30 січня 2001
року та рішення від 3 жовтня 2000 року арбітражного суду
Дніпропетровської області та направлення справи на новий розгляд.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 111-17 - 111-19,
111-20 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу Дочірнього підприємства фірма "Мегамаш"
задовольнити.
Постанову Вищого арбітражного суду України від 28 травня 2001
року ( sp02/315-1 ) (sp02/315-1)
, постанову від 30 січня 2001 року та рішення
від 3 жовтня 2000 року арбітражного суду Дніпропетровської області
скасувати.
Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в
іншому складі суддів.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 2