Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.12.2001 року
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю уповноважених представників: ТОВ "ХХХ" - присутні,
ТОВ "YYY" - присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ
"XXX" на постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 31 травня 2001 року
за № Х3 у справі за позовом ТОВ "XXX" до Н-ської міської державної
адміністрації за участю третьої особи на стороні відповідача - ТОВ
"YYY" - про визнання частково недійсним розпорядження голови
Н-ської міської державної адміністрації № Х7 від 10 липня 1998
року "Про оформлення державному комунальному підприємству "YYY"
права користування земельними ділянками для експлуатації та
обслуговування торговельних та складських будівель і споруд на
вул. Н-ській, 88 у Ч-ському районі" та державного акта на право
постійного користування землею № Х9 від ХХ вересня 1998 року,
встановив:
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 3 квітня 2001 року в
справі № Х6 позов задоволене. Судове рішення мотивоване тим, що
згідно чинного законодавства регулювання земельних відносин
здійснюється міськими радами виключно на засіданнях рад. Таким
чином, на думку суду, оскаржені розпорядження і державний акт були
видані з порушенням Конституції та законів України.
Постановою Вищого арбітражного суду України від 31 травня 2001
року за № Х3 вищевказане рішення Вищого арбітражного суду України
скасовано. У задоволенні позову відмовлено з тієї підстави, що ТОВ
"XXX" приватизувало магазин, розташований на земельній ділянці
іншого підприємства, яке не давало згоду на вилучення у нього цієї
земельної ділянки. У зв'язку з цим позивач не набув права на
постійне землекористування.
Голова Н-ської міської державної адміністрації видав відповідне
розпорядження на підставі Указу Президента України №252 від 14
квітня 1992 року, яким затверджено "Положення про місцеву державну
адміністрацію" ( 252/92 ) (252/92)
. У касаційній скарзі поставлено питання
про скасування вищенаведеної постанови Вищого арбітражного суду
України і припинення провадження у справі. Посилання зроблені на
те, що оскаржені розпорядження голови Н-ської міської державної
адміністрації та державний акт на право постійного користування
землею видані з порушенням статей 19, 120, 141 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Зокрема зазначено, що законами України голові
Н-ської міської державної адміністрації не надано повноважень щодо
регулювання земельних відносин.
Заслухавши доповідача, пояснення представників ТОВ "XXX", які
підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити,
представника ТОВ "YYY", котрий заперечував проти цього,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково. При цьому прийняті
по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа -
передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних
підстав.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 2 постанови Пленуму
Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року "Про
застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"
( v0009700-96 ) (v0009700-96)
, суди при розгляді конкретних справ мають
оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно - правового
акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх
необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії,
оскільки Конституція України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, як зазначено в ст.8,
має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.
Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на
чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Відповідно до ч.2 п.5 вказаної вище постанови Пленуму Верховного
Суду України ( v0009700-96 ) (v0009700-96)
якщо при розгляді справи буде
встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав
застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд
зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Проте судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України при розгляді даної справи не врахувала
ці роз'яснення та положення Конституції щодо діяльності органів
виконавчої влади і закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
В оскарженій постанові Вищого арбітражного суду України вказано,
що повноваження голови державної міськадміністрації визначені
Указом Президента України №252 від 14 квітня 1992 року, яким
затверджено "Положення про місцеву державну адміністрацію"
( 252/92 ) (252/92)
.
Разом з тим, повноваження голови Н-ської міської державної
адміністрації визначаються іншим нормативно-правовим актом -
"Положенням про обласну, Київську, Севастопольську міську державну
адміністрацію" ( 760/95 ) (760/95)
, затвердженим Указом Президента України
№760/95 від 21 серпня 1995 року.
Крім того, судом не було встановлено і перевірено ряд обставин, що
мають значення для справи.
Із матеріалів справи вбачається, що членам трудового колективу
магазину "ZZZ" (організації орендарів "QQQ") було видано свідоцтво
про власність на майно цілісного майнового комплексу магазину
"ZZZ" по вул. Ц-ній, 88 в м. Н-ську (а.с. П 2).
Згідно з ч.3 ст.27 Закону України "Про приватизацію майна
державних підприємств" ( 2163-12 ) (2163-12)
від 4 березня 1992 року
власники приватизованих об'єктів мають пріоритетне право на
довгострокову оренду займаних ними земельних ділянок з наступним
викупом цих ділянок відповідно до законодавства України, якщо на
це немає прямої заборони Кабінету Міністрів України або
відповідної місцевої Ради народних депутатів. Місцевий орган влади
зобов'язаний у місячний строк з моменту реєстрації приватизованого
об'єкту переоформити договір оренди на договір користування
землею. У матеріалах справи відсутні дані про оренду, користування
чи право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться ТОВ
"XXX".
У зв'язку з цим суду необхідно витребувати в управлінні земельних
ресурсів Н-ської міської державної адміністрації та дослідити
докази про те, кому первинно було виділено земельну ділянку, де
розташоване ТОВ "XXX". Для цього потрібно одержати дані про
виділення цієї земельної ділянки, відведення її в натурі та про
видачу державного акта на право власності чи постійного
користування землею.
Також слід витребувати в ТОВ "XXX" і головного управління
архітектури та містобудування м. Н-ська матеріали щодо дозволу на
будівництво об'єктів на зазначеній земельній ділянці.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що ТОВ "XXX" та його майновий
об'єкт зареєстровані за поштовою адресою: м. Н-ськ, вул. Ц-на, 88.
У той же час оскарженими розпорядженням голови Н-ської міської
державної адміністрації № Х7 від 10 липня 1998 року та державним
актом на право постійного користування землею № Х9 від ХХ вересня
1998 року було надано ТОВ "YYY" земельні ділянки загальною площею
1,96 га для експлуатації та обслуговування торговельних і
складських будівель та споруд по вул. Ц-ній, 88 у м. Н-ську (а.с.
7-12). Із цього можна зробити висновок, що земельні ділянки, на
якій розташована споруда ТОВ "XXX" і яка надана ТОВ "YYY" в
постійне користування, знаходяться за різними поштовими адресами.
Тому суду необхідно встановити взаємне розташування цих земельних
ділянок на місцевості.
Отже, при новому розгляді справи суду слід всебічно і повно
з'ясувати наведені вище обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають значення для справи і вирішення спору по суті, та
прийняти на підставі чинного законодавства нове судове рішення.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-17 - 111-21
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
задовольнити частково.
Рішення Вищого арбітражного суду України ( sp17/016-1 ) (sp17/016-1)
від ХХ квітня 2001 року та постанову Вищого арбітражного суду
України від 31 травня 2001 року за № Х3 скасувати.
Справу № Х6 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.