380/6459/20 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 02.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №380/6459/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ Україна" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 (головуючий суддя Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2023 (головуючий суддя Кухтей Р.В., судді: Нос С.П., Шевчук С.М.)

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ Україна" звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210013/2 від 17.07.2020; визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00335.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023, адміністративний позов задоволено.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2023 стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна" судові витрати на оплату судового збору у сумі 8408,00грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7800,00грн.

Львівська митниця звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій відповідач не порушує питання про розгляд справи за участю представника митного органу.

Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.

Ухвалою суду від 01.04.2024 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 02.04.2024.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

За наслідками нового розгляду рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, адміністративний позов задоволено.

Додатковим рішенням суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задоволено заяву представника позивача про відшкодування витрат зі сплати судового збору у сумі 8408,00грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 7800,00грн.

Відповідач з рішеннями судів не погодився, звернувся з касаційною скаргою, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства про відшкодування витрат відмовити.

Митний орган вказує, що висновки судів не відповідають обставинам справи, судами порушено норми процесуального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Підставою касаційного оскарження відповідач визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та пункт 4 цієї частини, - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Також, вказує на наявність підстави для скасування судового рішення, з огляду на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України).

Як зазначає відповідач в обґрунтування вимог касаційної скарги, суди не дослідили, що підготовка і подання касаційної скарги по даній справі та сума гонорару оплаченої за її написання не є співмірною із категорією справи, з огляду на те, що правова позиція сторони не змінювалася, у касаційній скарзі представник позивача виклав ту саму позицію, що і в позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу. Відповідач вважає суму відшкодування значно завищеною.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги, у відзиві Товариство вказує, що відповідачем не вказано які саме норми матеріального чи процесуального права порушено судами, не зазначено які саме висновки суду не відповідають обставинам справи, а основне Відповідач безпідставно, необґрунтовано та без наявності достатніх доказів (доводів, фактів) намагається спростувати фактичні, неминучі та належним чином обґрунтовані витрати позивача на професійну правничу допомогу. Позивачем було доведено та підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами розмір заявлених судових витрат.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга митного органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом до митного органу, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 адміністративний позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постановою Верховного Суду від 29.07.2021 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023, адміністративний позов задоволено.

Представник Товариства звернувся із заявою до Верховного Суду про ухвалення додаткового рішення по справі щодо розподілу усіх судових витрат.

Ухвалою від 10.11.2022 Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви Товариства у зв`язку з тим, що у цій справі суд касаційної інстанції за наслідками касаційного перегляду не змінював судове рішення, а ухвалив рішення, яким направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому у суду касаційної інстанції не виникало підстав для вирішення питань, пов`язаних з розподілом судових витрат.

Представник ТзОВ "Хороз Україна" Стець Р.Я. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути з Львівської митниці Держмитслужби на користь ТзОВ "Хороз Україна" понесені Товариством витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7800,00 грн та суми судового збору сплаченого Товариством за подання касаційної скарги у розмірі 8408,00 грн.

Суди врахували, що питання про стягнення судового збору за подання касаційної скарги не було вирішено у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №380/6459/20, рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022, постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023.

При цьому, в ухвалі Верховного Суду від 10.11.2022 про відмову у задоволенні заяви ТзОВ "Хороз Україна" про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, роз`яснено, що подану заяву повинен розглядати суд, який ухвалив остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки остаточне судове рішення по справі №380/6459/20 прийняв Львівський окружний адміністративний суд, такий наділений правом ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат позивача у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу за подання касаційної скарги у даній справі з урахуванням загальних правил розподілу судових витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з приписами статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина третя статті 139 КАС України встановлює, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу застосовується відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Затим, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Необхідно відзначити, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Слід враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Верховний Суд зауважує, що надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною у справі.

У цій справі матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору про надання правової допомоги Адвокатське бюро в особі адвоката було залучено з метою захисту прав, інтересів та представництва ТОВ "ХОРОЗ Україна" в адміністративній справ №380/6459/20. Матеріали справи свідчать, що згідно платіжних доручень Товариством здійснено оплату Адвокатському бюро 4000грн. та 3800грн. на підставі рахунків, де заначено вид наданих послуг у касаційному провадженні судового розгляду справи №380/6459/20 на виконання договору про надання правової допомоги.

Відповідно, Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ Україна" при зверненні до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі №380/6459/20 сплачено судовий збір за подання вказаної касаційної скарги у розмірі 8408,00грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі №380/6459/20 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 скасовано, а справу №380/6459/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції встановив, що позивачем понесені судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції: витрати на професійну правничу допомогу надану Товариству з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ Україна" у розмірі 7800,00грн.; сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8408,00грн.

У цій справі з`ясовано, що розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відтак, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 зазначено, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

ЄСПЛ у справі "Stankiewicz v. Poland", заява № 46917/99 дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат. Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування.

Відтак, митним органом не спростовано правомірність стягнення на користь позивача судових витрати на оплату судового збору у сумі 8408,00 грн. за подання касаційної скарги до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7800,00грн. Митний орган не довів, що надані послуги були необґрунтованими, беззаперечними відповідачем залишись обставини доцільності надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона.

Верховний Суд дійшов висновку, що доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 345, 349, 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2023 у справі №380/6459/20 залишити без змін.