Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу ТОВ "Бурат" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2001 у справі за позовом приватного підприємця К. до ТОВ "Гера" та ТОВ "Бурат" про стягнення 514155 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.07.2001 задоволено позов приватного підприємця К. до ТОВ "Бурат" про стягнення 257077,5 грн. основного боргу і 257077,5 грн. штрафу з мотивів виникнення у відповідача на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.2001 та договору про уступку права вимоги від 16.07.2001 зобов'язання сплатити позивачу вказану суму за придбані акції та неустойку у вигляді штрафу за прострочення виконання цього зобов'язання.

Цим же рішенням припинено провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "Гера" на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК (1798-12) у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2001 зазначене рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Бурат" просить скасувати прийняті у справі судові рішення, а позов залишити без розгляду, вважаючи, що при вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм статей 77, 104 ГПК (1798-12) , оскільки рішення від 30.07.2001 було прийнято після оголошення перерви в судовому засіданні, про час продовження якого відповідач не був повідомлений. Крім того, ТОВ "Бурат" посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: статей 171, 178, 224 ЦК (1540-06) та статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) . На думку відповідача, у суду не було правових підстав для стягнення з нього вартості придбаних акцій, оскільки такі йому продавцем передані не були, та застосування штрафу у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України.

Заслухавши представників відповідача та позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судом, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Апеляційним судом встановлено, що на виконання договору комісії N К-3 від 11.03.2001 між позивачем і ТОВ "Гера" останнє, як таке, що має статус торговця цінними паперами, 11.03.2001 уклало договір N К-3/1, згідно з яким продало ТОВ "Бурат" акції ВАТ "Полтавський комбікормовий завод", що належали позивачу, на суму 257077,5 грн.

Згідно з договором від 16.07.2001 ТОВ "Гера" передало позивачу право вимоги до покупця про виконання зобов'язання, що виникло на підставі зазначеного договору купівлі-продажу.

Виконання договору як в частині зобов'язання продавця передати відчужені акції, так і в частині зобов'язання покупця прийняти і оплатити їх не відбулося.

Вирішуючи спір, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач виконав передбачене пунктом 3.1 договору купівлі-продажу зобов'язання сплатити покупну ціну акцій протягом п'яти днів після підписання договору, у зв'язку з чим позивач вправі вимагати виконання цього зобов'язання та сплати неустойки у вигляді штрафу в розмірі, встановленому пунктом 4.2 договору.

Такий висновок, однак, суперечить положенням статей 224, 232, 170 ЦК (1540-06) .

Відповідно до положень частини 1 статті 224 ЦК (1540-06) за договором купівлі-продажу зобов'язанню покупця прийняти майно і сплатити за нього певну суму грошей кореспондує зобов'язання продавця передати майно у власність покупця.

Згідно з частиною першою статті 128 ЦК (1540-06) право власності у набувача майна виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. В силу статті 232 ЦК в разі відмови покупця прийняти куплену річ або доплатити за неї встановлену ціну продавець вправі вимагати прийняття речі покупцем і оплати ціни.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що право вимагати від покупця сплатити ціну за куплену річ виникає лише в разі передачі речі покупцю або одночасно з вимогою про прийняття покупцем купленої речі. Оскільки акції за договором від 11.03.2001 відповідачу не були передані і позивач не заявляє вимоги про прийняття їх відповідачем, законні підстави для задоволення позову лише про сплату покупної ціни відсутні.

Відсутність з боку відповідача порушення зобов'язання за договором виключає відповідно до статті 179 ЦК (1540-06) його цивільно-правову відповідальність у вигляді сплати неустойки (штрафу).

Відповідно до частини третьої статті 80 ГПК (1798-12) у разі припинення провадження у справі господарським судом виноситься ухвала.

Однак у порушення вимог цієї норми, а також вимог статті 84 ГПК (1798-12) господарський суд припинив провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "Гера" рішенням.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 111-11 ГПК (1798-12) до повноважень касаційної інстанції належить новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення, а не вирішення питання про стягнення судових витрат, які не були понесені сторонами на час розгляду справи судом першої або апеляційної інстанцій. З огляду на це, а також на те, що відповідно до статті 44 ГПК до судових витрат належать витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, тобто особи, статус якої визначений Законом України "Про адвокатуру" (2887-12) , клопотання відповідача про стягнення на його користь витрат по сплаті наданих юридичних послуг дочірнім підприємством "Універсальна компанія "Правекс-Естоппель" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 2 статті 111-9, частиною першою статті 111-10, статтею 111-11 ГПК (1798-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України ПОСТАНОВИЛА:

касаційну скаргу ТОВ "Бурат" задовольнити частково, рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2001 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2001 у справі скасувати, в позові приватного підприємця К. до ТОВ "Гера", ТОВ "Бурат" про стягнення 514155 грн. відмовити.