380/6459/20 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 02.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №380/6459/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ Україна" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 (головуючий суддя Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 (головуючий суддя Курилець А.Р., судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І.)

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ Україна" звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210013/2 від 17.07.2020; визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00335 Галицької митниці Держмитслужби.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023, адміністративний позов задоволено.

Львівська митниця звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу у справі №380/6459/20.

Ухвалою суду від 01.04.2024 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 02.04.2024.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна" звернулось з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, у якому заявлено позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210013/2 від 17.07.2020; визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00335 Галицької митниці Держмитслужби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ТОВ "Хороз Україна" (покупець) та резидентом Туреччини ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI KACMAZ VE ORTAGI (продавець) 04.02.2016 було укладено договір поставки № 1. На підставі супровідних документів продавець здійснив на адресу покупця - поставку товару, який вказаний у декларації. Доставка товару здійснювалася експедитором згідно з договором № 06/03/17-1 від 06.03.2017, який був укладений між ТОВ "Хороз Україна" та ТОВ "ТАНТУМ ЛОГІСТИК". Під час декларування вказаних товарів позивачем відповідно до ст. 57, 58 Митного кодексу України було самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано Галицькій митниці Держмитслужби повний пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. Однак, незважаючи на те, що заявлена позивачем митна вартість товарів, імпортованих за контрактом базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, тобто була заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості - за цінами зовнішньоекономічного контракту на поставку товару, який імпортувався (вартість операції), митним органом прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картку відмови в прийняті митної декларації.

Позивач стверджує, що в оскарженому рішенні відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо). Рішення не відповідає вимогам ч.2 п.4 ст. 55 МК України, так як не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули таке коригування.

Митний орган не погодився з позовними вимогами, відповідач зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-3 статті 53 МК України. Контрагенти є пов`язаними особами, а їх залежність вплинула на ціну товару. Додатково надані документи не містили належної інформації, що б доводила відсутність впливу взаємозалежності на ціну товару. Відповідач стверджує, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларацій та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч.4 ст. 53 Митного кодексу України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 адміністративний позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постановою Верховного Суду від 29.07.2021 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду, судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задоволено. Суди виходили з того, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови, прийняті необґрунтовано, мотиви на яких вони базуються спростовані при розгляді справи. Судами встановлено, що надані позивачем до митного оформлення товару документи не містять суперечностей та ознак підробки, а також містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Вважаючи рішення судів попередніх інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, митний орган оскаржив їх у касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження позивач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а саме, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та від 12.03.2019 у справі №826/1857/16.

Відповідач вказує, що згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.03.2019 у справі №826/1857/16, саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.

Як вважає відповідач, Львівська митниця мала достатні підстави вважати, що взаємозалежність ОСОБА_3 від ОСОБА_5 вплинула на ціну товарів (заявлена митна вартість товарів є нижчою ніж митна вартість на подібні товари імпортовані між не пов`язаними особами), про що було повідомлено декларанта. У свою чергу, декларантом не було спростовано, що пов`язаність жодним чином не вплинула на формування цін товару та на можливість застосування першого методу за ціною договору.

На переконання відповідача, у даній справі митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про недоліки зазначив у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування та витребував саме ті документи, які могли б ці сумніви спростувати. У цій частині відповідач посилається на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.03.2019 у справі №810/5792/15, де Суд вказав, що попри те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, товариством жодними доказами не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного оформлення документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Вказує, що відповідач не підтвердив, що у нього були обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів та надає право згідно ст. 53 МК України вчиняти подальші дії. Відповідач не повідомляв про конкретні факти виявлених у документах розбіжностей, що вплинули на вартість товару, не скерував відповідних запитів позивачу для отримання.

Також, позивач зазначає, що відповідач в оскаржуваному рішенні вказав недостовірну інформацію, що під час здійснення митних формальностей, продавцем виступав - ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI, а покупцем являлось ТОВ "ХОРОЗ УКРАЇНА", які на думку відповідача є пов`язаними, оскільки директор продавця ОСОБА_3 є одним з співзасновників ТОВ "ХОРОЗ УКРАЇНА", якому належить частка в статутному фонді. Наведене спростовують долучені позивачем докази, а саме копія відповіді HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI HUSEYIN KACMAZ VE ORTAGI щодо організаційної структури наведеної юридичної особи нерезидента, інформації про склад засновників, а також про посадових осіб - директора та заступника директора.

Затим, позивач відзначає, як неодноразово наголошував Верховний Суд, відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга митного органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, матеріалами справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна" є юридичною особою (код ЄДРПОУ - 39225644), учасниками товариства є фізична особа-громадянин України - ОСОБА_1, фізична особа - громадянин України - ОСОБА_2 та фізична особа громадянин Турецької Республіки ОСОБА_3 .

04.02.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна", від імені якого діяв ОСОБА_2 (покупець), та HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI HUSEYIN KACMAZ VE ORTAGI (продавець), від імені якого діяв ОСОБА_5 укладено договір поставки № 1, за умовами якого сторони домовились про продаж товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з договором ТОВ "Хороз Україна" придбало товар вказаний у декларації Предметом поставки у цій справі є патрони до електричних ламп, рейки (шинопровід), електрична апаратура призначена для захисту та для приєднання до електричних кіл напругою 220В, вимикачі, клемні колодки, кабелі коаксіальні одножильні.

Згідно з довором №06/03/17/-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 06.03.2017 та Заявки № 07/07/20-3 від 07.07.2020 до Договору № 06/03/17-1 від 06.03.2017, укладених та підписаних між Замовником та Експедитором, було надано транспортно-експедиторські (експедирування вантажів) послуги ТОВ "Хороз Україна", з організації перевезення вантажу.

Позивач подав до митного органу електронну митну декларацію типу "ІМ 40 ДЕ" №UA209120.2020.063132 від 17.07.2020 на зазначений товар, а також рахунок-фактуру (інвойс) (Commerzial invoice) EAR 2020000000237 від 08.07.2020, міжнародну товарно-транспортну накладну № 875809 від 09.07.2020, пакувальний лист б/н від 08.07.2020, сертифікат про походження товару (Sertificate of origin) 0614439 від 09.07.2020, рахунок на оплату № 126 від 17 липня 2020 року за надання транспортно-експедиційних послуг, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 70 від 17.07.2020, договір поставки № 1 від 04.02.2016, додаткову угода № 6 від 15.10.2019 до договору поставки № 1 від 04.02.2016, додаткову угоду №7 від 15.10.2019 до договору поставки № 1 від 04.02.2016, договір № 06/03/17-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 06.03.2017, пропозицію укласти договір (оферта) № 136 від 25.05.2020, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держорганами № 5685001 від 15.07.2020, копію митної декларації країни відправлення № 18967 від 09.07.2020.

Митна вартість товару заявлена позивачем за першим методом визначення митної вартості - за цінами зовнішньоекономічного договору на поставку товару щодо товарів, що імпортуються (вартість операції).

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідач сформувала запит для подання додаткових документів від 17.07.2020 (а.с. 134 Т.1), у якому зазначив, що Галицька митниця Держмитслужби має інформацію, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю. У зв`язку з цим митний орган має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між покупцем і продавцем вплинув на ціну оцінюваних товарів. На виконання п.3-4 ст. 53 Митного кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості згідно зазначеного у запиті переліку.

На запит відповідача декларантом повідомлено про неможливість подання додаткових документів. Інший запит для подання додаткових документів не формувався.

17.07.2020 Галицька митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/210013/2, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість задекларованого товару за резервним методом.

Рішення мотивовано наступним: при вивченні поданих до митного оформлення документів була встановлена наступна інформація, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. До митного оформлення надано документи неналежної якості, а саме: пакувальний лист, рахунок-фактура. Пункт d ч.1 ст.6 Конвенції чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки", а не країну прийняття вантажу до перевезення. Також запис у графі 4 CMR з зазначенням лише країни не може бути вказівкою перевізнику про місце доставки вантажу та суперечить вимогам ст.9 Закону України від 01.07.04 № 19-ІV "Про транспортно-експедиторську діяльність". Також Галицькою митницею Держмитслужби встановлено, що відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру ОСОБА_3 є співзасновником ТОВ "Хороз України", а його внесок до статутного фонду склав 100800 грн. У договорі постачання № 1 від 04.02.2016 від імені продавця Teb Elektrik Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi виступав директор ОСОБА_3. Тобто та ж особа є працівником (директором) фірми продавця. Таким чином, відповідно до вимог ст.15 Угоди про застосування статті VІІ ГАТТ, покупець і продавець є пов`язаними особами. У зв`язку з цим Галицька митниця Держмитслужби обґрунтовує підстави, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів. Галицька митниця Держмитслужби у рішенні покликалась на наявність інформації, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю. На виконання п.3-4 ст. 53 Митного кодексу України відповідач просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості згідно зазначеного у рішенні переліку та зв`язку з їх неподанням Галицька митниця Держмитслужби не визнала заявлену митну вартість та прийшла до висновку про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причин відсутності в органу дохо

За результатами перевірки митної декларації Галицька митниця Держмитслужби винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA209140/2020/00335.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням та карткою відмови позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України (2755-17) та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Верховний Суд, передаючи справу справи на новий розгляд, вказав, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не встановлено, чи повідомляв відповідач позивача про конкретні факти виявлених у документах розбіжностей, що вплинули на митну вартість товару, а саме щодо неналежної якості інвойса та пакувального листа, а також щодо неправильного оформлення вантажної митної декларації.

На підставі матеріалів справи судами з`ясовано, що позивачем подано до митного оформлення ЕМД типу "ІМ 40 ДЕ" №UA209120.2020.063132 від 17.07.2020 та зазначений і ній товар, митну вартість якого визначено за цінами зовнішньоекономічного договору на поставку товарів, що імпортуються (вартість операції) (за першим методом).

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідач сформував запит для подання додаткових документів від 17.07.2020. Поряд з цим, запит не містить посилання на конкретні виявлені недоліки документів, поданих для митного оформлення. У цьому запиті зроблено позначку менеджером про неможливість подання додаткових документів. Представники сторін повідомили суду, що інших запитів на подання додаткових документів сформовано не було.

Таким чином, ті недоліки у поданих до митного оформлення документах, на яких ґрунтується оскаржуване рішення про коригування митної вартості, зокрема, щодо належної якості пакувального листа та рахунку-фактури, попередньо не були оголошені декларанту.

З огляду на висновки Верховного Суду у цій справі, судами попередніх інстанцій досліджено електронні документи, що скеровувались декларантом для митного оформлення, а саме копії інвойсів та пакувальних листів. Суди дійшли висновку, що документи загалом дозволяють встановити вид товару та інші відомості, що у них наведені. І хоча окремі позиції, наведені у пакувальному листі дійсно видно не чітко, проте такі зауваження до якості електронної копії пакувального листа не могли бути підставою для сумніву митного органу у достовірності заявленої митної вартості декларантом. Ці документи оформлені належним чином.

Крім того, передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що судами у цій справі не встановлено чи дійсно Позивач та Продавець товару, митна вартість якого при декларуванні викликала сумнів у Відповідача, були пов`язаними особами в розрізі наведених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року критеріїв.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

За змістом частини дванадцятої статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Згідно з частинами тринадцятою - п`ятнадцятою статті 58 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (частини шістнадцята та сімнадцята статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з пунктом четвертим статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, для визначення пов`язаності осіб до якої відсилають положення частини шістнадцятої статті 58 Митного кодексу України, особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо:

a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;

b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;

c) вони є роботодавцем і працівником;

d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;

e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;

f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;

g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;

h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

З матеріалів справи слідує, що рішення про коригування митної вартості у частині, що стосується пов`язаності покупця та продавця мотивовано тим, що відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру ОСОБА_3 є співзасновником ТОВ "Хороз України", а його внесок до статутного фонду склав 100800 грн. У договорі постачання № 1 від 04.02.2016 від імені продавця Teb Elektrik Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi виступав директор ОСОБА_3 . Тобто та ж особа є працівником (директором) фірми продавця.

Суди попередніх інстанцій урахували зауваження позивача, що договір поставки № 1 від 04.2.2016, на підставі якого за митною декларацією UA 209140.2020.063132 від 17.07.2020 було ввезено для позивача товар, був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна" в особі директора ОСОБА_2 (надалі - "Покупець") та HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI KACMAZ VE ORTAGI (надалі - "Продавець") в особі директора ОСОБА_5.

Із змісту копії Свідоцтва про діяльність (копія реєстраційної форми) HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI KACMAZ VE ORTAGI, виданої Торговою палатою Стамбул, вбачається, що ОСОБА_5 є акціонером саме цієї фірми, а із змісту Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Хороз Україна" вбачається, що одним із учасників ТОВ "Хороз Україна" є саме ОСОБА_3 .

На підтвердження цієї обставини позивач надав суду копії сторінок паспортів: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та копію Свідоцтва про діяльність (копія реєстраційної форми) HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI KACMAZ VE ORTAGI, виданої Торговою палатою Стамбул, з перекладом на українську мову.

Суди констатували, що відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2020 № UA209000/2020/210013/2 в частині мотивування пов`язаності продавця та покупця допущено ряд помилок, зокрема: у найменуванні продавця за досліджуваною поставкою - зазначено Teb Elektrik Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi, замість HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI KACMAZ VE ORTAGI; у імені директора фірми продавця, вказано ОСОБА_3, замість ОСОБА_5, які є різними особами з однаковим прізвищем.

Враховуючи установлене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що доводи оскаржуваного рішення про пов`язаність продавця і покупця за наведених мотивів є помилковими, оскільки зміст наведених норм Угоди не дає підстав для висновку, що наявність однакового прізвища є критерієм, який свідчить про пов`язаність осіб.

Суди не встановили у досліджених доказах розбіжностей, які могли б вплинути на правильність визначення митної вартості чи ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари повинна була здійснена.

Системний аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг з транспортування, страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.

Фактично можливість подання відповідного документа декларантом на підтвердження митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, на підставі частини третьої статті 53 МК України залежить від розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, в документах, передбачених частино другою статті 53 МК України. Обсяг зауважень щодо поданих документів викладається митним органом саме за результатами аналізу таких документів та даних, поряд із цим саме митний орган визначає обсяг документів, необхідних для усунення розбіжностей та неточностей.

З встановлених у справі обставин слідує, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару.

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, зокрема, викладених у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, де Суд вказав, що позивач заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов`язаної особи, за основним методом - за ціною договору (контракту), мав би при декларуванні такого товару з власної ініціативи надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 Митного кодексу України.

Отже, саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.

Як вказує митний орган у касаційній скарзі, аналогічна позиція Верховного Суду викладена в у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №826/1857/16.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з доводами відповідача, що суд апеляційної інстанції всупереч процесуальному закону не врахував висновки Верховного Суду, з огляду на безпідставність посилання митним органом постанови Суду, якими справу передано на новий розгляд.

Касаційний суд звертає увагу, що у справі №826/2313/16 за наслідками нового розгляду рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову Верховний Суд постановою від 26.11.2020 залишив без змін. Суд вказав, що у відповідності до частини п`ятнадцятої статті 58 МК України, декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Проте необхідно підкреслити, що наведене положення закріплює за декларантом право, а не обов`язок.

Таке тлумачення цього положення забезпечує його узгодженість із частинами дванадцятою, тринадцятою та чотирнадцятою статті 58 МК України, згідно із приписами яких, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Отже, обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Також, касаційний суд відзначає, що за наслідками нового розгляду у справі №826/1857/16 поставою апеляційного суду позов задоволено, у свою чергу, касаційну скаргу Митниці на це рішення ухвалою Верховного Суду від 11.11.2020 повернуто заявнику.

Крім того, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.03.2019 у справі №810/5792/15, у якій, зокрема, указано, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано взято до уваги, що встановлені у ході митного контролю невідповідності є суттєвими для обчислення ціни, у зв`язку з чим у контролюючого органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, а тому відповідач мав право витребувати у Товариства додаткові документи.

Попри те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, товариством жодними доказами не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного оформлення документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом.

Суд звертає увагу на те, що скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.

Суд указує, що скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України (2747-15) підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, у справі, що розглядається відповідачем не спростовано висновки судів попередніх інстанцій, що зазначаючи про пов`язаність між собою продавця товарів і їх покупця, вплив такої пов`язаності на ціну товарів (її заниження) та не доведення покупцем/декларантом того, що декларована вартість відповідає вимогам МК України (4495-17) , відповідачем на підтвердження цієї обставини не долучено відповідних належних і допустимих доказів.

Вимагаючи від позивача докази відповідності задекларованої вартості товарів приписам МК України (4495-17) , митним органом не зазначено належного обґрунтування щодо існування взаємозалежності між особами, яких вважає пов`язаними, та що такий вплив мав місце.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням застосованих норм права, суди дійшли правильного висновку що, відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару. Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Касаційний суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.