ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2001 Справа N 9/164
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Новікової Т.О. — головуючого,
Божок В.С.,
Дроботової Т.Б.
за участю представників сторін:
від позивача Бірюков А.О. — дов. від 25.05.2001 р.;
Волосян А.І. — дов. від 10.10.2001 р.;
відповідача Жиденко В.І., Шитря — дов. 01.10.01
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в
м. Кіровограді
на постанову від 26.10.2001 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 9/164 господарського суду
Кіровоградської області
за позовом Кіровоградського державного
сокоекстрактного заводу
до Державної податкової інспекції в
м. Кіровограді
Про Укладення договору про розстрочення № 3 від 25.05.2001
р. в редакції Державного Кіровоградського сокоекстрактового
заводу
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.01.2002 р.
В С Т А Н О В И В:
Державний Кіровоградський сокоекстрактовий завод звернувся з
позовом про укладення договору про розстрочення № 3 від
25.05.2001 р. в редакції платника акцизного збору (позивача).
Крім того, згідно заяви № 162 від 06.08.2001 р., поданої
відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позивач просить визначити суму податкового
боргу, що підлягає розстроченню в розмірі 25493940,74 грн.;
зобов'язати Кіровоградську ОДПІ внести зміни до розстрочення
податкового боргу № 3 від 25.05.2001 р., змінивши суму
51626668,52 грн. на 254939440,74 грн. та розстрочити податковий
борг по акцизному збору в сумі 25493940 грн. 74 коп.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
08.08.2001 р. (суддя Шевчук О.Б.) в задоволенні позовних вимог
відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що розстрочка податкового боргу
регламентується ст. 18 Закону “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ, та Положенням про списання та
розстрочення податкового боргу платників податків у зв'язку з
відміною картотеки, затвердженого наказом ДПА України № 81 від
01.03.2001 р., зареєстрованим в Мінюсті України 27.03.2001 р. за
№ 281/5472, відповідно до п. 3.1 якого, визначення сум недоїмки,
що підлягає розстроченню, здійснюється за даними карток особових
рахунків платників податків, що ведуться в органах державної
податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення
державними податковими інспекціями оперативного обліку податків
і неподаткових платежів, затвердженою наказом ГДПА України від
02.04.1999 р. за № 174, зареєстрованою в Мінюсті України
13.05.1999 р. за № 304/3597.
Судом було встановлено, що загальний розмір податкового боргу
(по акцизному боргу), зазначений в рішенні № 3 від 25.05.2001 р.
про розстрочення податкового боргу та в оскаржуваному договорі,
обрахований в автоматичному режимі та повністю співпадає з
даними обліку податків і неподаткових платежів, який ведеться в
податковій інспекції.
Державним Кіровоградським сокоекстрактовим заводом була подана
до Дніпропетровського апеляційного господарського суду
апеляційна скарга на рішення господарського суду Кіровоградської
області від 08.08.2001 р.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді Л.О.Ла
тоцька — головуюча, І.В.Тищик, О.С.Євстигнєєв) переглянув
рішення господарського суду Кіровоградської області від
08.08.2001 р. в апеляційному порядку і постановою від 02.11.2001
p. скасував його, прийняв нове рішення, а саме:
— у порядку п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд вийшов за межі позовних вимог і визнав
недійсним рішення Кіровоградської ОДПІ № 3 про розстрочення
податкового боргу від 25.05.2001 р. в частині надання розстрочки
оплати податкового боргу Державному Кіровоградському
сокоекстрактовому заводу у сумі 51626668,52 грн.;
— визнав договір про розстрочення № 3 від 25.05.2001 р. між
Кіровоградською ОДПІ і державним Кіровоградським
сокоекстрактовим заводом, в редакції державного Кіровоградського
сокоекстрактового заводу;
— зобов'язав ДПІ у м. Кіровограді внести зміни до рішення № 3
про розстрочення податкового боргу, визначивши таким, що
підлягає розстроченню податковий борг по акцизному збору у сумі
25493940,74 грн.;
— зобов'язав ДПІ у м. Кіровограді розстрочити суму
податкового боргу по акцизному збору у розміні 25493940,74 грн.
—
Постанова мотивована доводами про те, що перерахований позивачем
у 2000 р. акцизний збір на підставі платіжних доручень із
зазначенням періоду, за який здійснюється платіж, повинен був
зараховуватися відповідачем у погашення зобов'язань по акцизному
збору за позначений в платіжних дорученнях період — тобто 2000
р., а тому відповідач безпідставно зарахував вказані
перерахування у погашення недоїмки по акцизному збору за 1999
рік.
Даний висновок суду зроблений з посиланням на абзац перший п. 2
ч. 10 Інструкції № 174.
Обґрунтовуючи постанову від 02.11.2001 р. у даній справі,
апеляційна інстанція посилається на висновки, викладені у
постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 26.10.2001 р. по справі № 9/165, між тими ж сторонами, яка
має преюдиційне значення для вирішення цього спору.
Беручи до уваги те, що відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду під час розгляду цієї справи, не
доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони, апеляційна інстанція дійшла висновку, що
рішення господарського суду Кіровоградської області від
08.08.2001 р. повинно бути скасовано з прийняттям нового
рішення.
ДПІ у м. Кіровограді подано до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на прийняту Дніпропетровським
апеляційним господарським судом постанову від 02.11.2001 р.
просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального права.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Кіровограді вказує на те, що
рішення № 3 про розстрочення податкового боргу та відповідний
проект договору про розстрочення були підготовлені ДПІ на
підставі норм Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та Положення про списання та розстрочення
податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною
картотеки, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2001 р.
№ 81 та зареєстрованого в Мінюсті України 27.03.2001 р. за
№ 281/5472.
Загальний розмір податкового боргу — 51626668,52 грн.,
визначений в рішенні № 3 про розстрочення податкового боргу від
25.05.2001 р. та в оскаржуваному договорі, обрахований в
автоматичному режимі та повністю співпадає з даними обліку
податків і неподаткових платежів, який ведеться в податковій
інспекції.
У касаційній скарзі також вказується на те, що апеляційний суд
не звернув уваги на вимоги абзацу другого п. 2 Інструкції про
порядок ведення державними податковими інспекціями оперативного
обліку податків і неподаткових платежів, затвердженою наказом
ДПА України від 02.04.1999 р. № 174, зареєстрованою в Мінюсті
України 13.05.1999 р. № 304/3597, відповідно до якого,
проведення операцій з обліку платежів до бюджету інспектором
відділу обліку здійснюється в автоматичному режимі за
хронологічним порядком за датами операцій на підставі
відповідних документів, які підтверджують правильність та
своєчасність цих операцій.
Тобто, як облік нарахованих платежів до бюджету в особових
рахунках платників (податкові декларації, розрахунки), так і
документи щодо підтвердження сплати платежів до бюджету (копії
розрахункових документів) обліковуються в хронологічному
порядку, що забезпечує можливість визначення правильності і
своєчасності таких операцій, зокрема наявності та розміру
податкового боргу (недоїмки) по датам її виникнення та
відповідно, у разі сплати, по датам її погашення.
Порядок погашення недоїмки, який до 01.04.2001 р. регулювався
Інструкцією про особливості застосування Декрету Кабінету
Міністрів України № 8-93 від 21.01.1993 р. “Про стягнення
невнесених у строк податків і неподаткових платежів” ніяким
чином не суперечить нормам, викладеним в Інструкції про порядок
ведення державними податковими інспекціями оперативного обліку
податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом ДПА
України від 02.04.1999 р. № 174 та зареєстрованої в Мінюсті
України 13.05.1999 р. № 304/3597 та не змінює порядок проведення
операцій з обліку платежів.
Отже, усі платежі по мірі їх надходження, незалежно від того, чи
були вони стягнуті примусово чи надійшли до бюджету в
добровільному порядку, зараховуються в погашення недоїмки за
термінами її виникнення, тобто в хронологічному порядку.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Передбачені вказаною статтею межі перегляду справи в касаційній
інстанції не дають їй права вирішувати питання про достовірність
того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,
збирати нові докази або додатково перевірити докази підстави
збільшення від доказування, наведені в статті.
В статті 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
наведені підстави звільнення від доказування. В цій
статті зазначаються факти, які хоча і мають значення для
правильного вирішення спору, проте не потребують підтвердження
доказами. Незважаючи на те, що такі факти покладені в основі
вимог позивача чи заперечень відповідача, сторони звільняються
від їх доказування. Факти, щодо яких йдеться мова в статті 35
вказаного кодексу, відносяться до загально відомих, преюдиційно
встановлених.
Так, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого
органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї
справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких
беруть участь ті самі сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровським апеляційним
господарським судом постановою від 26.10.2001 р. у справі 9/165,
в якій брали участь ті самі сторони, було встановлено, що сума
податкового боргу, яка підлягає списанню на підставі Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
складає 30861599,83 грн.
Приймаючи до уваги, що постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 26.10.2001 р. у справі 9/165 у
встановленому законом порядку не оскаржена, а розмір податкового
боргу, що підлягає розстроченню, знаходиться в прямій залежності
від розміру податкового боргу, що підлягає списанню, касаційна
інстанція вважає, що Дніпропетровський апеляційний господарський
суд обґрунтовано дійшов висновку про преюдиційність вказаної
постанови для вирішення спору під час розгляду даної справи.
На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 02.11.2001 р. у справі № 9/164 залишити без змін, а
касаційну скаргу Кіровоградської ОДПІ — без задоволення.
Головуючий Т.Новікова
Судді В.Божок
Т.Дроботова